Ухвала суду № 52521060, 12.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.Справа № 816/2486/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Соболєвої Ю.В., відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 816/2486/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

02 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Альфатехнобуд") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361, визнання протиправним та скасування наказу від 25 грудня 2014 року № 3740 про проведення з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000662202/171.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року по справі № 816/2486/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 36398,75 грн., у тому числі за основним платежем - 29119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) у розмірі 7279,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 152,90 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року по справі № 816/2486/15 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні ТОВ «Альфатехнобуд» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на податкову інформацію Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промітей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за серпень 2014 року» та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.06.2014 року № 1802/26-55-33-08/38907365 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зевс-Буд» (податковий номер 38907365) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.» стверджує про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, з огляду на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності (трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів тощо), відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням. Вказує на недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ від вказаних постачальників до позивача по справі (незаповнення розділу щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, відсутність розшифровки підпису особи, яка дозволила відпуск товарів, неповне зазначення адреси пунктів навантаження і розвантаження), а також ненадання позивачем до перевірки сертифікатів відповідності та паспортів якості на поставлений товар. Зазначив, що ціни придбаного у вказаних контрагентів товару та ціни, по яких в подальшому було реалізовано аналогічний товар, не мають суттєвої різниці, що з урахуванням ненадання документів щодо якості поставленого товару, на думку відповідача, ставить під сумнів економічну доцільність таких операцій, можливість отримання прибутку від їх здійснення. Отже, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності ділової мети при укладенні договорів із ТОВ «Промітей-ТЛ» та ТОВ «Зевс-Буд». Вказує на невідповідність виписаних цими контрагентами податкових накладних вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки у них зазначено адреси постачальників, за якими останні не знаходяться. Пояснив, що оскільки ТОВ «Промітей-ТЛ» не подано додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року, тобто, не задекларовано податкових зобов'язань за результатами відносин із позивачем по справі, останній не мав права на включення суми ПДВ по відносинам із ТОВ «Промітей-ТЛ» до складу податкового кредиту. З огляду на вищевикладене, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по відносинам із ТОВ «Промітей-ТЛ» та ТОВ «Зевс-Буд», та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 року по справі № 816/2486/15 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджують, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промітей-ТЛ», ТОВ «Зевс-Буд» належним чином підтверджені відповідними первинними документами, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом, є хибним. Зазначили, що придбані у вказаних постачальників ТМЦ були в подальшому реалізовані позивачем Відкритому акціонерному товариству «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та Виробничо-сервісному підприємству «Полтава-Автокомплект». Пояснили, що транспортування ТМЦ, придбаних у вищевказаних контрагентів здійснено особисто директором ТОВ «Альфатехнобуд» ОСОБА_4 власними автомобілями; товари приймались на складі позивача завідуючої складом ОСОБА_5 Вказали, що позивач самостійно визначає ціну, за якою придбаний товар буде реалізований подальшим покупцям, у т.ч і. ВАТ «Полтавський ГЗК», який є основним контрагентом позивача, а відтак, зацікавлений у реалізації товару з невеликою націнкою, але постійно і великими партіями. З огляду на викладене, вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність економічної мети у господарських операціях щодо придбання позивачем ТМЦ у ТОВ «Промітей-ТЛ», ТОВ «Зевс-Буд». Також, зазначили, що оскільки позивач є транзитером, а не кінцевим споживачем продукції, придбаної у цих контрагентів, сертифікати якості були передані разом з товаром подальшим покупцям. Наполягає на тому, що станом на час здійснення господарських відносин із позивачем по справі (серпень 2014 року, травень-червень 2014 року відповідно) ТОВ «Промітей-ТЛ», ТОВ «Зевс-Буд» були працюючими підприємствами та знаходились за своїми юридичними адресами. З огляду на викладене, вважають спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, згідно з наказом від 25 грудня 2014 року № 3740 та на підставі направлення від 25 грудня 2014 року № 3459/16-03-22-02, старшим державним ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Таракановим Д.Ю. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Альфатехнобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року та ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361, яким зафіксовано порушення ТОВ "Альфатехнобуд" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 34794 грн., в т.ч. за травень 2014 року в сумі 4655 грн., за червень 2014 року - 10241 грн., за серпень 2014 року - 19898 грн. (том 1 а.с. 25-41).

На підставі наведених висновків акту перевірки від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361 Кременчуцькою ОДПІ 29 січня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662202/171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 43492,50 грн., з них за основним платежем - 34794 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8698,50 грн. (том 1 а.с. 43).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 квітня 2015 року № 257/10/16-31-10-04-11 податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (том 1 а.с. 57-64). Рішенням ДФС України від 18 травня 2015 року № 10385/6/99-99-10-01-25 рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 квітня 2015 року № 257/10/16-31-10-04-11 та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (том 1 а.с. 69-75).

Позивач, не погодившись із наказом про проведення перевірки, діями відповідача щодо її проведення та податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами перевірки, звернувся до суду з даним позовом про їх оскарження.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Промітей-ТЛ» та ТОВ «Зевс-Буд» повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, придбані ТМЦ використано позивачем у власній господарській діяльності, а відтак, спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36398,75 грн., у тому числі за основним платежем - 29119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7279,75 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7093,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 5675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1418,75 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання транспортних послуг від ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ" у червні 2014 року та серпні 2014 року відповідно, а відтак, вказані господарські операції не мали реального характеру та відображені у податковому обліку позивача безпідставно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альфатехнобуд" про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу від 25 грудня 2014 року № 3740, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано повного обсягу документів на належним чином оформлений запит податкового органу, а отже, у відповідача були наявні підстави для винесення спірного наказу про проведення перевірки, передбачені пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України. При цьому, відповідач дотримався встановлених законом умов та порядку проведення перевірки, в той же час, дії Кременчуцької ОДПІ щодо проведення перевірки є способом реалізації відповідачем своїх повноважень, та не породжують будь-яких правових наслідків для позивача як платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20 травня 2014 року між ТОВ "Альфатехнобуд" (Покупець) та ТОВ "Зевс-Буд" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 13 (том 1 а.с. 107-108).

01 серпня 2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Промітей-ТЛ" (Постачальник) укладено договір поставки товару № 1814 (том 1 а.с. 161).

За умовами договорів Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості. Найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договорів.

На виконання досягнутої домовленості ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд" поставлено позивачеві товари (запчастини, офісні меблі), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів : видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей (т.1, а.с.111-113, 133-138, 165-168, 184-187, 197-200, т.2, а.с.53-54)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбані ТМЦ отримувались за місцезнаходженням постачальників директором ТОВ «Альфатехнобуд» ОСОБА_4, перевозились ним на власному автомобілі, та приймались на складі позивача завідуючою складом ОСОБА_5, факт роботи якої на зазначеній посаді підтверджено наданою до матеріалів справи копією наказу про призначення на посаду.

Наявність у розпорядженні ТОВ «Альфатехнобуд» складу, розташованого за адресою : м.Кременчук, вул.. Московська, 6, кім.407, підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору оренди № 20/14 від 20.01.2014 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_7, актом прийому-передачі та додаткової угоди до нього (т.1, а.с.20-24).

Оплата придбаного товару здійснена в безготівковій формі, про що свідчать копії банківських виписок та платіжних доручень (т.1, а.с.225 (зворотній бік), 229 (зворотній бік), 232 (зворотній бік, 236, 241 (зворотній бік), 247, т.2, а.с. 98-135).

З досліджених копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Альфатехнобуд» та "Промітей-ТЛ", ТОВ "Зевс-Буд" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про ненадання позивачем до перевірки паспортів якості та сертифікатів відповідності на товар, придбаний у ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд", не є підставою вважати господарські операції між ними безтоварними.

Так, як вбачається з пояснень представника позивача, ТОВ «Альфатехнобуд» є посередником, а не кінцевим споживачем придбаних ТМЦ, а тому сертифікати якості передавались позивачем по ланцюгу постачання подальшим покупцям разом з відповідними товарами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що паспорти якості та сертифікати відповідності товару не є первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податків, отже у позивача відсутній обов'язок зберігати отримані від ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд" документи щодо якості товару.

З приводу тверджень відповідача про те, що відсутність сертифікатів якості та відповідності не дає змоги визначити придатність продукції до подальшого використання та, відповідно, можливість отримати економічний ефект у вигляді доходу від такого використання, колегія суддів зазначає, що факт подальшої реалізації товару, придбаного у вищевказаних контрагентів, підтверджується документально, що відображено відповідачем в акті перевірки.

Слід відмітити, що позивач як суб'єкт підприємництва здійснює господарську діяльність на власний ризик і самостійно несе відповідальність за придатність або непридатність до використання реалізованої ним продукції, а тому наявність або відсутність документів щодо якості продукції не повинна слугувати підставою для сумнівів податкового органу у можливості отримати від її реалізації економічний ефект.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних по перевезенню ТМЦ від постачальників ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд" до позивача по справі (незазначення повної адреси пунктів навантаження і розвантаження, відсутність розшифровки підписів особи, яка здала товар для перевезення та особи, яка прийняла товар), колегія суддів зазначає, що за змістом акту перевірки такі посилання не були підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України, оскільки вказівки на неналежне оформлення позивачем товарно-транспортних накладних в акті перевірки відсутні.

Разом з тим, як вбачається зі змісту Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит в загальному розмірі 21119 грн. не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Слід вказати, що в товарно-транспортних накладних детально вказано адресу вантажовідправника та вантажоодержувача, а тому зазначення місця навантаження та місця розвантаження як «місто Київ» та «місто Кременчук» відповідно не свідчить про відсутність факту транспортування товару.

З приводу тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано наказів та звітів про відрядження директора ТОВ «Альфатехнобуд» ОСОБА_4, яким отримувались у постачальників та перевозились ТМЦ від ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд", колегія суддів вказує, що оскільки виїзд до контрагентів позивача для здійснення самовивозу придбаних ТМЦ здійснювався саме директором підприємства (а не підпорядкованими особами), доводи відповідача про необхідність оформлення такого виїзду шляхом видачі наказу та звітів про відрядження колегія суддів не вважає свідченням безтоварності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановити належність ТОВ «Альфатехнобуд» автомобіля, яким здійснювались перевезення, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту придбання ТМЦ позивачем у ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних та пояснень позивача, перевезення товару здійснювалось директором підприємства ОСОБА_4 на власному автомобілі НОМЕР_1, оскільки у підприємства була відсутня можливість орендувати автомобілі для здійснення господарської діяльності. Вказаний автомобіль придбавався ОСОБА_4 у жовтні 2013 року за довіреністю та на даний час проданий іншій особі.

При цьому, слід відмітити, що оскільки в даному випадку використовувався власний автотранспорт директора підприємства ОСОБА_4, який безпосередньо отримує прибуток від діяльності підприємства (а не найманого працівника), і використовує його для потреб підприємства на добровільних засадах, а не в силу посадового обов'язку, та має право в будь-який момент здійснити його відчуження та заміну іншим автомобілем, закріплення цього автомобіля за підприємством є недоцільним.

Відсутність у видаткових накладних розшифровки підпису особи, яка прийняла товар з боку ТОВ «Альфатехнобуд», не є підставою для сумніву у реальності факту придбання та оприбуткування ТМЦ, оскільки такий факт підтверджено документально. Крім того, позивачем надано пояснення, відповідно до яких приймання товару, як зазначалось вище, здійснювалось завідуючої складом ТОВ «Альфатехнобуд» ОСОБА_5, призначення якої на цю посаду підтверджено відповідним наказом, копію якого надано до матеріалів справи.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання заявок на товар, оформлення яких та узгодження обома сторонами передбачено умовами договорів поставки, оскільки такі посилання спростовуються наявними в матеріалах справи копіями відповідних заявок.

Згідно з поясненнями представника позивача ТОВ «Альфатехнобуд» в першу чергу направлялись заявки на товар в електронному вигляді, згодом надсилались сканкопії та поштою - вже сформовані заявки.

Слід вказати, що актом перевірки констатовано необхідність оформлення заявок за умовами договорів поставки, однак, не вказано на ненадання заявок на товар як на підставу для сумнівів у реальності господарських операцій між ТОВ «Альфатехнобуд» та його контрагентами ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд".

Щодо доводів відповідача про неузгодження у договорах поставки такої істотної умови, як ціна товару, колегія суддів зазначає, що договорами передбачено узгодження такої умови, поряд з найменуванням, асортиментом, маркою, кількістю, одиницею виміру товару у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даних договорів.

З приводу тверджень відповідача про відсутність вказаних контрагентів позивача за місцезнаходженням колегія суддів зазначає, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, як вбачається з наданих до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «Зевс-Буд» станом на 20.05.2014 року та по ТОВ «Промітей-ТЛ» станом на 01.08.2014 року, останні на час здійснення господарських операцій з позивачем по справі мали статус відомостей про юридичну особу «підтверджено» та знаходились за своїми юридичними адресами : м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 129, офіс 5 та м. Харків, вул. Малиновського, буд. 3, які співпадають з адресами, зазначеними у видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на невірне зазначення місцезнаходження юридичної особи-продавця у податкових накладних, виписаних позивачеві ТОВ «Зевс-Буд» та ТОВ «Промітей-ТЛ» як на підставу для твердження про неналежне оформлення цих податкових накладних та відсутність у позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичних осіб - контрагентів позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з приводу поставки товарів між ТОВ «Альфатехнобуд» та його контрагентами - ТОВ "Промітей-ТЛ", ТОВ "Зевс-Буд"

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що отримані від вказаних постачальників товари були використані в подальшій фінансово - господарській діяльності позивача.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТМЦ, придбані у ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ", в подальшому реалізовані позивачем ВАТ "Полтавський ГЗК" та ВСП "Полтава-Автокомплект", .в тому числі, цим же контрагентам позивачем передавалися документи, що посвідчують якість товару на ТМЦ, які були в подальшому реалізовані.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до матеріалів справи копії договорів, видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківських виписок (том 1 а.с. 87-103, 218-247, том 2 а.с. 115-135, 140-148).

Крім цього, для використання у власній господарській діяльності позивачем придбані у ТОВ "Зевс-Буд" офісні меблі, які введено в експлуатацію ТОВ "Альфатехнобуд", що підтверджується наказом від 26 травня 2014 року № 5-к та актами внутрішнього переміщення основних засобів, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 5-21).

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що товари, які придбавались позивачем у ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ", були продані подальшим покупцям ВАТ "Полтавський ГЗК" та ВСП "Полтава-Автокомплект" з невеликою націнкою, та зазначає, що з огляду на закріплений у ст.6 Господарського кодексу України принцип свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а також на те, що позивач у своїй підприємницькій діяльності діє на свій розсуд та власний ризик, то умови подальшого продажу придбаних ТМЦ не є підставою для сумніву у реальності господарських операцій щодо їх придбання.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів збитковості господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ" та щодо подальшої їх реалізації "Полтавський ГЗК" та ВСП "Полтава-Автокомплект".

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність розумної економічної (ділової) мети у вищевказаних господарських операціях.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами відповідач дійшов, виходячи з даних податкової інформації Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промітей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за серпень 2014 року", а також акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.06.2014 р. № 1802/26-55-22-08/38907365 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зевс-Буд» (податковий номер 38907365) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.», якими зафіксовано відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням, відсутність у них необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності (складських приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів тощо).

Однак, слід вказати, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (далі по тексту - Порядок № 984), випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або податковій інформації про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що податкова інформація Західної ОДПІ "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промітей ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за серпень 2014 року", а також акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.06.2014 р. № 1802/26-55-22-08/38907365 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зевс-Буд» (податковий номер 38907365) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.», на які посилається відповідач в акті перевірки ТОВ «Альфатехнобуд», не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Згідно з п. 6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач ТОВ «Альфатехнобуд», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій із ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ" в загальному розмірі 29119 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 36398,75 грн., у тому числі за основним платежем - 29119 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) у розмірі 7279,75 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2015р. по справі № 816/2486/15 в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.10.2015 р.