Ухвала суду № 525248, 18.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2007№К-14056/06

№К-15168/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

КостенкаМ.І., ФедороваМ.О., РибченкоА.О., ГолубєвоїГ.К.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДП«Ніколь» та Ленінської МДПІ у м.Луганську на рішення Господарського суду Луганської області від17.10.2005 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від24.01.2006 по справі№10/200Н

за позовом Дочірнього підприємства «Ніколь»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від11.03.2005 №0003242310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 307730,40грн., з них: основний платіж 102576,80 грн., штрафну санкцію - 205153,60грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від17.10.2005 по справі№10/200Н, залишеним без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від24.01.2006, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від11.03.2005 №0003242310/0, в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 29350,80грн. і штрафних санкцій в сумі 205153,60грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, сторони подали касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України.

Позивач (даліДП«Ніколь») звернулося із касаційною скаргою на сказані судові рішення. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема перевірка проводилась з порушенням вимог Закону України «Про систему оподаткування», а саме пунктів6,8 статті 1 та ст.ст.14,15 цього Закону, оскільки вказаний податок відсутній у переліку податків.

Також Позивач послався на п.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фундаціями» і зазначив, що у разі виникнення конфлікту інтересів - рішення щодо спірних питань приймається на користь платника податків. І враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, просить рішення Господарського суду Луганської області від17.10.2005 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від24.01.2006 скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач (далі-ДПІ) також подала касаційну скаргу, в якій зазначила, що рішення прийняті з порушенням пп.10.2.2 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.22.2 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також не застосовано ст.15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.18.8 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». І враховуючи зазначене в скарзі, просить судові рішення скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в сумі29350,80грн. і штрафних санкцій в сумі205153,60грн. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Розгляд справи в попередньому провадженні відкладено у відкрите судове засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, заперечення на них, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.10.2.2 п.10.2 ст.10 Закону України від28.12.1994 №334 (в редакції від22.05.1997 №283 зі змінами станом на 30.06.2004) «Про оподаткування прибутку підприємств» - незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30відсотків від суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу. Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу встановлюються центральним податковим органом України.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу, затверджено наказом ДПА України від19.01.1998 №35 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 20.02.1998 за №126/2566 (далі Порядок №35). Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку (у редакції чинній на момент проведення перевірки), підприємства і організації всіх форм власності та громадяни субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобовязані забезпечити встановлений цим Порядком податковий облік виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності субєктів грального бізнесу у звязку з виплатою особі виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) та утримуванням і внесенням до бюджету 30відсотків від суми прибутку.

Як встановлено судами ДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань утримання та перерахування до бюджету податку з доходів у джерела їх виплати за рахунок таких виплат, правильності ведення касових операцій та правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету прибуткового податку з заробітної плати робітників та службовців ДП«Ніколь» за період з 18.12.2001 по 31.03.2004, про що складено Акт від19.10.2004 №1470/23/31783975, в якому зазначено про порушення пп.10.2.2 п.10.2.ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижена сума виграшу у розмірі 341,620грн., тим самим була занижена сума податку, який утримується при виплаті доходу (прибутку) від грального бізнесу на 102576,80грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від11.03.2005 №0003242310/0, яким згідно з пп.4.2.2.п.4.2. ст.4 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до пп.17.1.9. п.17.1. ст.17 цього Закону і пп.10.2.2. п.10.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 307730,40грн., з них: основний платіж 102576,80 грн., штрафну санкцію - 205153,60 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, встановив, що в порушення п.10 Порядку№35 журнали (книги) обліку виграшів та витрат осіб, які знаходились на точках розташування залів гральних автоматів ДП «Ніколь» на момент початку перевірки не були зареєстровані згідно з вимогами Порядку№35. В порушення п.9 Порядку№35 за перевірений період операторами-касирами журні (книги) обліку виграшів і витрат осіб за встановленою формою не велися , в повному обсязі саме не відображалися суми виграшів, які були зафіксовані в контрольних стрічках реєстратора розрахункових операцій (РРО). А контрольна стрічка не відтворює всі етапи здійснення розрахунків з гравцями, як того вимагають пункти 5, 6, Порядку№35 та програмне забезпечення для РРО у сфері грального бізнесу (сертифіковані програми). Згідно даних контроль стрічок в «чеках на виплату» відсутні номери касових чеків, які підтверджують придбання фішок (жетонів), набрання яких оператором-касиром вимагалось для здійснення в автоматичному режимі операції розрахунку суми прибутку (або збитку) гравця.

В акті перевірки також зазначено, що згідно з вимогами п.17 Порядку№35 звітність суб'єктів грального бізнесу здійснюється за встановленою формою додатка №3. ДП«Ніколь» за весь період існування жодного разу не подавало звітність згідно п.17 Порядку№35, яка є обов'язковою для даного підприємства. Із зазначеного суди правомірно визначились, що перевірка проводилась без порушень указу Президента України від23.07.1998 №817 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» оскільки було виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.

Щодо посилань Позивача на відсутність такого виду податку, суди вірно зазначили, що згідно п.1.29 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - визначений у цьому Законі - податок на виплату виграшів є видом податку на прибуток.

Також суди правомірно встановили, що матеріалами справи спростовується посилання Позивача щодо порушення зазначеним Актом вимог наказу Державної податкової адміністрації України від16.09.2001 №429, оскільки Акт складений з дотриманням вимог цього наказу, в якому чітко викладені порушення, зведені дані в таблицях сформовані відповідно до додатків до Акту, де в таблицях наведені дані по всіх РРО.

Тому, враховуючи встановлене порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що Позивач в порушення підпункту 10.2.2. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не утримав і не перерахував до бюджету податок на прибуток гравців в ІІІкварталі 2002року -388,89грн., в IVкварталі 2002року 229грн., в 2003 році 72607,99 грн.

Щодо нарахування податкового зобов'язання за Іквартал 2004року в сумі 29350,80грн., то суди правомірно визнали зазначене нарахування таким, що здійснене з порушенням діючого законодавства, так як із 01.01.2004. набрав чинності Закон України від22.05.2003. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.22.2. ст.22 «Прикінцеві положення» - у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. А відтак неправомірно визначено податкове зобов'язання в сумі 29350,80грн. за Іквартал2004року. Вказане спростовує мотиви касаційної скарги ДПІ.

Щодо застосування штрафних санкцій суди вірно встановили, що норми пп.17.1.9. п.17.1. ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містять такої умови застосування штрафні санкції, як самостійне донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пп.«б» 4.2.2. п.4.2 цього Закону у подвійному розмірі від суми донарахованого податку.

З огляду на вищевказане суди першої та другої інстанції обґрунтовано визнали частково недійсним податкове повідомлення-рішення від11.03.2005 №0003242310/0, в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 29350,80грн. і штрафних санкцій в сумі 205153,60грн.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищезазначене, встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права які не підлягають скасуванню, відповідно касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства «Ніколь» та Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від17.10.2005 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від24.01.2006 по справі№10/200Н залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Карась

Судді М.І.Костенко

М.О.Федоров

А.О.Рибченко

Г.К.Голубєва