Рішення № 52527259, 12.10.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6385/15-ц

2/357/2458/15

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживача, та визнання договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 21 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11274324000, згідно якого позивачу було надано кредитні кошти в сумі 25 000 доларів США. Крім вказаного, був також укладений і іпотечний договір від 21.12.2007 року. Забезпеченням, згідно договору іпотеки виступає: трикімнатна квартира в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вказував на те, що кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, а дії відповідача щодо виконання його умов порушують права та законні інтереси позивача. Позивач вказував на те, що Банк всупереч чинному законодавству України видав кредит в іноземній валюті, а не в гривні, Банк не мав повноважень на видачу кредиту в іноземній валюті, оскільки не мав для цього індивідуальної ліцензії Національного банку України, Банк не дотримався вимог ст.ст. 11, 21, 10, 15, 18,19 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач вказував на те, що кредитний договір суперечить п.п. 8, 9 ч.1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Позивач посилався на те, що 17.07.2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Кагарлицького районного суду з позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором, що свідчить про використання Банком свого права на дострокове повернення кредитних коштів. 18.11.2014 року Кагарлицький районний суд Київської області виніс рішення яким стягнув з позивача на користь Банку суму боргу у розмірі 202 282,23 грн. Позивач вказував на те, що ПАТ "УкрСиббанк" відмовляється прийняти платіж і виконати рішення суду, що порушує права позивача та призводить до того, що у позивача зростає заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк". Зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між сторонами. Посилаючись на викладені обставини та порушення вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України при укладенні кредитного договору позивач просив в судовому порядку визнати кредитний договір №1127432400 від 21.12.2007 року укладений між позивачем та відповідачем недійним; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов»язати відповідача повернути позивачу, сплачені по кредитному договору №1127432400 від 21.12.2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 подавав суду 13.07.2015 року заяву про уточнення позовних вимог. 27.07.2015 року представник позивача ОСОБА_3 надав суду заяву про уточнення позовних вимог позивача в якій посилався на те, що кредитний договір №11274324000 від 21.12.2007 року підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст вказаного правочину суперечить ст. 99 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 4 п. 4, 5 ст. 11, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 3, 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України», п.п. в) г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», а тому представник позивача просив визнати кредитний договір №11274324000 від 21.12.2007 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інновацій ним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиб банк» недійсним.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали уточнені позовні вимоги позивача від 27.07.2015 року.

Представники відповідача позов ОСОБА_1 заперечували.

Третя особа ОСОБА_2 позов підтримала.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представник ПАТ «УкрСиббанк» надав суду зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укр Сиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків. У вказаному позові ПАТ «УкрСиббанк» посилалося на те, що 21.12.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 р.- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11274324 000. Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 25 000,00 доларів США (двадцять п'ять тисяч доларів США 00 центів), а ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21.12.2028 р. згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,90% річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. кредитного договору повинно відбуватися з 01 по 21 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено договір поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 №168142 від 21.12.2007 р. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Договором поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору а також Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному обсязі. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «УкрСиббанк» звертався до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17 680 доларів США 37 центів. 18.11.2014 р. Кагарлицьким районним судом Київської області у цивільній справі №368/1446/14-ц було винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість в розмірі 202 282 гривні 23 копійки та судовий збір за подання позовної заяви. Станом на 18.06.2015 р. відповідачами за зустрічним позовом рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 р. не виконано, заборгованість за кредитним договором не сплачена. Позивач просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку суму боргу в розмірі 2 182,75 доларів США та понесені збитки в розмірі 92 796, 12 грн., з яких: - три проценти річних в розмірі 3 291,94 грн.; сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 89 004,18 грн.; - неустойку в розмірі 500, 00 грн. а також позивач просив стягнути з відповідачів на його користь судовий збір.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 19.06.2015 року було прийнято та об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживача, та визнання договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків.

Представники позивача ПАТ «УкрСиббанк» зустрічний позов підтримали.

ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3, та ОСОБА_2 зустрічний позов за перечували.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк» підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що 21.12.2007 року між Акціонерним комерційним іннова ційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укла дено договір про надання споживчого кредиту №11274324000 відповідно до якого Карта шову Я.К. було надано кредит в сумі 25 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 126 250,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,90% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 21.12.2018 року. Наведене підтверджується копією договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 р., поясненнями учасників процесу.

Відповідно п. 1.1. кредитного договору, Банк зобов»язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США (USD) в сумі 25 000,00 (двадцять п»ять тисяч доларів США 00 цнт.), що дорівнює еквіваленту 126 250,00 (сто двадцять шість тисяч двісті п»ятдесят грн. 00 коп.) гривень за курсом НБУ на день укладення договору, а Позичальник зобов»язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті. Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в цьому пункті договору, для чого надає Банку письмову заяву ( за формою згідно вимог Банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання, така заява Позичальника, укладена та надана згідно умов цього договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику. Сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору.

Згідно до п. 1.2.2. кредитного договору, Позичальник зобов»язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 21.12.2028 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,90% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов цього Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Згідно до п. 1.3.2. кредитного договору, сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною (першою) п. 5.2 договору.

Відповідно до п. 1.3.3. кредитного договору, нараховування процентів за цим догово ром здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно до п. 1.3.4 кредитного договору, строк сплати процентів: з 01 по 21 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, що в разі повернення до Банку всієї суми кредиту: Банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а Позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов»язується сплатити Банку суму таких нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме: придбання трикімнат ної квартири в м.Біла Церква.

Згідно до п. 1.6. кредитного договору, сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов»язань Позичальника за цим договором, а саме: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) строкові комісії; 3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові проценти; 5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6) строкова сума основного боргу; 7) штрафні санкції за договором.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, виконання зобов»язань Позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов»язань Позичальника Банком приймається: - застава нерухомості (будівлі/споруди/ приміщення), а саме: 1) трикімнатної квартири, загальною площею 68,4 кв.м., ж.пл. 38,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1; - порука, а саме: 1) порука ОСОБА_2.

Згідно до п. 3.4.1 кредитного договору, Позичальник зобов»язується: використову вати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунок Банку в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а саме: на рахунок №3739611274324 в АКІБ «УкрСиббанк», код банку (МФО) 351005. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у цьому пункті рахунок Банку.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст. 611 Цивільного Кодексу України Позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов»язань, що передбачені пунктом 3.4.2. цього договору, зобов»язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п»ятсот) гривень.

В судовому засіданні встановлено, що 21.12.2007 року між Акціонерним комерцій ним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №168142. Наведене підтверджується копією договору поруки №168142 від 21.12.2007 року, поясненнями учасників процесу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору поруки, Поручитель зобов»язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов»язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно до п. 1.3 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов»язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

В п. 1.4 договору поруки вказано, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов»язань за Основним договором Кредитор має право пред»явити свої вимоги безпосе редньо до Поручителя, які є обов»язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). А в п. 2.3 договору поруки зазначено, що Поручитель зобов»язаний виконати свої зобов»язання за договором на користь Кредитора в термін, визначений п. 2.2. договору, шляхом переказу/перераху вання коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором на рахунки, вказані Кредитором.

Також в судовому засіданні встановлено, що 21.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 вичем був укладений іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі №5223. Наведене підтверджується копією іпотечного договору від 21.12.2007 року.

В судовому засіданні встановлено, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» виконав умови договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року та надав ОСОБА_1 кредит в сумі 25 000 доларів США. Наведене підтвердили у суді учасники процесу.

Крім вказаного, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року ухваленого по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 вича, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним дого вором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, позов ПАТ «УкрСиб банк» задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Біла Церква Київської області, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 27.12.2001 року Солом»янським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки місто Кагарлик Київської області, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 20.05.2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок №2909000000113 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750), суми боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21 грудня 2007 року в розмірі 202 282 (двісті дві тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 23 коп., стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Біла Церква Київської області, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 27.12.2001 року Солом»янським РУ ГУ МВС України в м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок № 2909000000113 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750), кошти в сумі 1041 (одна тисяча сорок одну ) грн. 77 коп. сплаченого судового збору, стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки місто Кагарлик Київської області, паспорт серії НОМЕР_3, виданий 20.05.2003 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок №2909000000113 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750), кошти в сумі 1041 (одна тисяча сорок одну ) грн. 77 коп. сплаченого судового збору, в решті позову відмовлено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року набрало законної сили 01.12.2014 року. Наведене підтверджується копією рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року, поясненнями учасників процесу.

Суд вважає, що згідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, які встановлені вищевказаним судовим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року не доказуються при розгляді даної справи і вказані обставини приймаються судом до уваги.

При вирішенні первісного позову ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимагаючи визнати договір про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним позивач посилався на те, що зміст вказаного договору супере чить ст. 99 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч. 4 п. 4, 5 ст. 11, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів, п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 3, 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про національний банк України», п.п. в) г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування операцій з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами».

Суд вважає, що вказані посилання позивача є необгрунтованими.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК на момент вчинення правочину.

Згідно до ст. 524 ЦК України зобов"язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов"язання в інозем ній валюті.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов"язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. А в ч. 3 вказаної статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно до п. 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного дого вору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Суд вважає, що Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" право мірно надав 21.12.2007 року кредит ОСОБА_1 в іноземній валюті.

Суд також вважає, що Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", маючи генеральну банківську ліценцію № 75 та письмовий дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 року з додатком до дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року, видані йому Національним Банком України, мав право на здійснення валютних операцій, зокрема й на укладення кредитного договору в іноземній валюті, без отримання індивідуальної ліценції.

За змістом п.2 ст. 5 Декрету та п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за № 730/5921 (а також за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування валютних операцій) єдиною правою підставою для здійснення кредитування банками в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліценції на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, а тому суд вважає, що законні права та інтереси позивача, про захист яких він просить, не порушені.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповіда льність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Згідно до ч. 4 п.п. 4,5 ст. 11 Закону України «Про захист споживачів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно до п. 7.12 договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року, сторони домовилися вважати, що уклавши цей договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов»язки за цим договором і погоджується з ним, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд вважає, що положення спірного договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року не суперечать ні Закону України "Про захист прав споживачів", ні іншим нормативним актам.

У п. 1.1 спірного договору від 21.12.2007 року зазначено, що Позичальник, укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті Позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції, яку останній придбає за рахунок кредитних коштів Банку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент укладення договору, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, про що свідчить підпис позивача на кредитному договорі. У п. 7.12 договору передбачено, що позивач ознайомився з усіма умовами цього договору, вони йому зрозумілі, він вважає їх справедливими по відношенню до себе.

Посилання позивача на несправедливі та дискримінаційні умови договору, не узгоджую ться з вимогами ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» та спростовуються умовами спірного договору, якими визначені предмет договору, умови повернення кредиту, обов'яз ки як банку, так і позичальника.

Знаючи, що діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні, позивач добровільно погодився на такі умови кредитування, свідомо і за свого вільного волевиявлення уклав договір, який виконував протягом трива лого періоду часу і лише після звернення ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та ухвалення Кагарлицьким районним судом Київської області 18.11.2014 року рішення по справі за вищевказаним позовом, яке не оскаржувалося сторонами до Апеляційного суду Київської області, ОСОБА_1 06.05.2015 року звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним.

Згідно до п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулю вання ринків фінансових послуг" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовід носин, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб"єктами під приємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено зако ном, повинен містити: порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сто рін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Суд вважає, що спірний договір містить порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, що підтверджується спірним договором.

А тому суд вважає, що посилання позивача на те, що зміст вказаного договору супере чить п. 8, 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», є необгрунтованими позивачем у суді.

Суд вважає необгрунтованим також і посилання позивача на те, що зміст вказаного договору суперечить ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», оскільки у вказаній статті передбачений договір про іпотечний борг, а позивачем ставиться питання про визнання кредитного договору недійсним.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і посилання позивача про те, що укладення договору про надання йому кредиту в іноземній валюті має наслідком дисбалансу договірних прав та обов"язків, погіршує його становище як споживача, оскільки це не було підтверджено належними та допустими доказами. На момент підписання спірного договору всі умови договору Позичальнику були зрозумілі та він вважав їх справедливими щодо себе, а тому договір був в цілому підписаний позивачем.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що ПАТ "УкрСиббанк" йому чинить перешкоди у виконанні рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року, оскільки позивач не надав суду належних та безспірних доказів на підтвердження вказаних посилань. Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували те, що ПАТ "УкрСиббанк" відмовив ОСОБА_1 у прийнятті грошових коштів в сумі 202 282,23 грн. стягнених з останнього на користь ПАТ "УкрСиббанк" рішенням Кагарлицького районного суду Київської області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що положення ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України при укладенні спірного договору були дотримані і не порушені.

Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року, оскільки зміст вказаного договору відповідає вимогам закону, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно відмовити в задоволенні його позову про захист прав споживача, та визнання договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним.

Суд вважає, що зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиб банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків підлягає до часткового задоволення.

Як вказано вище в рішенні суду, 21.12.2007 року між Акціонерним комерційним іннова ційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11274324000 відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 25 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 126 250,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,90% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 21.12.2018 року. Наведене підтверджується копією договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 р., поясненнями учасників процесу.

Згідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року ухваленого по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.в солідарному порядку було достроково стягнуто суми боргу за договором про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21 грудня 2007 року в розмірі 202 282 гривні 23 коп. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що станом на 08.07.2014 року заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені, становить 17 680,37 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) доларів США 37 центів, що за курсом НБУ станом на 08.07.2014 року становить 208 354,41 (двісті вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 41 копійка, з яких: - 17 391,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2014 року становить 204 948,92 гривень - заборгованість за простроченим кредитом; - 188,1 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2014 року становить 2 217,96 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; - 100,21 дола рів США, що за курсом НБУ станом на 08.07.2014 року становить 1 180,92 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; - 0,56 доларів США, що за кур сом НБУ станом на 08.07.2014 року становить 6,61 гривень - пеня за несвоєчасне погашен ня заборгованості по процентам за користування кредитом. Що стосується часткового задоволення позову, а саме стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 201045 (двісті одну тисячу сорок п»ять) грн. 65 коп. а не 208 354,41 (двісті вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 41 коп., то своє рішення суд обґрунтував тим, що відповідачами до матеріалів справи додано наступні квитанції про сплату відповідачем на рахунок відповідача коштів для погашення кредитних зобов»язань: - квитанція № 10 від 07 серпня 2014 року на суму 494 грн. 40 коп; - квитанція № 304 від 04 серпня 2014 року на суму 804 грн. 08 коп.; - квитанція № 193 від 18 липня 2014 року на суму 1957 грн. 19 коп.; - квитанція № 165 від 16 липня 2014 року на суму 679 грн. 65 коп.; - квитанція № 63 від 20 червня 2014 року на суму 1185 грн. 46 коп.; - квитанція № 21 від 17 червня 2014 року на суму 951 грн. 60 коп. Відповідно, відповідачем після подачі позовної заяви сплачено коштів на суму: 494 грн. 20 коп. + 804 грн. 08 коп. + 1957 грн. 19 коп. + 679 грн. 65 коп. + 1185 грн. 46 коп. + 951 грн. 60 коп. = 6072 грн. 18 коп. Відповідно, сума, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача становить 208354 грн. 41 коп. - 6072 грн. 18 коп. = 202 282 грн. 23 коп. Суд також вважає, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, які встановлені вищевказаним судовим рішенням не доказуються при розгляді даної справи і вищевказані обставини приймаються судом до уваги.

В судовому засіданні встановлено, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року, яке набрало законної сили 01.12.2014 року, до даного часу ОСОБА_1, ОСОБА_2 не виконане.

В судовому засіданні також встановлено, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» не зверталося до органів ДВС для примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі вищевказаного рішення суду.

Як встановлено у суді, 21.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №168142. Наведене підтверджується копією договору поруки №168142 від 21.12. 2007 року, поясненнями учасників процесу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору поруки, Поручитель зобов»язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов»язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно до п. 1.3 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов»язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

В п. 1.4 договору поруки вказано, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов»язань за Основним договором Кредитор має право пред»явити свої вимоги безпосе редньо до Поручителя, які є обов»язковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). А в п. 2.3 договору поруки зазначено, що Поручитель зобов»язаний виконати свої зобов»язання за договором на користь Кредитора в термін, визначений п. 2.2. договору, шляхом переказу/перераху вання коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором на рахунки, вказані Кредитором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

Згідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов"язання, за безпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В ч. 2 вказаної статті зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або зако ном (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Згідно до п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгля ду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до розрахунку ПАТ «УкрСиббанк» за період з 31.07.2014 року по 17.06. 2015 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по процентам за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21 грудня 2007 року в розмірі 2 182 долари США 75 центів.

Крім вказаного, відповідно до п. 4.3. кредитного договору, відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст. 611 Цивільного Кодексу України Позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов»язань, що передбачені пунктом 3.4.2. цього договору, зобов»язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п»ятсот) гривень.

В судовому засіданні також встановлено, що за період з 01.12.2014 року по 17.06.2015 року згідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов»язання, становлять 3 291,94 грн., що підтверджується розрахунком ПАТ «УкрСиббанк», який суд приймає до уваги.

Представник позивача просив суд стягнути проценти 2 182 долари США 75 центів, неустойку в сумі 500,00 грн. та три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов»язання в сумі 3 291,94 грн. солідарно з обох відповідачів.

Заперечуючи проти зустрічного позову, поручитель ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 посилалися на те, що договір поруки є припиненим, оскільки позивач не пред'явив до ОСОБА_2 вимоги про погашення вказаного боргу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно до п. 1.3.4 кредитного договору, строк сплати процентів: з 01 по 21 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

В судовому засіданні встановлено, що вищевказане рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18.11.2014 року набрало законної сили 01.12.2014 року. Після ухвалення вищевказаного рішення суду від 18.11.2014 року кошти на погашення заборгованості по вищевказаному кредитному договору ОСОБА_1 не сплачувалися.

В судовому засіданні встановлено, що банк не направляв поручителю ОСОБА_2 вимогу рекомендованим листом про сплату банку вищевказаних коштів і з зустріч ним позовом ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду 19.06.2015 року, а тому згідно до вищенаведених правових норм порука є припиненою.

Отже, суд вважає в даному випадку поруку припиненою і відмовляє в задоволенні позову в частині вимог до поручителя ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» необхідно стягнути 2 182 долари США 75 центів та 3 791,94 грн.

Суд також вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» необхідно стягнути 503,48 грн. судового збору.

Суд вважає, що ПАТ «УкрСиббанк» необхідно відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 89 004, 18 грн.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Суд вважає, що між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року в іноземній валюті, а тому суд враховує те, що ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширює ться лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на невиконан ня судового рішення. Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в націо нальній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 3,192,509,524,526,533,549,551,553,554,559, 610,611,625,638,1048,1049,1054 ЦК України, Закону України "Про захист прав спожива чів", постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", керуючись ст.ст.3,10,11,60,61,88,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його первісного позову до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживача, та визнання договору про надання споживчого кредиту №11274324000 від 21.12.2007 року недійсним.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11274324000 від 21.12.2007 року та понесених збитків задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонер ного товариства «УкрСиббанк» 2 182 долари США 75 центів та 3 791,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонер ного товариства «УкрСиббанк» 503,48 грн. судового збору.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» в задоволенні іншої частини зустрічного позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня прого лошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя А. В. Голуб