Постанова № 52515035, 15.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року 810/3580/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення і зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

23 липня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 із позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення і зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 13 серпня 2015 року позовні вимоги розєднано у самостійні провадження стосовно кожного із названих позивачів; у межах провадження №810/3580/15 розглядається справа за позовом ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним подано усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, проте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 безпідставно та необґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 4 червня 2015 року №21800923 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а;

- зобовязати державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання не зявились, про дату, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином; про причини неявки суд не повідомили; представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому також вказала, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі. У звязку з цим судом вирішено проводити розгляд справи без участі сторін та їх представників.

Дослідивши докази, зокрема, письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на таке.

27 травня 2015 року ОСОБА_1 подав до органу державної реєстрації прав (що діє на території, на якій розміщений відповідний обєкт нерухомості) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а (а.с.58-59).

Разом із названою заявою було подано такі документи: копії паспорту та картки платника податків ОСОБА_1, копію мирової угоди від 13 березня 2015 року, копії ухвал Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року та від 23 квітня 2015 року у справі №373/642/15-ц, копію технічного паспорту на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а, а також квитанцію на підтвердження сплати державного мита (а.с.60-68).

4 червня 2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийнято рішення №21800923 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.15), оскільки подані для державної реєстрації документи не відповідають вимогам законодавства, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У названому рішенні вказано, що відповідно до відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно СТОВ «Старинська птахофабрика» належить нежитлова будівля, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а, а заяву подано щодо реєстрації права власності на квартиру за цією ж адресою. Резюмовано, що через це подані документи не відповідають відомостям, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а факт зміни призначення будівлі з нежитлового на житловий встановити неможливо.

У ході розгляду справи зясовано, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2015 року у справі №373/642/15-ц затверджено мирову угоду від 13 березня 2015 року укладену, зокрема, між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Старинська птахофабрика». У відповідності до названих мирової угоди та ухвали, з урахуванням ухвали того ж суду від 23 квітня 2015 року про виправлення описки, - за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9-10,62зв.-64).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV (Закон №1952-IV) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За визначенням у статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Повноваження державного реєстратора у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено статтею 9 зазначеного закону. Так, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. На виконання покладених цим Законом повноважень державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобовязані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав (частина друга статті 15 Закону №1952-IV).

Як закріплено у частині пятій статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує пяти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

За змістом статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац 2 частини другої статті 15 Закону №1952-IV).

За правилами частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України (частина тринадцята статті 15 Закону №1952-IV).

За приписами абзацу 4 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (Порядок №868), державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Згідно із пунктом 37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

За змістом абзацу першого пункту 38 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).

У разі подання заяви особисто заінтересованою особою, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подається копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України (абзац другий пункту 38 Порядку №868).

Як передбачено у пункті 42 Порядку №868, для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

За правилами частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

У силу положень пункту 28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року №607/51, цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав, посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, нотаріусів під час прийняття заяв та під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають: на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду; на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на об'єкти житлової нерухомості за фізичними особами); на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (пункт 2 Порядку №607/51).

Орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, додані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення (пункти 4 та 5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб).

За викладених вище законодавчих норм та встановлених у ході розгляду справи обставин, суд констатує, що ОСОБА_1 у цьому випадку подав усі необхідні і визначені законодавством як обовязкові документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру (зокрема і технічний паспорт на відповідний обєкт нерухомості, як того вимагає пункт 42 Порядку №868, зважаючи на те, що у документі, який підтверджує право власності у цьому випадку відсутні технічні характеристики обєкта нерухомості).

У той же час, державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації фактично з тієї підстави, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно будівля, у якій позивач просить зареєструвати його право власності на квартиру, є нежитловим приміщенням.

Разом із тим, така обставина не визнана законодавцем підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності.

Крім того, відповідач у оскаржуваному рішенні не вказав конкретний пункт частини першої статті 24 Закону №1952-IV, який, на його думку, наявний у спірному випадку і є перешкодою для державної реєстрації. При цьому, як вже зазначалося, у Порядку №868 міститься вимога про те, що у рішенні про відмову в державній реєстрації прав повинні вказуватися всі підстави прийняття такого рішення, а у частині четвертій статті 24 закріплено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

У звязку із цим суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є безпідставним і необґрунтованим, а тому, відповідно, підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Стосовно вимоги про зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

За правилами частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження по проведенню державної реєстрації права власності та зобовязувати державного реєстратора здійснити таку реєстрацію. Таким чином, ці вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Разом із тим, належним способом захисту у цій ситуації суд вважає зобовязання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 вирішити питання щодо реєстрації права власності на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а, за ОСОБА_1, на підставі поданої ним заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 11597024 і доданих до неї документів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови (зокрема, щодо подання позивачем усіх необхідних для проведення державної реєстрації права власності на такий обєкт нерухомості документів, а також про відсутність у законодавстві зазначеної державним реєстратором у оскаржуваному рішенні №21800923 від 4 червня 2015 року підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на названу квартиру тощо).

За нормами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Також суд враховує закріплені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У той же час, аналіз викладених вище законодавчих норм та обставин справи свідчить про недотримання державним реєстратором перерахованих критеріїв при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до частини третьої цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 73,08 грн. згідно квитанції №QS25342332 від 17 липня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 4 червня 2015 року №21800923 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а, за ОСОБА_1.

Зобовязати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2 вирішити питання щодо реєстрації права власності на квартиру №4 за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Єрківці, вул. Ферапонтова, будинок №2-а, за ОСОБА_1, на підставі поданої ним заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 11597024 і доданих до неї документів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 жовтня 2015 р.