Рішення № 52551452, 07.09.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13508/15-ц

н/п 2/640/3146/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Дмитрієва О.Ф. при секретарі Латко В.В. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обгрунтування якої посилалася на те, що Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. постановлено додаткову ухвалу, якою стягнуто з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова ГУ Харківської області на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 60 грн. 90 коп. та стягнуто з Державної казначейської служби України компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7 грн 29 коп.

Для виконання вказаної ухвали судом видано виконавчий лист 10.04.2015 р. про стягнення з Державної казначейської служби України компенсацію за відрив від звичайних занять на його користь в сумі 7 грн. 29 коп.

14.04.2015 він направив поштою заяву про виконання вищевказаного виконавчого листа до Державної виконавчої служби України, на яку в травні 2015 р. отримав постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.04.2015 р. та йому було повернуто виконавчий лист з підстав що рішення про стягнення коштів із державного та місцевих бюджетів виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У зв»язку з невиконанням ДВС України вищевказаного виконавчого листа порушено його права як людини та спричинено моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях та нервових переживаннях, він був змушений постійно дзвонити, писати листи, надсилати заяви до суду, судова тяганина порушила його звичайний ритм життя, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 43843 грн.

В судовому засідання ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність відповідачем спричинення йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, що беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб , які беруть участь у справі виникає спір. Докази не можуть грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено наступні факти.

Для виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 р. судом видано виконавчий лист 10.04.2015 р. про стягнення з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місце знаходження вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) компенсацію за відрив від звичайних занять на користь ОСОБА_1 в сумі 7 грн. 29 коп. ( а.с. 14)

14.04.2015 ОСОБА_1 направив заяву про виконання виконавчого листа виданого Харківським апеляційним адміністративним судом 10.04.2015 р. по справі № 820/2103/13-а щодо стягнення на його користь компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 7 грн. 29 коп до Державної виконавчої служби України.

27.04.2015 року ВП № 47388519 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мінюсту відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 10.04.2015 р. по справі № 820/2103/13-а. ( а.с. 16)

Відповідно до ст.ст.3,15,16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, може бути, зокрема відшкодування моральної ( немайнової) шкоди.

Згідно зіст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності дост. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2ст.23 ЦК Україниморальна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Стаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно дост.1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1 та його пояснень у судовому засіданні вбачається, що моральна шкода йому була завдана не виконанням рішення суду з боку державних органів України.

Відповідно до ч.3ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу»шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно зіст.48 Бюджетного кодексу Українив України застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відповідно до п.8 ст.7, п.п.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначеними бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Згідно з п.п.1 п.9Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Українирішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Частиною 2ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно ізст.1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»виконання рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, відшкодування громадянинові шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові суми відшкодовуються Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

06.02.2013 року набрала чинностіпостанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845», яка прийнята в зв'язку із приведеннямпостанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ»у відповідність ізЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до п. 3 Порядку, Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 6 Порядку,У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;оригінал виконавчого документа;судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів незаконності дій органів державної влади України.

Самим позивачем не дотримано вимоги п. 6 « Порядкувиконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ».

ОСОБА_1 до органів Казначейства виконавчий лист не надав , а його звернення до не уповноважено органу для виконання вказаного рішення суду ( ДВС України) й обґрунтована відмова ДВС України у відкритті виконавчого провадження не вказує на порушення прав позивача.

Керуючись статями 3-10,11,88,208-218 Цивільно-процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна про стягнення моральної шкоди в сумі 43848 грн. відмовити.

Апеляційнаскарганарішеннясудуподається протягом десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції.Особи,які бралиучастьу справі,аленебулиприсутніусудовомузасіданніпідчас проголошення судового рішення,можутьподатиапеляційнускаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: