Рішення № 52546976, 13.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8677/15 Справа № 188/653/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Рудь В.В.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Добролюбовій І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно, -

В с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно(а.с.2-6, 63-65).

Позивачка зазначала, що 04 червня 1974 року помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку №106 по вул.Радянська в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області. За життя батько заповіту не склав, а тому вона є спадкоємцем за законом першої черги.

Крім неї спадкоємцями за законом першої черги є також дружина спадкодавця ОСОБА_7 та діти: син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_8, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5

Після смерті батька переїхала в будинок №106 по вул.Радянська в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області проживати до матері, яка потребувада догляду. Вона, ОСОБА_3, та мати ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті батька, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спадщину не приймали, до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини не звертались.

Оформити спадщину не мали можливості, оскільки правовстановлюючий документ, свідоцтво про право власноті на ? частину будинку №106 кв.2 по вул.Радянській в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області(колишня адреса смт.Петропавлівка, вул.Радянська, буд.72), виданого 17.10.1960 року виконкомом Петропавліської селищної ради, було втрачено внаслідок затоплення.

Влітку 1976 року вона та ОСОБА_7 переїхали на постійне місце проживання в м.Орджонікідзе, де ОСОБА_7 померла 25.04.2006 року.

Після смерті матері звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право власності за законом, але листом-роз'ясненням від 29.10.2014 року їй повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщину після смерті батька та матері не приймали, не заперечують проти видачі їй, ОСОБА_3, свідоцтва про право на спадщину, та що вона є єдиним спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7, позивачка в уточненій позовній заяві в редакції від 15 червня 2015 року(а.с.63-65), просила визнати за нею, як за спадкоємцем за законом першої черги, право власності на ? частину житлового будинку №106 по вул.Радянській в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, що належала на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.10.1960 року виконкомом Петропавлівської селищної ради, ОСОБА_6, який помер 04 червня 1974 року.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року позов задоволено(78-80).

Визнано за ОСОБА_3, як за спадкоємцем за законом першої черги, право власності на ? частину житлового будинку №106 по вул.Радянська в смт.Петропавлівка Дніпропетровської області, що належала на підставі свідоцтва про право власності виданого 17.10.1960 року виконокомом Петропавлівської селищної ради, ОСОБА_6, який помер 04 червня 1974 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судовим рішенням її прав та інтересів та норм матеріального і процесуального права(а.с.99-106).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтями 57,58 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В п.1,23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР(ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що 04 червня 1974 року помер ОСОБА_6 - батько ОСОБА_3О.(а.с.7,8,12), 25.04.2006 року померла ОСОБА_7 мати ОСОБА_3 (а.с.7,8,13).

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями є діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Із справи вбачається, що приватний нотаріус Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_9 в листі-роз'ясненні за вих. №384/02-14/144/2014 від 29.10.2014 року на заяву ОСОБА_3 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 25.04.2006 року, послався на неможливість видачі такого свідоцтва у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, що належав ОСОБА_6, який помер 04 червня 1974 року(а.с.16).

Відповідно до змісту повідомлення КП Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації від 09.12.2014 року та від 10.06.2015 року №116, згідно з архівними даними право власності на будинок №106 по вул.Радянська в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області зареєстровано за ОСОБА_6(1/2 частина) на підставі свідоцтва про право власності виданого 17.10.1960 року виконкомом Петропавлівської селищної ради та ОСОБА_10(1/2 частина) на підставі рішення Петропавлівського районного суду від 10.04.2006 року(а.с.35,66).

Як видно із справи, на запит Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 №4827/15-Вих, адресований голові Петропавлівської селищної ради щодо надання копії Погосподарської книги стосовно будинку по вул.Радянській, 106/2 (колишня адреса вул.Радянська №72) смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, власником якого значиться померлий 04.06.1974 року ОСОБА_6, з зазначенням осіб, які проживали з померлим, та даних щодо поділу будинку на кв.1 та кв.2(а.с.54), до суду надійшла відповідь від 04.06.2015 року №597 про відсутність в селищній раді зазначеної інформації(а.с.54,59).

Із повідомлення завідувача Петропавлівською державною нотаріальною конторою від 03.06.2015 року вихідний №582/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_6, який помер 05.06.1974 року, та ОСОБА_7, яка померла 25.04.2006 року, згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру та даних нотаріального архіву спадкові справи в Петропавлівській державній нотаріальній конторі не заводились(а.с.56-58).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що після смерті ОСОБА_6 вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, на день смерті проживала з батьком в спадковому будинку, користувалася ним, обробляла садибу, а дружина померлого ОСОБА_7 хоча фактично і вступила в управління спадковим майном, проте своїх прав не оформила.

При цьому суд також зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 і не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_3

Разом з тим, із доданих до апеляційної скарги документів, що досліджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_2 з 2005 року проживає в спірному будинку, з нею укладені відповідні договори про надання комунальних послуг. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що ? частину будинку вона придбала 13.06.2005 року у ОСОБА_11 та його дружини ОСОБА_12(а.с.99-132).

Крім того, із дослідженого в судовому засіданні апеляційної інстанції рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2006 року вбачається, що рішенням суду визнано дійсним договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку №106 по вул.Радянській в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області від 01 лютого 2006 року, який був складений між ОСОБА_10 та ОСОБА_12. Визнано за ОСОБА_12, як за спадкоємцем за заповітом право власності на ? частину житлового будинку №106 по вул.Радянській в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, який зареєстровано за ОСОБА_6. Визнано за ОСОБА_10 право власності на ? частину житлового будинку №106 по вул.Радянській в смт.Петропавлівка, Дніпропетровської області, який зареєстровано за ОСОБА_6(а.с.146).

Як видно із справи, вирішуючи питання про право ОСОБА_3 на спадщину після смерті її батька ОСОБА_6, суд з дотриманням положень ст.10 ЦПК України не з'ясував у повному обсязі дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, наведені в апеляційній скарзі та у судововому рішенні від 10 квітня 2006 року обставини взагалі не були предметом дослідження, в той час як їх з'ясування має значення для вирішення заявленого спору.

Крім того, суд не з'ясував коло осіб, чиї права та інтереси зачіпаються заявленим спором, не обговорив у передбаченому порядку питання про їх залучення до участі у справі, в той час, як із справи вбачається, що заявленим спором зачіпаються права та інтереси ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_2, які до участі у справі залучені не були.

При наведених оставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції на підставі п.1,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно, у зв'язку з незалученням до участі у справі осіб, чиї права та інтереси зачіпаються заявленим спором.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасувати.

ОСОБА_3 в задоволенні позову до Петропавлівської селищної ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -