Ухвала суду № 52542865, 20.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10338/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/1940/15 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 48

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Сибільової Л. О. ,

при секретарі - Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_6, про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 08 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 про поділ майна подружжя були задоволені. Проведено поділ спільного майна подружжя та виділено ОСОБА_5 1/2 частину нежитлового приміщення оздоровчий комплекс літ.«Ж» за адресою: АДРЕСА_6 у м.Суми, 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, визнано за ним право особистої приватної власності; ОСОБА_3 виділено 2/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, визнано за нею право особистої приватної власності. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 4893 грн. 74 коп. на відшкодування судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 2216 грн. 26 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5700 грн. компенсації частки (т.1 а.с.254).

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити визнавши за ОСОБА_3 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно при визначені вартості спірного майна взяв до уваги визначену за результатами експертизи від 30 липня 2015 року №602 вартість квартири - 554400 грн., нежитлового приміщення - 196200 грн., а не вартість квартири заявлену позивачем і визнану відповідачем - 215496 грн. чи визначену висновком експерта від 27 лютого 2015 року №13 вартість квартири - 467000 грн., нежитлового приміщення - 246000 грн. Вказує, що частка ОСОБА_3 у праві власності на квартиру має бути збільшена, оскільки для її придбання вона надавала особисті кошти подаровані батьками у сумі 10000 доларів США, а зроблений у подальшому за кошти її батьків, на загальну суму 156843 грн. 71 коп., ремонт значно збільшив ринкову вартість квартири. Вважає, що при поділі майна суд повинен був врахувати інтереси сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з відповідачкою у спірній квартирі і перебуває на її утриманні, та визнати за нею право власності на квартиру, а за позивачем право власності на нежитлове приміщення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2009 року, який був розірваний рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2014 року (т.1 а.с.5, 14).

Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 і вказані обставини підтверджуються довідкою ОСББ «ГОСПОДАРІ» від 16 вересня 2014 року, свідоцтвом про народження (т.1 а.с.6, 16).

За час перебування у шлюбі, згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29 грудня 2012 року, сторонами було придбано 1/2 частину нежитлового приміщення оздоровчий комплекс літ.«Ж» за адресою АДРЕСА_6, м.Суми, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_5 (т.1 а.с.82,83).

Крім того, за договором купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року, сторонами також була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_2, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_5 (т.1 а.с.50, 66).

ОСОБА_5 з 03 серпня 2007 року зареєстрований АДРЕСА_7 яка належить йому на праві особистої приватної власності (т.1 а.с.19, 48).

За інформацією Управління майна комунальної власності від 24 листопада 2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.49).

ОСОБА_3 зареєстрована у АДРЕСА_8 з 04 березня 2014 року (т.1 а.с.17 зв.).

Із довідки ОСББ «ГОСПОДАРІ» від 16 вересня 2014 року вбачається, що у вказаній квартирі ОСОБА_3 проживає разом із сином ОСОБА_8 (т.1 а.с.16).

Згідно рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 квітня 2014 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі 800 грн. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 04 березня 2014 року (т.1 а.с.184).

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та наданих доказах, які були досліджені судом першої інстанції і яким судом було дано належну оцінку відповідно до вимог законодавства.

Таким чином судом першої інстанції встановлено, що оскільки зазначене нерухоме майно придбано в 2012, 2013 роках за договорами купівлі-продажу в період знаходження сторін у зареєстрованому шлюбі, тому відповідно до ч.1 ст.60 СК України спірні об'єкти є спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним та обґрунтованим.

Вирішуючи питання про частки майна сторін при його поділі суд першої інстанції, посилаючись на положення ч.1 ст.70 СК України, прийшов до висновку, що їх частки є рівними, тому враховуючи, що загальна вартість майна, визнаного судом спільною сумісною власністю сторін (двох квартир) складає 750600 грн. (196200 грн. + 554400 грн. = 750600 грн., де 196200 грн. - вартість 1/2 частини нежитлового приміщення оздоровчий комплекс літ.«Ж» за адресою АДРЕСА_6, м.Суми, 554400 грн. - вартість квартири АДРЕСА_5), частки кожного з них у об'єктах права спільної сумісної власності складатимуть 375300 грн. (750600:2 = 375300 грн.).

Аргументуючи свій висновок щодо вартості спірного нерухомого майна суд першої інстанції виходив з того, що ринкова вартість нерухомого майна визначена та підтверджена висновком повторної судової оціночно-будівельної експертизи від 30 липня 2015 року №602, згідно якого ринкова вартість 1/2 частки нежитлового приміщення оздоровчий комплекс літ.«Ж» за адресою АДРЕСА_6 у м.Суми, на дату оцінки 01.05.2015 року становить 196200 грн., а ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 - 554400 грн. (т.1 а.с.203-209).

Суд поклав в основу свого рішення саме цей висновок експерта та не взяв до уваги висновок експерта ТОВ «СУМИ-ЕКСПЕРТ МС» від 27 лютого 2015 року №13(т.1 а.с.112-125), оскільки ринкова вартість нерухомого майна, встановлена висновком експерта №13, була визначена експертом з використання показників курсу долару США який на час проведення експертизи не відповідав встановленому курсу долара по відношенню до гривні на час проведення цієї експертизи. Крім того, саме з цих підстав судом було задоволено клопотання ОСОБА_5 та призначено по справі саме повторну судово-будівельну експертизу для визначення вартості нерухомого майна, оскільки первинна експертиза викликала сумніви, щодо її достовірності. Відповідач ОСОБА_3 та її представник із вартістю нерухомого майна, визначеною повторною експертизою від 30.07.2015 року не погоджувалися, однак переконливих доказів на спростування зазначених висновків суду не надали та не заявляли клопотань з призначенням іншої експертизи.

Тому доводи апеляційної скарги стосовно не врахування судом висновків експерта №13 від 27.05.2015 року є безпідставними і колегією суддів до уваги не приймаються.

Розглядаючи вимоги позивача щодо поділу майна подружжя в контексті ст.71 СК України суд першої інстанції зробив правильний висновок про виділення сторонам саме часток майна у власність, оскільки такий спосіб є більш прийнятний для сторін .

Оскільки вартість 2/3 частин квартири, виділеної відповідачці, складає менше від її частки в спільній сумісній власності, тому суд обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідачки різницю вартості часток кожного зі сторін на об'єкти спільної сумісної власності в сумі 5700 грн.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд виходив з того, що відповідачкою не доведено згідно зі ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України наявність підстав для збільшення її частки у спільному майні подружжя, а також не наведено істотних обставин, за наявності яких можливо відступити від рівності часток подружжя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007, № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Суд першої інстанції, вирішуючи спір у частині поділу нерухомого майна придбаного сторонами у період шлюбу, належним чином врахував вимоги матеріального права, роз'яснення постанови Пленуму, а також обставини справи, і обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав поділу нерухомого майна, у рівних частках.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3 не надала доказів, які б підтверджували обставини, що мають істотне значення, що надавали б суду право відступити від засади рівності часток подружжя.

Посилання апелянта, що суд проігнорував факти згідно яких вона має право на збільшення частки при розподілі спільного майна є необґрунтованим.

Сам факт проживання дитини з апелянтом, а також наявність у позивача ОСОБА_5 заборгованості по сплаті аліментів не може бути підставою для скасування рішення суду. Розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_5 був визначений рішенням суду і відповідачкою не надано доказів, що цей розмір аліментів недостатній для забезпечення розвитку дитини.

Крім того, сам факт наявності заборгованості по сплаті аліментів (т.1 а.с.149) не позбавляє права відповідачки стягнути її у судовому порядку, а також стягнути і пеню за кожен день прострочення.

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин щодо придбання спірної квартири та посилання при цьому апелянтом на те, що при покупці квартири вона використовувала особисті грошові кошту у розмірі 10000 доларів США, які подарували їй батьки для покупки квартири та у подальшому вона використовувала особисті грошові кошти для поліпшення стану квартири у розмірі 156843,71 грн., колегією суддів до уваги не беруться, оскільки зазначені факти не свідчать про те, що спірна квартира є особистою власністю відповідачки, а як встановлено судом є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набута за час шлюбу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не надала суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що батьки відповідачки подарували останній таку суму грошових коштів.

Крім того, доказів вартості поліпшення квартири за рахунок проведення ремонту, за чиї кошти такий ремонт проводився, які були затрати на купівлю будівельного матеріалу та витрати на виконання ремонтних робіт, тощо, відповідач суду не надала, а висновки експертиз які наявні в матеріалах справи про ринкову вартість квартири не свідчать про те, що у спірній квартирі проводились ремонтні роботи по поліпшенню її стану. Надані відповідачкою товарні чеки, не свідчать про те, що придбані товарні цінності були використані саме при ремонті спірної квартири і вони придбані саме відповідачкою. (т.1 а.с.153-183)

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме рішення ухвалено із порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Суд першої інстанції в межах доводів позовної заяви повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначився із нормами права, що регулюють спірні правовідносини і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_5

Інші доводи, що наведені у апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 08 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -