Ухвала суду № 52522761, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/7391/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 808/6842/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Сервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013 № 0000112213, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у сумі 21050 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у позові відмовлено з тих мотивів, що зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій підтверджені документально та Товариством не спростовані.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано незаконним та скасовано в частині накладення на позивача 21048 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що податковим органом не доведено належними засобами доказування факту реалізації позивачем необлікованого товару як кваліфікуючої ознаки правопорушення, за яке до суб'єктів господарювання застосовується штраф в порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 19.07.2013 Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - належного позивачеві кафе «Бирюк». Під час цієї перевірки контролюючим органом виявлено: непроведення позивачем розрахункової операції на суму 51 грн. через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідного розрахункового документа; невідповідність суми готівкових коштів у місці здійснення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (сума невідповідності склала 262 грн.); продаж товарів, які не обліковані в установленому порядку (під час перевірки позивачем не представлено накладних, товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів, на підставі яких здійснюється оприбуткування та облік товарних запасів).

Наведені обставини стали підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій у загальній сумі 21050 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

По епізодам, пов'язаним із застосування до позивача штрафу в загальній сумі 2 грн. за непроведення розрахункової операцій через РРО та незабезпечення відповідності суми готівкових коштів у місці проведення розрахункових операцій сумі, зазначеній у денному звіті РРО, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію податкового органу у справі, зазначивши про обґрунтованість накладення на Товариства відповідних штрафних санкцій в порядку пункту 1 частини першої статті 17 Закону.

У цій частині ухвалені у справі судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

У той же час суди дійшли різних висновків щодо наявності у діяннях Товариства ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що власне відсутність накладних на товарно-матеріальні запаси за місцем реалізації товарів утворює склад розглядуваного правопорушення, тоді як, за висновком апеляційного суду, об'єктивною стороною цього протиправного діяння є саме факт реалізації необлікованого товару.

Пунктом 12 статті 3 Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 20 Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Таким національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналізовані законодавчі норми дають підстави для висновку про те, що у розділі V Закону передбачена відповідальність сам за порушення вимог останнього; при цьому фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону, застосовуються до юридичної особи у випадку, коли ця особа здійснює реалізацію необлікованих товарів або товарів, облікованих з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

При цьому реалізація товару у розумінні цієї норми не може бути обмежена виключно моментом передачі певного товару у власність конкретному покупцеві, позаяк діяльність з продажу (реалізації) включає різні етапи - як-от демонстрація товару покупцеві, його пропонування до продажу тощо, а тому не може обмежуватися виключно завершальною стадією передачі товару покупцеві в обмін на грошові кошти.

А відтак наявність у суб'єкта господарювання на реалізації необлікованого товару (зокрема, того, що пропонується до продажу) утворює склад правопорушення, за яке застосовується фінансова санкція в порядку статті 20 Закону.

Слід також зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в його постанові від 20.01.2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Трейд» до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, третя особа - Державна податкова адміністрація в Харківській області, про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи розглядуваного штрафу.

Втім у даному разі Товариством під час вирішення цього спору в судах попередніх інстанцій не представлено первинних документів на товари, що реалізовувалися, на підтвердження належного обліку цих товарів.

А відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача оспорюваних штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2013 № 0000112213.

Згідно зі статтею 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 808/6842/13-а скасувати.

3. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі № 808/6842/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.В. Приходько В.П. Юрченко