Рішення № 52537115, 09.10.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2 - 1062/15

760/5110/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 100 787,63 доларів США, посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_1 22 лютого 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11120731000, згідно з умовами якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 131 840,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 22 лютого 2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплати процентів у розмірі 11,8 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту 22 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №97710, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком солідарно з позичальником за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 119 966,55 доларів США та суму боргу по пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 239 167,17 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір.

Відповідачі порушують умови укладених договорів, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду справи. Від них до суду надійшли заперечення, в яких відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у позові у зв'язку з його безпідставністю, а відповідач ОСОБА_2 у зв'язку з припиненням договору поруки.

Суд, врахувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 22 лютого 2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11120731000, згідно з умовами якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 131 840,00 доларів США, що еквівалентно 665 792,00 грн. на день укладення договору за курсом НБУ, на умовах, визначених договором (том 1 а.с.а.с. 6-13).

Пунктом 1.2.2. договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше 22 лютого 2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов розділу ІІ цього договору.

Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту згідно умов Договору, а саме на рахунок НОМЕР_1 в АКІБ «УкрСиббанк».

Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на рахунок банку, зазначений у цьому пункті.

Пунктом 1.3.1 Договору встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 11,8 %. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного Договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту 22 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №97710 (том 1 а.с.а.с. 20-21), за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Пунктом 1.3 Договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Відповідно до пункту 1.4. Договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Банк свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту виконав.

Але позичальником умови договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Розділ 11 Договору про надання споживчого кредиту передбачає, що у разі застосування банком зазначеного права, банк направляє на адресу позичальника повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту. Термін дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку.

У зв'язку з чим 13 січня 2014 року позичальнику та поручителю було направлено вимоги про усунення порушень та дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (том 1 а.с.а.с. 41-44). Проте заборгованість у встановлені строки повернута не була.

Наявність заборгованості підтверджується даними розрахунку заборгованості по кредиту, наданого позивачем (том 1 а.с.а.с. 229-241).

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року станом на 03 липня 2015 року сума заборгованості становить 119 966,55 доларів США, що по курсу НБУ на день постановлення рішення суду еквівалентно 2 555 202 ,46 грн. (119 966,55 х 21,299291) та 239 167,17 грн. та включає в себе: заборгованість за кредитом - 99 276,03 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 20 690,52 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 135 756,86 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 103 410,31 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №16275/14-45 від 31 березня 2015 року (том 1 а.с.а.с. 188-201) заборгованість по тілу кредиту станом на 24.02.2014 року складає 99 276,03 доларів США (еквівалент 887 329,16 грн., курс НБУ 8,938 грн./дол. станом на 24.02.2014 року; заборгованість ОСОБА_1 по нарахованих процентах з 22.02.2007 року по 31.01.2014 року за користування кредитними коштами згідно договору №11120731000 станом на 24.02.2014 року не підтверджується, при цьому вбачається переплата в розмірі 67,83 доларів США (еквівалент 606,26 грн., курс НБУ 8,938 грн./дол. станом на 24.02.2014 року; пеня за прострочені кредитні кошти згідно договору №11120731000 від 22.02.2007 року, яка виникла за період з 24.02.2013 року по 23.02.2014 р., складає 1 151,12 дол. США, еквівалент 9 310,22 грн. (по курсу НБУ станом на дату нарахування).

Суд критично оцінює зазначений висновок, оскільки експертиза проведена на підставі вихідних даних, які не відповідають умовам укладеного кредитного договору і вважає за необхідне стягнути заборгованість у розмірі, визначеному у розрахунку позивача.

При цьому суд враховує, що заяви про застосування строків позовної давності до винесення судом рішення, відповідачами не подавалися.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, тощо.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З позовної заяви та доданого позивачем розрахунку вбачається, що розмір процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22 лютого 2007 року було змінено позивачем. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані про згоду поручителя, яким є відповідач ОСОБА_2, на зміни у договорі про надання споживчого кредиту, які збільшують обсяг його відповідальності як поручителя.

Таким чином, договір поруки №97710 укладений 22 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 є припиненим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підлягають частковому задоволенню, потрібно стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму боргу за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 2 555 202,46 грн. та 239 167,17 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 3654,00 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 551, 553, 554, 559, 611, 625, 651, 1050, 1054 ЦК України, -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11120731000 від 22.02.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, у розмірі 119 966 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) доларів США 55 центів, що за курсом НБУ становить 2 555 202 (два мільйони п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті два) грн. 46 коп. та 239 167 (двісті тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят сім) грн. 17 коп., а також 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судових витрат.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн