Ухвала суду № 523286, 24.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                              К/скарга №К-15060/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Бившевої Л.І.

                                       Федорова М.О.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача:не з’явився.

розглянувши касаційну скаргу Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на ухвалуЗапорізького  апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р.  та постанову Господарського суду Запорізької області від 18.11.2005 р.

у справі№ 13/460-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрорудненський сироробний комбінат»

до Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Моліс»

про визнання недійсним акта, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

             Позивачем заявлено вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000732302/0 від 30.08.2005 р., яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 15702,50 грн., у т.ч. основний платіж – 14275,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 1427,50 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2006р ., позов задоволено.

На судові рішення відповідачем подано касаційну скаргу,  у якій  ставиться питання про їх скасування, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовуються порушенням ст.71 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, а також ч.1 ст.13 та ч.3 ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» при внесенні змін до переказного векселя.

Позивач  у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства  за період з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р. за результатами якої складено акт від 29.08.2005 р. №47/23/05496046. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000732302/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 15702,50 грн., у т.ч. основний платіж – 14275,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 1427,50 грн.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що ВАТ «Якимівський сирзавод» передав ТОВ «Моліс» переказний вексель №693130210820 від 14.02.2001 р. на загальну суму 57100 грн. строк платежу у якому не зазначено, а тому строк позовної давності минув 14.02.2005 р.  Позивач в порушення п.1.25, п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» за результатами звітного періоду не включив до складу валового доходу суму простроченої  кредиторської заборгованості за векселем у розмірі 57100 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 15702,50 грн. 

Однак, як встановлено у справі, внаслідок реорганізації ВАТ «Якимівський сирзавод» шляхом його приєднання до ВАТ «Дніпрорудненський сироробний комбінат» затверджено передавальний акт від 10.07.2004 р. згідно якого вказаний вексель був акцептований позивачем, його номінальна вартість в порядку правонаступництва була включена до консолідованого балансу позивача.

Відповідно до вимог ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Позивач визнав вексельні зобов’язання ВАТ «Якимівський сирзавод»  у сумі 57100 грн. включивши суму заборгованості до передавального балансу.

Ст.71 Уніфікованого Закону про переказні векселі і прості векселі передбачено, що перерва перебігу строків позовної давності має силу щодо тієї особи, стосовно якої строки переривались. Таким чином, починаючи з 10.07.2004 р. перебіг строків позовної давності по платежу за векселем для позивача та законного держателя векселя  почався заново.

Крім того, до матеріалів справи залучена копія переказного векселя №639130210820 від 14.02.2001 р. згідно якого строк платежу зазначено «За пред’явленням, але не раніше 14.02.2005 р.».

Відповідно до ст.34 Уніфікованого Закону про переказні векселі і прості векселі трасант може встановити, що переказний вексель з строком  платежу за пред’явленням не може бути пред’явленим для платежу раніше визначеної дати.

Пунктом 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку  підприємств»  встановлено порядок збільшення платником податку – покупцем валових доходів на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса у податковому періоді на який припадає перша з подій: або  90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Ст.4 Закону України «Про обіг веселів в Україні» визначено, що у разі  видачі (передачі)  векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання  щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в момент видачі (передачі) векселя погашається кредиторська заборгованість за товари, що виключає застосування до вексельних правовідносин приписів пп.12.1.5 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом. Доводи щодо дефекту форми та недійсності векселя безпідставні, так як не були предметом дослідження в ході  документальної перевірки.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що  суди попередніх інстанцій повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну правову оцінку, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 18.11.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р.  – без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                              Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                         Л.І.Бившева

                                                                                                             М.О.Федоров

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

                                                                                                            О.І.Степашко                                                                                                          

Повний текст постанови складено   25.01.2007 р.