Ухвала суду № 52522779, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28724/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Луганський патронний завод" (далі - Товариство)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014

у справі № 812/9248/13-а

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 № 0000231901.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, у позові відмовлено.

Судові акти мотивовані відображенням платником господарських операцій з придбання послуг зі страхування фінансових ризиків не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, позаяк метою цих операцій було штучне збільшення витрат у податковому обліку Товариства та зменшення завдяки цьому податкового навантаження.

Законність ухвалених у справі судових рішень перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог посилається на відповідність відображених у податковому обліку Товариства наслідків виконання спірних операцій реальним фактам господарської діяльності, які засвідчені належними первинними документами; правоздатність страховика на ринку страхової діяльності засвідчена наявною у нього ліцензією на провадження відповідної господарської діяльності.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить залишити оскаржувані судові акти без змін як законні та вмотивовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності та повноти нарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (товариством з обмеженою відповідальністю «Страховик», далі - ТДВ «Страховик») за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

За наслідками цієї перевірки Інспекцією складено акт від 10.10.2013 № 34/19-0/322018 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 921 259 грн. за основним платежем та 203 391,25 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цього донарахування стало невизнання Інспекцією права платника на включення до валових витрат страхових платежів у загальній сумі 3 685 030 грн., сплачених Товариством як страхувальником на рахунок названого страховика у рамках виконання генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків від 20.07.2010 № 0720/01-Ф.

Висновок Інспекції мотивований фіктивним характером розглядуваного договору, який, на думку відповідача, був укладений з метою створення умов для штучного завищення витрат платника та одержання завдяки цьому податкової економії. При цьому Інспекція посилається на акт від 22.07.2013 № 28/22-1/32704929 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, в якому відображено обставини щодо участі названого страховика у схемі з псевдоперестрахування, при якій одержані від страхувальників суми страхових платежів перераховувалися на користь перестраховиків з ознаками фіктивності. Фактично у товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» відсутні активи, страхові резерви для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договорами страхування ним не створювалися.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 цієї ж статті Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Зі змісту наведених законодавчих приписів вбачається, що умовою визнання витрат на страхування комерційних ризиків у податковому обліку платника є, зокрема, понесення таких витрат у рамках провадження діяльності, спрямованої на одержання доходу.

У справі, що переглядається, суди за наслідками дослідження та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС визнали обґрунтованими доводи Інспекції про те, що Товариство під видимістю страхування фінансових ризиків своєї господарської діяльності у перевіреному періоді перерахувало страхові платежі у загальній сумі 3 685 030 грн. на користь страховика - товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», яке у подальшому спрямовувало одержані кошти на рахунки фіктивних підприємств-перестраховиків з метою їх виведення з легального обороту. Наведене дало можливість безпідставно зменшити об'єкт та базу оподаткування податку на прибуток шляхом врахування при їх обчисленні сум перерахованих страхових платежів.

Слід зазначити, що податкова вигода є недобросовісною у разі, якщо к податковому обліку господарські операції відображені не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, які не зумовлені розумними економічними чи іншими причинами (цілями ділового характеру).

А відтак для оцінки податкових наслідків господарської операції адміністративний суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної наявності та відповідності поданих платником первинних документів вимогам чинного законодавства, а має оцінити таку операцію з точки зору її реальності та спрямованості на настання відповідних їй правових наслідків.

У даному разі судами встановлено відсутність реального страхування фінансових ризиків за генеральним договором добровільного страхування фінансових ризиків від 20.07.2010 № 0720/01-Ф, укладеним позивачем (страхувальник) та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (страховик).

Варто наголосити, що за умовами ділового обороту вибору страховика та укладенню з ним договору страхування на істотні суми передує оцінка його платоспроможності, фінансової надійності, наявності у страхової організації ліквідних активів, достатніх для виконання взятих на себе зобов'язань, ділової репутації такої організації на ринку страхових послуг тощо.

Статтею 34 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Отже, чинним законодавством передбачено публічність окремих відомостей про страховика для забезпечення можливості перевірки його платоспроможності.

Втім у даному разі Товариством не представлено доказів оцінки фінансової надійності розглядуваного страховика, не наведено будь-яких мотивувань щодо вибору в якості контрагента товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво», у якого відсутні активи для формування страхових резервів та який не провадить фактичної діяльності з формування та розміщення страхових резервів для забезпечення виплат за договорами страхування.

А відтак колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про необґрунтованість податкової вигоди, на яку претендує платник, у зв'язку з чим підстави для задоволення даного позову відсутні.

Висновки судів, покладені у основу прийняття оскаржуваних рішень зі спору, у касаційній скарзі не спростовані. Фактичні доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки досліджених та оцінених судом доказів, що перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції.

Законодавчо встановлені підстави для скасування та зміни оскаржуваних судових актів касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Луганський патронний завод" відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 у справі № 812/9248/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко