Рішення № 5251045, 03.06.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2009 р.Справа № 20/68-09-1813 За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити частину приміщення

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокурора: Свентицький І.С., діючий за довіреністю № 4869 від 16.09.2008 року;

від позивача: Добров Ю.І., діючий за довіреністю № 220/961/д від 24.11.2008 року;

від відповідачів:

- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси: не з'явились;

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить визнати недійсним на майбутнє договір на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити частину приміщення контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що фактично ним використовується на умовах оренди.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що 01.01.2009 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір на надання послуг № 1/09, строком дії до 31.12.2009 року, відповідно до якого Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси приймає на відповідальне збереження товарно-матеріальні цінності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на території військового містечка № 215 за адресою: АДРЕСА_2, в приміщенні, загальною площею 8 кв.м, що належить КЕВ м. Одеси, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобовязався оплачувати надані послуги. Проте, як встановлено прокурорською перевіркою, під виглядом договору на надання послуг, КЕВ м. Одеси фактично передав на певний строк Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для використання у підприємницькій діяльності частину приміщення колишнього контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, за що щомісячно одержує відповідну плату. Таким чином, укладений між КЕВ м. Одеси та СПД ОСОБА_1 договір є удаваним правочином. А оскільки зазначений договір був укладений сторонами в порушення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 203 ЦК України, ст.ст. 5, 9, 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, це, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

У судовому засіданні 03.06.2009 року прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судові засідання не зявились, про поважність причин відсутності не повідомили, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надали, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір на надання послуг № 1/09, строком дії до 31.12.2009 року, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передає товарно-матеріальні цінності, що належать йому, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси приймає їх на відповідальне збереження на свої площі у військовому містечку № 215 за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 8 кв.м. Охорона складської площі забезпечується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 зазначеного договору, за збереження товарно-матеріальних цінностей СПД ОСОБА_1 перераховує на розрахунковий рахунок КЕВ м. Одеси щомісяця до пятого числа, наступного за звітним, плату з розрахунку вартості 11,00 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м площі, яка використовується для збереження товарів, на підставі рахунків, що виставляються КЕВ м. Одеси.

Разом з тим, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, як вбачається з положень договору на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року та встановлено прокурором за результатами прокурорської перевірки, під виглядом договору на надання послуг, КЕВ м. Одеси фактично передав на певний строк Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для використання у підприємницькій діяльності частину приміщення колишнього контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, за що щомісячно одержує відповідну плату.

Крім того, як вбачається з листа начальника КЕВ м. Одеси від 24.03.2009 року № 613 та письмових пояснень працівника КЕВ м. Одеси та відповідача, спірне приміщення знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, закріплено за в/ч А 1620, матеріальні цінності СПД ОСОБА_1 на відповідальне зберігання до КЕВ м. Одеси не передавались, а ключі від приміщення знаходяться у представника СПД ОСОБА_1. Дозволу на реконструкцію та розширення приміщення не видавалось.

Відповідно до протоколу огляду приміщення від 19.03.2009 року, приміщення контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215 по АДРЕСА_2 має дві кімнати, одна із яких на даний момент використовується як продовольчий магазин „Наша Ряба” для розміщення матеріально-товарних цінностей та устаткування для торгівлі і безпосередньо здійснення самої торгівлі та займає площу 8 кв.м, інша, площею 6,5 кв.м., надана ТОВ "АГМА" для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

У відповідності до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оцінюючи спірний договір, суд зазначає, що укладений договір на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року є удаваною угодою, оскільки направлений на приховання іншого правочину, повязаного з орендою, предметом якого є передача у строкове платне користування частину приміщення контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, загальною площею 8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи викладене, суд оцінює питання дійсності договору, виходячи з приписів законодавства, що стосуються оренди військового майна.

Згідно до ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 4 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ним рухомого та нерухомого майна в оренду” дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо рухомого військового майна Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління, щодо нерухомого військового майна Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна України чи його регіональними відділеннями (представництвами).

Статтями 5, 6 зазначеної постанови передбачено, що передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони. Оцінка вартості рухомого військового майна проводиться відповідно до Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 року № 759, а вартості нерухомого військового майна відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629. Оцінка вартості військового майна проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міноборони або уповноважених ним органів військового управління та Фонду державного майна України чи його регіональних відділень (представництв).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору, зокрема, є обєкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації, страхування орендарем взятого ним у користування майна. Як вбачається з тексту оскаржуваного Договору оренди, зазначені істотні умови у ньому відсутні.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, передаючи в користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 обєкт нерухомості, КЕВ м. Одеси, всупереч вимогам чинного законодавства, дозвіл Міністерства оборони України на передачу нерухомого військового майна в оренду за погодженням з регіональними відділеннями Фонду державного майна не отримав, майно, що фактично було передано в оренду, оцінено відповідно до Методики оцінки вартості обєктів оренди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 629 від 10.08.1995 року, не було.

Таким чином, під час укладання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: в порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, укладений договір суперечить актам цивільного законодавства, вимогам ст.ст. 9, 10 закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних силах України”, в порушення вимог ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України укладений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У відповідності до ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Статтею 216 Цивільного кодексу передбачено, щонедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а відтак правові підстави для знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у займаному приміщення відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, про визнання недійсним договору на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року та зобовязання СПД ОСОБА_1 звільнити частину приміщення контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти солідарно на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір на надання послуг № 1/09 від 01.01.2009 року, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1).

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) звільнити частину приміщення контрольно-пропускного пункту військового містечка № 215, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284):

- на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 - держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

- на користь Державного бюджету України на п/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /пятдесят девять/ грн. 00 коп.

5. Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 - держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

- на користь Державного бюджету України на п/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /пятдесят девять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

рішення підписано 9.06.2009р