Постанова № 52517264, 19.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2015 року № 2а-19088/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом Державного підприємства завод "Генератор"до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод "Генератор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000361740 від 25.05.2011р.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки ухвалами господарського суду м. Києва встановлювався мораторій на задоволення вимог кредиторів з 26 жовтня 2004 року, дія якого не припинена на час розгляду справи у суді, що відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унеможливлює застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Крім того, позивач зазначав, що нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"не встановлювався місячний період для сплати податку з доходів фізичних осіб, тому, на його думку, відсутній обов'язок платника податку сплачувати податок з доходів фізичних осіб раніше виплати таких доходів фізичним особам. Також позивач вказував на порушення відповідачем порядку реєстрації акту перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 р. (справа К/800/52476/14) касаційну скаргу Державного підприємства завод "Генератор" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 20 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року в адміністративній справі № 19088/11/2670 - скасовано. Справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києві на новий розгляд.

Ухвала суду касаційної інстанції містить вказівки про необхідність з'ясування питання застосування строків давності, які регламентовані статтею 102 Податкового кодексу України, та провадження у справі про банкрутство ДПЗ "Генератор" за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" та введення в зв'язку з цим мораторію.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у судовому засіданні 23.07.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14 лютого 2011 року по 22 березня 2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДП "Генератор"(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 201/23-3-14312453 від 13.05.2011 року (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 та підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке полягало в тому, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі було перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 518,4 тис. грн.

25 травня 2011 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000361740, яким, за порушення п.п. 8.1.1, п. 8.1, ст. 8, п.п. 16.3.2, п. 16.3, ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9 638,37 грн.

Оскільки спірні правові відносини виникли до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, судом при вирішенні справи з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп застосовуються ті норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював у період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб, був Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року № 889-IV.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно ч. 2.1 ст. 2 цього ж Закону, платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно ст. 8 цього ж Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно ст. 16 цього ж Закону сума податку за звітний місяць, яка підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, визначається юридичною особою або уповноваженим підрозділом самостійно, виходячи із загальної кількості громадян, які працюють у цих підрозділах, та суми виплаченого (нарахованого) оподатковуваного доходу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Згідно п.п. "а"п. 17.2. ст. 17 цього ж Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є

для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

У відповідності до п.п. "а"п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно п.п. 20.3.1. п. 20.3. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

Підпунктом 20.3.2. п. 20.3. ст. 20 Закону передбачено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), поданих позивачем у порядку звітності, сума утриманого податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає перерахуванню до бюджету складає за 4 квартал 2007 р. 878 770,00 грн., за 1 квартал 2008р. 912 359 грн.

Так, згідно наданих позивачем банківських виписок податок з доходів фізичних осіб було сплачено позивачем в наступному порядку (том І, а.с. 129-239):

- за грудень 2007 року: суму податку розмірі 141 300,00 грн. було сплачено 28.03.2008 року (з простроченням на 58 днів), суму податку у розмірі 6 450,00 грн. - сплачено 03.04.2008 року (з простроченням на 63 дні), суму податку у розмірі 5 040,00 грн. - сплачено 10.04.2008 року (з простроченням на 70 днів), суму податку у розмірі 7 360,00 грн. - сплачено15.04.2008 року ( з простроченням на 75 днів), суму податку у розмірі 1 300,00 грн. - сплачено 22.04.23008 року (з простроченням на 82 дні), суму податку у розмірі 470,00 грн. - сплачено 22.04.2008 року (з простроченням на 82 дні), суму податку у розмірі 28 320,00 грн. - сплачено 24.04.2008 року (з простроченням на 84 дні), суму податку у розмірі 9 000,00 грн. - сплачено 07.05.2008 року (з простроченням на 97 днів), суму податку у розмірі 1 935,00 грн. - сплачено 08.05.2008 року (з простроченням на 98 дні), суму податку у розмірі 525,00 грн. - сплачено 16.05.2008 року (з простроченням на 106 днів), суму податку у розмірі 2 263,00 грн. - сплачено 19.05.2008 року (з простроченням на 109 дні), суму податку у розмірі 600,00 грн. - сплачено 20.05.2008 року (з простроченням на 110 дні), суму податку у розмірі 2 600,00 грн. - сплачено 27.05.2008 року (з простроченням на 117 днів), суму податку у розмірі 2 687,49 грн. - сплачено 03.06.2008 року (з простроченням на 124 дні), суму податку у розмірі 1 800,00 грн. - сплачено 06.06.2008 року (з простроченням на 127 дні).

- за лютий 2008 року: суму податку у розмірі 1 050,00 грн. - сплачено 28.02.2008 року (з простроченням на 104 дні), суму податку у розмірі 43 000,00 грн. - сплачено 28.02.2008 року - сплачено 13.06.2008 року (з простроченням на 105 днів), суму податку у розмірі 5 400,00 грн. сплачено 24.06.2008 року (з простроченням на 116 днів), суму податку у розмірі 3 000,00 грн. - сплачено 02.07.2008 року (з простроченням на 124 дні), суму податку у розмірі 2 400,00 грн. - сплачено 03.07.2008 року (з простроченням на 125 днів), суму податку у розмірі 1 200,00 грн. - сплачено 04.07.2008 року (з простроченням на 126 дні), суму податку у розмірі 13 000,00 грн. - сплачено 08.07.2008 року (з простроченням на 130 днів), суму податку у розмірі 1 500,00 грн. - сплачено 09.07.2008 року (з простроченням на 131 день), суму податку у розмірі 1 800,00 грн. - сплачено 10.07.2008 року (з простроченням на 132 дні), суму податку у розмірі 1 060,00 грн. - сплачено 11.07.2008 року (з простроченням на 133 дні), суму податку у розмірі 5 800,00 грн. - сплачено 14.07.2008 року (з простроченням на 136 днів), суму податку у розмірі 1 020,00 грн. - сплачено 15.07.2008 року (з простроченням на 137 днів), суму податку у розмірі 10 200,00 грн. - сплачено 16.07.2008 року (з простроченням на 138 днів), суму податку у розмірі 8 000,00 грн. - сплачено 17.07.2008 року (з простроченням на 139 днів), суму податку у розмірі 2 200,00 грн. - сплачено 18.07.2008 року (з простроченням на 140 днів).

Розрахунок повноти і своєчасності перерахування ДП завод "Генератор" до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за вказаний період наведено у додатку до Акту перевірки, при цьому вищезазначені дати фактичної оплати коштів та належність їх зарахування відповідачем, позивачем не спростовуються.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 102.2. ст. 102 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Підпунктом 102.3 цього Кодексу встановлено, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Наведені норми обмежують право податкових органів на визначення податкових зобов'язань платника, при цьому моментом початку перебігу строку відносно самостійно узгоджених зобов'язань є граничний строк подання декларації або дата її фактичного подання.

Матеріали справи містять подані позивачем відповідачу податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2007 року та І квартал 2008 року. Як вбачається з відбитку штампу відповідача, дані розрахунки були подані позивачем 7 лютого та 8 травня 2008 року.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Отже, податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2007 року та І квартал 2008 року мали бути подані відповідачу до 10 лютого та 10 травня 2008 року відповідно.

Таким чином строк у 1095 днів, встановлений як нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так і нормами Податкового кодексу України, на момент прийняття оскаржуваного рішення 25 травня 2011 року закінчився.

Крім того, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення зобов'язання позивача зі сплати податку) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 вищезазначеного Закону Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог абзаців першого, третього частини першої, частин другої, третьої статті 14 вищезазначеного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

З нормативного підходу до розуміння зазначених норм права випливає, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення зобов'язання позивача зі сплати податку) не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше - ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами відносно позивача порушувалися справи про визнання банкрутом, зокрема, 26.10.2004р. (справа №23/735-б), 23.03.07р. (справа №43/154), 21.07.2008р. (справа №50/155).

З огляду на викладене та дату виникнення у позивача зобов'язань щодо сплати сум податку (лютий та червень 2008 року), на момент порушення провадження у справі 50/155 про банкрутство ДПЗ "Генератор" за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" у позивача виникли зобов'язання зі сплати податку, дані зобов'язання мали стати конкурсними вимогами відповідача в межах цієї справи.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів припинення даної справи, натомість позивач посилається на наявність даного провадження та, відповідно, мораторію.

Зазначене вбачається іншою підставою для задоволення позовних вимог.

При цьому судом не приймаються посилання позивача на строк реєстрації акту перевірки позивачем, оскільки даний строк не впливає на суть прийнятого рішення.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000361740 від 25.05.2011р.

3. Судові витрати в сумі 100,40грн. присудити на користь Державного підприємства завод "Генератор" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук