Ухвала суду № 52520252, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2015 року

справа № 811/1969/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чередниченко В.Є. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № 811/1969/13-а за адміністративним позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство “Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)” (далі-позивач) звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі ОДПІ) та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000191530 від 7.04.2013 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Устинівського відділення Долинської міжрайонної ДПІ Кіровоградської області ДПС №0000191530 від 7.04.2013 р., яким Державному підприємству “Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)” збільшено грошове зобов'язання по збору за провадження торгівельної діяльності за основним платежем – 2171 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 2171 грн.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, повністю не встановлені всі обставини справи та не досліджені докази, які мають значення для встановлення обставин справи, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 10 по 18 грудня 2012 р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП “Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2012 р.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 25.12.2012р. №119/16-0/08680264, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, серед іншого, Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок“, а також Податкового кодексу України.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000191530 від 7.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "збір за провадження торговельної діяльності (роздрібна торгівля) в сумі 4342 грн. у т.ч. за основним платежем 2171 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2171 грн.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. по справі № 811/1610/13-а за позовом ДП “Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)“ до Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Устинівське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Устинівське відділення) від 10 січня 2013 року №0000021600, яким Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 444164,00 грн. (із них за основним платежем - 355331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88833,00 грн). Скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (Устинівське відділення) від 22 березня 2013 року №0000051600, за яким Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 34739,00 грн (із них за основним платежем - 26295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8444,00 грн).

09.10.2014р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зазначене рішення залишено без змін, рішення набрало законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилено та Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі № 811/1610/13-а залишено без змін.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники вказаного податку, якщо вони є, зокрема, сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

При цьому, за змістом частини другої статті 1 зазначеного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства передбачений статтею 209 ПК України, відповідно до п. 209.1 якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.7 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з пунктом 302.1 статті 302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

При цьому, відповідно до пункту 307.1 статті 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток при спеціальному сільськогосподарському режимі оподаткування та виникнення відповідних пільг щодо його плати та використання пов'язано з фактичним виробленням та обсягом виробленої сільськогосподарської продукції.

Обставини справи свідчать про те, що ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 37)» є юридичною особою, заснованою на державній власності, та входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Відповідно до Свідоцтва № 200059711 підприємство є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Правонаступництвом, в розумінні чинного законодавства, є перехід майна та повного обсягу прав та обов'язків від юридичної особи, що припиняється, до юридичної особи - правонаступника.

Судами встановлено, що позивач здійснює свою сільськогосподарську діяльність шляхом фактичного користування земельною ділянкою, що була надана у постійне користування установі ІК 309/37, правонаступником якої він є.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що частка сільськогосподарського товаровиробництва у позивача у перевірений період була нижчою за 75 відсотків.

Вказане свідчить про достатність умов для здійснення оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток за спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарських підприємств.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року у справі К/800/60235/14.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, обґрунтовано, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: Д.В. Чепурнов