Ухвала суду № 52522760, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53610/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014

у справі № 826/19054/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 № 0000462260, № 0000472260 та № 0000482260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, у позові відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач не підтвердив необхідними первинними документами реальність виконання операцій з придбання товарів, робіт та послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Скай метр».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що ним надано достатні документи для встановлення дійсного змісту спірних господарських операцій та фактичного руху активів у процесі їх виконання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Скай метр» за період з 01.11.2010 по 31.07.2011, оформлену актом від 22.01.2013 № 214/22-621-36601963.

Під час цієї перевірки податковий орган не визнав право платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, понесених за операціями з придбання товарів, робіт та послуг у рамках правовідносин з названим контрагентом. При цьому Інспекція послалася на наявність у ТОВ «Скай метр» ознак анонімної структури у зв'язку з реєстрацією цього товариства за підставну особу за грошову винагороду, а також на відсутність у цього постачальника об'єктів оподаткування у перевіреному періоді.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень:

від 05.02.2013 № 0000462260, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 130 667 грн.;

від 05.02.2013 № 0000472260 про збільшення платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток на 130 740 грн.;

від 05.02.2013 № 0000482260, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 115 229 грн. за основним платежем та 21350 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків господарських операцій між позивачем та ТОВ «Скай метр», суди попередніх інстанцій, враховуючи принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, не обмежилися доводами Інспекції, викладеними в акті перевірки, а вдалися до ретельного дослідження реальності виконання спірних операцій, що характеризується фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг) у рамках взаємовідносин із конкретним заявленим постачальником.

При цьому суди встановили, що за договором перевезення вантажу від 01.11.2010 № 78-11 ТОВ «Скай метр» (перевізник) зобов'язався надати позивачеві послуги з перевезення вантажів самоскидами загальною вартістю 500 000 грн. Виконання цих операцій оформлено складенням актів приймання-передачі робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних, податкових накладних; також позивачем надано банківські виписки про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.

Дослідивши зазначені первинні документи, суди дійшли висновку про недостовірність вказаних у них відомостей щодо змісту розглядуваних операцій та порядку їх виконання, позаяк з огляду на відстань перевезення, середню швидкість автомобіля виконання цих операцій у вказаний час задекларованими ресурсами є неможливими. Крім того, як встановили суди, неможливо ідентифікувати осіб, якими підписано податкові накладні за цими операціями.

У касаційній скарзі вказані обставини скаржником не спростовані.

По операціям з поставки позивачеві запасних частин на сільськогосподарську техніку за договором від 18.03.2011 № 10, а також дорожньо-будівельних і паливно-мастильних матеріалів за договором поставки від 11.04.2011 № 17/1 суди зазначили, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні) не дозволяють встановити осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій, а також обставин щодо вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання розглядуваних операцій, як-от - зберігання товару, його транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних дій тощо.

Аналізуючи фактичні правовідносини позивача та ТОВ «Скай метр» з приводу виконання послуг машинами і механізмами за договором від 30.05.2011 № 24 суди встановили завідомо збитковий характер цих операцій для позивача. Адже, як з'ясовано судами, зазначені послуги були придбані позивачем у ТОВ «Скай метр» за ціною 81293,10 грн. з метою їх подальшої поставки замовникові - товариству з обмеженою відповідальністю «Меганом» за ціною 79204,80 грн., що не відповідає критерію ділової мети, якою має характеризуватися будь-яка господарська операція у рамках господарської діяльності платника.

Слід зазначити, що господарська діяльність у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК не означає обов'язкову прибутковість кожної окремої операції. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

Збитковість операції виключає можливість її відображення у податковому обліку у разі доведення податкового органу відсутності у платника розумної ділової мети, свідомого здійснення платником завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових переваг тощо.

А відтак з'ясування наявності ділової мети у господарської операції вимагає встановлення фактичної результативності операції з урахуванням запланованих очікувань платника шляхом аналізу перспективи отримання платником прибутку за умови досягнення поставлених завдань.

У даному разі Товариством не надано будь-яких пояснень щодо того, яким чином воно планувало отримати економічний ефект від операції з придбання послуг та їх подальшої поставки за нижчою ціною; які економічні або інші переваги, окрім податкової економії, позивач намагався одержати від такої операції.

Колегія суддів вважає за необхідне також наголосити, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

По операціям з надання позивачеві послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом у рамках договору перевезення від 30.05.2011 № 34, суди також встановили неможливість прослідкувати дійсний рух активів на підставі поданих платником первинних документів (як-от місця відвантаження та розвантаження вантажу, осіб, які здійснювали перевезення, економічну участь ТОВ «Скай метр» у безпосередньому виконанні цих операцій).

Таким чином, повно та всебічно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, а також заявлені сторонами доводи, суди дійшли об'єктивного висновку про те, що Інспекцією підтверджена позиція та встановлена сукупність обставин, що свідчать про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за операціями із задекларованим контрагентом (ТОВ «Скай метр»), позаяк характер порядок виконання і оформлення розглядуваних операцій підтверджує їх фіктивність.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Шляхбуд" відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 у справі № 826/19054/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко