Постанова № 52515037, 15.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року 810/2134/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі Броварська ОДПІ або відповідач) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. ІІІ, а.с. 197-200) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2015 №0002901701 та №0002911701, визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031911701 від 25.12.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій №0002961701 від 27.01.2015.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 25.12.2014 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013» про завищення позивачем витрат та заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що господарські операції, на підставі яких ФОП ОСОБА_1 сформував показники витрат та податкового кредиту мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними, а отримані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки рішення, якими позивачу збільшені грошові зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та донараховано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняті за результатами перевірки є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача у перевіряємий період вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобовязань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт надання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів і послуг.

У судове засідання, призначене на 15.10.2015 сторони не зявились. Матеріали справи містять клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи за його відсутності.

Від відповідача жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований 11.01.1999 Броварською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 16). Позивач взятий на податковий облік 19.03.1999, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за №386-р.

Основними видами економічної діяльності позивача у період, що перевірявся, були оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів (КВЕД 45.31), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів (КВЕД 45.32).

У період з 05.12.2014 по 18.12.2014 посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок та згідно наказу від 20.11.2014 №1119, проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 25.12.2014 №45/1701/НОМЕР_1 (далі акт перевірки) (т.1, а.с. 18-40), який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми загального оподатковуваного доходу на 235523,35 грн. за 2013 рік в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік у розмірі 37961,01 грн.;

- пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 47105,00 грн., у тому числі за січень 2013 року на 19833,00 грн., за лютий 2013 року на 12348,00 грн., за березень 2013 року на 14924,00 грн.;

- пункту 1 статті 1, пункту 4, 5 статті 4, пункту 2, 3 статті 7, пункту 11 статті 8 та статтю 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а саме занижено податкові зобовязання зі сплати єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 81726,60 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобовязань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Вербена-Н»» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на їх придбання, що ґрунтується на податковій інформації, отриманій від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що ним від ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт від 03.04.2014 №1016-26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014», яким встановлено відсутність ТОВ «Вербена-Н» за зареєстрованим місцезнаходженням.

Також до відповідача надійшла інформація про відкриття кримінального провадження за №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ підприємствами, що мають ознаки фіктивності, у тому числі, ТОВ «Вербена-Н».

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Вербена-Н» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.01.2015:

- №0002911701, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 47451,26 грн., у тому числі, за основним платежем - 37961,01 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9490,25 грн. (т.1, а.с. 42);

- №0002901701, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70827,00,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 47105,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23722,00 грн.

Крім того, з огляду на встановлене перевіркою заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, відповідачем винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.12.2014 №Ф-0031911701, якою позивача зобовязано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 81726,60 грн. (т.1, а.с. 43).

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.01.2015 №0002961701 на суму 8172,66 грн. (т.1, а.с. 44);

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вербена-Н» при укладанні та виконанні договору поставки, який на переконання відповідача вчинений без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

У ході зясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Вербена-Н» було укладено договір поставки від 02.01.2013 №В-0004, предметом якого були зобовязання Постачальника поставити Покупцю товар, а саме: запасні частини до автомобілів, номерні агрегати, автомобільні диски і шини, додаткове обладнання для автомобілів. Покупець, у свою чергу, зобовязувався прийняти та оплатити вказаний товар (т.1, а.с. 127-128).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним субєктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме, позивачем було запитано та отримано від ТОВ «Вербена-Н» документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем було укладено відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Вербена-Н», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Умовами договору поставки від 02.01.2013 №В-0004 встановлено, що ціни, асортимент, кількість і строки поставки товару узгоджуються сторонами у специфікації до договору, що є невідємною його частиною (п.1.2 договору).

За змістом пункту 1.1 договору, поставка товару здійснюється на підставі видаткових накладних на кожну партію товару.

На підтвердження поставки від ТОВ «Вербена-Н», позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 02.01.2013 №1010 на суму 27000,00 грн., від 14.01.2013 №13051 на суму 44000,00 грн., 25.01.2013 №24026 на суму 48000,00 грн., від 04.02.2013 №3038 на суму 34285,00 грн., від 19.02.2013 №18018 на суму 39800,00 грн., від 11.03.2013 №10074 на суму 41143,00 грн., від 21.03.2013 №20027 на суму 48400,00. (т.ІІ, а.с. 159, 116, 49, 74, 1; т.І, а.с. 152, 203).

В оплату за поставлений товар позивач, на підставі рахунків-фактури, перерахував на користь ТОВ «Вербена-Н» кошти на загальну суму 282628,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с. 155, 206; т.ІІ, а.с. 4, 52,77, 119, 162).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 47104,67 грн., позивач отримав від ТОВ «Вербена-Н» податкові накладні від 02.01.2013 №1010 на суму 27000,00 грн., у тому числі ПДВ 4500,00 грн., від 14.01.2013 №13051 на суму 44000,00 грн., у тому числі ПДВ 7333,33 грн., від 25.01.2013 №24026 на суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ 8000,00 грн., від 04.02.2013 №3038 на суму 34285,00 грн., у тому числі ПДВ 5714,17 грн., від 19.02.2013 №18018 на суму 39800,00 грн., у тому числі ПДВ 6633,33 грн., від 11.03.2013 №10074 на суму 41143,00 грн., у тому числі ПДВ 6857,17 грн., від 21.03.2013 №20027 на суму 48400,00 грн., у тому числі ПДВ 8066,67 грн. (т.ІІ, а.с. 2, 50, 75, 117,160; т.1, а.с. 153, 204).

Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми ПДВ у загальному розмірі 47104,67 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень-березень 2013 року, а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2013 року.

Суд звертає увагу, що первинні документи, на підставі яких позивачем були сформовані показники податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Вербена-Н» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент складання податкових накладних, ТОВ «Вербена-Н» було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовано відповідачем.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обовязкових платежів.

У звязку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період, що перевірявся).

За змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У силу підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, відповідач виходив з того, що ТОВ «Вербена-Н» не виконувало своїх обов'язків з поставки та передачі у власність товару, оскільки за наявною у податкового органу інформацією, ТОВ «Вербена-Н» має ознаки фіктивності та здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підтвердження такого висновку відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1016-26-55-22-07/38150277 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014».

Із вказаного акту вбачається, що ТОВ «Вербена-Н» та його засновники за зареєстрованим місцезнаходженням не знаходяться. Акт перевірки містить також висновки про відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також відповідач зазначає, що СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ підприємствами, що мають ознаки фіктивності, у тому числі, ТОВ «Вербена-Н». Відомості про вказане кримінальне провадження внесено до ЄРДР за №32014100000000051.

Водночас суд звертає увагу, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Вербена-Н» в січні-березні 2013 року.

В той же час, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014 №1016-26-55-22-07/38150277 свідчить про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014.

Отже, податковими органами взагалі не оцінювались фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вербена-Н» з контрагентами, навіть на рівні податкової звітності та інформації, що міститься у інформаційних базах податкового органу, за період, коли позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Вербена-Н».

Суд зазанчає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Попри викладене, розглядаючи доводи представника відповідача про відсутність ТОВ «Вербена-Н» за податковою адресою, суд звертає увагу, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність ТОВ «Вербена-Н» за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 15, оф. 6.

Факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу суд до уваги не приймає.

При цьому, судом встановлено, що на дату складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містився запис від 21.03.2014 про рішення засновників щодо припинення ТОВ «Вербена-Н», тому відсутність керівних органів (юридичної особи) за місцезнаходженням зумовлено обєктивними причинами.

Щодо посилань відповідача на здійснення СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві досудового розслідування в рамках кримінального провадження №32014100000000051, суд зауважує, що у розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину засновників ТОВ «Вербена-Н» у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Водночас відповідачем не надано суду доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Вербена-Н» до юридичної відповідальності.

Таким чином, обставини викладені у листі СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві є лише одним із засобів доказування, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

Між тим, суд зауважує, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ТОВ «Вербена-Н» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у звязку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та обєктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 30.06.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Вербена-Н» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Вербена-Н»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Вербена-Н» щодо сплати податків, зборів, обовязкових платежів.

Вимоги вказаної ухвали суду відповідач не виконав, запитуваних документів не надав та не повідомив суд про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобовязаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі субєкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У звязку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, викладені в Акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем із ТОВ «Вребена-Н», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження обєкту оподаткування і несплати податків.

Факт надання контрагентом послуг, обумовлених договором підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних робіт посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазначив, що здійснює оптову та роздрібну торгівлю автозапчастинами широкого асортименту, основними покупцями позивача є низка підприємств, що мають на своєму балансі вантажні та інші автомобілі, надають транспортно-експедиторські послуги. При цьому, позивач зазначив, що не є виробником автозапчастин та набуває їх у власність за договорами з іншими субєктами господарювання, у тому числі, ТОВ «Вербена-Н».

Поставлені ТОВ «Вербена-Н» автозапчастини були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації на користь ТОВ «Нова Експедиція», ДП «Автомаз-Україна», ПП «Торговий ОСОБА_2», ТОВ «Земля і Вода», ТОВ «Краєвид», на підтвердження чого позивач надав відповідні договори, податкові і видаткові накладні, банківські виписки, довіреності на отримання ТМЦ.

Позивач також зауважив, що з огляду на малогабаритність придбаного у ТОВ «Вербена-Н» та не великі партії товару його перевезення не потребувало залучення спеціального транспорту та здійснювалось власним автомобілем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.2, а.с. 214).

Зі змісту договору поставки від 02.01.2013 вбачається, що товар передається на умовах EXW. За визначенням, наведеним у «Інкотермс» 2010 року EXW (Ex Works), або Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Судом встановлено, що поставка придбаних у ТОВ «Вербена-Н» автозапчастин здійснювалась до складських приміщень ФОП ОСОБА_1, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 18-Б, якими позивач користується відповідно до укладеного з ИРВ «Гладкий Покос» договору оренди від 01.01.2013 №01/13-01 (т.2, а.с. 211-213).

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Вербена-Н» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 37961,01 грн. та пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобовязання з податку на додану вартість на суму 47105,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.01.2015 №0002901701 та №0002911701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031911701 від 25.12.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002961701 від 27.01.2015, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо не донарахування та несплати позивачем до бюджету єдиного внеску на загальну суму 81726,60 грн. ґрунтуються на заниженні позивачем задекларованого показника чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 235523,35 грн. внаслідок включення до складу витрат вартості товарів, придбаних за договором з ТОВ «Вербена-Н».

Враховуючи те, що у ході судового розгляду висновки контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат за господарськими операціями з ТОВ «Вербена-Н» на суму 235523,35 грн. не знайшли свого підтвердження, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031911701 від 25.12.2014. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002961701 від 27.01.2015. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 27.01.2015 №0002901701 та №0002911701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про сплату боргу (недоїмки) від 25.12.2014 №Ф-0031911701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.01.2015 №0002961701.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. згідно квитанції №11 від 20.05.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 15.10.2015