Ухвала суду № 52506733, 07.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/236/15-ц 07.10.2015 07.10.2015 07.10.2015

Провадження №22-ц/784/2270/15 Справа 474/236/15-ц

Провадження №22ц/784/2270/15

Категорія: 23 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко М.І.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Кутової Т.З., Маляренко І.Б.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

за участю: представника Фермерського господарства «Оазис» - Плечія В.В., представника Приватного підприємства «Виробничо комерційне підприємство «Каро» - Миронець Л.А. та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_5 та приватного підприємства «Виробничо - комерційне підприємство «Каро»

на рішення Врадіївського районного суду від 21 липня 2015 року у справі за позовом Фермерського господарства «Оазис» до ОСОБА_5, Приватного підприємства «Виробничо комерційне підприємство «Каро», реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Виробничо комерційне підприємство «Каро» про визнання недійсними договорів оренди землі та додаткових угод до них,

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року Фермерське господарство «Оазис» (далі - ФГ «Оазис») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, Приватного підприємства «Виробничо комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП ВКП «Каро»), реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених 17 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро», скасування їх державної реєстрації.

ФГ «Оазис» в позові зазначало, що 10 травня 2007 року між ним та ОСОБА_6 були укладені договори оренди належних останній земельних ділянок площею 4,68 га та 4,28 га терміном на 5 років. Дані договори зареєстровані у Врадіївському реєстраційному окрузі МРФ "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 31 березня 2008 року за №040801200206 та № 040801200080.

10 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ФГ "Оазис" було укладено додаткові угоди до вказаних договорів оренди землі, якими строк дії зазначених договорів за згодою сторін продовжено на десять років, тобто до 06 липня 2022 року. Зазначені додаткові угоди зареєстровані у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 06 липня 2012 року за № 482230004000562 та № 482230004000587.

Позивач зазначав, що вказані угоди сторонами виконувались.

За життя ОСОБА_6 отримувала від ФГ «Оазис» орендну плату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Свідоцтво про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки отримав син померлої ОСОБА_5

ФГ «Оазис» свої вимоги мотивувало тим, що 17 грудня 2013 року ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро» в порушення ч. 4 ст. 32 Закону уклали два договори оренди земельних ділянок площею 4,68 га та 4,28 га, які 19 грудня 2013 року зареєстровані реєстраційною службою Врадіївського районного управління юстиції.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 215 ЦК України, ФГ «Оазис» просило про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 4,68 га та 4,28 га, укладених 17 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ПП ВКП "Каро", та скасування рішення про їх державну реєстрацію.

В квітні 2015 року ПП ВКП «Каро» звернулося із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів оренди землі від 10 травня 2007 року, укладених між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», та додаткових угод до них, укладених 10 січня 2012 року.

ПП ВКП «Каро» в зустрічному позові зазначав, що ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6 отримав свідоцтва про право на спадщину на дві земельні ділянки площею 4,68 та 4,28 га, а тому мав право розпоряджатись ними, у тому числі і укладати договори оренди.

В зустрічному позові ПП ВКП «Каро» зазначав, що договори оренди землі та додаткові угоди, укладені між ФГ «Оазис» та ОСОБА_6, є недійсними, оскільки остання їх власноручно не підписувала.

Посилаючись наведене та на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, ПП ВКП «Каро» просило визнати недійсними договори оренди землі, укладені 10 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», та додаткові угоди до них, укладені 10 січня 2012 року.

Рішенням Врадіївського районного суду від 21 липня 2015 року первісний позов ФГ «Оазис» задоволено.

Постановлено визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 17 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро».

Скасовано державну реєстрацію договорів оренди землі, укладених 17 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро» .

В задоволенні зустрічного позову ПП ВКП «Каро» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ПП ВКП «Каро» задовольнити, а в позові ФГ «Оазис» відмовити. ОСОБА_5 посилається на те, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи щодо укладення договорів оренди та додаткових угод. Він, зокрема, зазначає, що про укладення договорів оренди між ФГ «Оазис» та ОСОБА_6 йому не було відомо.

В апеляційній скарзі ПП ВКП «Каро» також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові ФГ «Оазис» відмовити. ПП ВКП «Каро» посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставини, які свідчать, що договори оренди земельних ділянок, укладені між ФГ «Оазис» та ОСОБА_6 є недійними, оскільки остання власноручно ці угоди не підписувала, а ОСОБА_5 про укладення цих угод не було відомо. На думку апелянта, суд помилково вважав, що ОСОБА_5 не мав права укладати договори оренди землі.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 являлась власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 4,68 га та 4,28 га, розташованих в межах Гуляницької сільської ради Врадіївського району.

10 травня 2007 року між ОСОБА_6 і ФГ «Оазис» були укладені договори оренди земельних ділянок площею 4,68 га та 4,28 га строком на п'ять років. Договори зареєстровані у Врадіїївському реєстраційному окрузі МРФ «Центр ДЗК» 31 березня 2008 року за №040801200206 та № 040801200080(а.с. 8-11, 18-21).

10 січня 2012 року між ОСОБА_6 та ФГ "Оазис" було укладено додаткові угоди до вказаних договорів оренди землі, якими строк дії договорів за згодою сторін продовжено на десять років, тобто до 06 липня 2022 року. Зазначені додаткові угоди теж зареєстровані у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 06 липня 2012 року за № 482230004000562 та № 482230004000587 (а.с. 16, 25).

Судом встановлено, що вказані договори оренди землі та додаткові угоди до них виконувались ФГ «Оазис» та ОСОБА_6 Дана обставина підтверджується змістом довіреності ОСОБА_6 від 08 серпня 2011 року, посвідченої секретарем Гуляницької сільської ради Врадіївського району, якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_5 отримувати орендну плату у ФГ «Оазис»; розпискою останнього про отримання орендної плати від 13 вересня 2013 року; копією накладної від 26 жовтня 2013 року про отримання орендної плати; відомостями про отримання орендної плати за 2011 - 2013 роки (а.с.30, 82, 83-96).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

Із копії свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 13 листопада 2013 року приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області, ОСОБА_5 є власником земельних ділянок площею 4,68 га та 4,28 га (а.с. 53- 54).

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Змістом договорів від 10 травня 2007 року, укладених між ОСОБА_6 і ФГ «Оазис» та додаткових умов до цих договорів не передбачено припинення дії договорів або зміни його умов в разі переходу права власності на земельні ділянки, які є предметом договору оренди до іншої особи. Ці угоди не були розірвані або визнанні не дійсними.

Проте, 17 грудня 2013 року ОСОБА_5 уклав договір оренди зазначених земельних ділянок із ПП ВКП «Каро» строком на 10 років і ці договори 19 грудня 2013 року зареєстровані Реєстраційною службою Врадіївського РУЮ (а.с. 55-58, 80-81).

Наведене свідчить, що укладення ОСОБА_5 договорів оренди землі з ПП ВКП «Каро» суперечить ч.4 ст. 32 Закону і умовам договорів оренди від 10 травня 2007 року та додаткових угод до них, які були укладені між ФГ «Оазис» та ОСОБА_6

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України прийшов до обґрунтованого висновку про те, що договори оренди землі між ПП ВКП «Каро» та ОСОБА_5 укладені з пору рушення вимог Закону та умов попередніх договорів оренди землі між ОСОБА_6 і ФГ «Оазис», які не були розірвані або визнанні не дійсними. А тому суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для визнання недійсними договорів оренди землі між ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро», укладених 17 грудня 2013 року. З наведених підстав суд першої інстанції правильно скасував державну реєстрацію цих договорів.

Із матеріалів справи також видно, що ПП ВКП «Каро» звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів оренди землі від 10 травня 2007 року, укладених між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», та додаткових угод до них.

Наполягаючи на задоволенні зустрічного позову, ПП ВКП «Каро» посилалось на те, що ОСОБА_6 власноручно не підписувала договори оренди належних їй земельних ділянок із ФГ «Оазис» та додаткові угоди, що є підставою для визнання цих договорів недійсними на підставі ч.1-6 ст.203 ЦК України та ст. 215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що договори оренди землі, укладені між ОСОБА_6 і ФГ «Оазис», додаткові угоди до них не порушували права ПП ВКП «Каро», оскільки останній стороною вказаних угод не являвся, а оспорюванні договори оренди, між цим підприємством та ОСОБА_5 укладені в порушення положень ч. 4 ст. 32 Закону.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ПП ВКП «Каро» у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро» про те, що договори оренди земельних ділянок, укладені 10 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», та додаткові угоди, укладені між цими ж сторонами 10 січня 2012 року, є неукладеними, оскільки ОСОБА_6 як орендодавець їх власноручно не підписувала, не підлягають задоволенню, так як належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини, як це передбачено ст.ст. 58, 59 ЦПК України, він не надав.

Що стосується аналогічних доводів, викладених в апеляційній скарзі ПП ВКП «Каро», то їх також слід відхилити, тому що укладення договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_6 та ФГ «Оазис», додаткових угод до них не порушувало прав ПП ВКП «Каро». Аргументи апеляційної скарги ПП ВКП «Каро» стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у призначенні судової-почеркознавчої експертизи у справі теж не заслуговують на увагу, так як суд вірно вважав, що у матеріалах справи достатньо доказів, які характеризують взаємовідносини сторін, а крім цього, ПП ВКП «Каро» не є стороною угод, укладених між ОСОБА_6 і ФГ «Оазис».

Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_7 не було відомо про укладення договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_6 та ПП ВКП «Каро» безпідставні, тому що спростовуються матеріалами справи і, зокрема, змістом довіреності ОСОБА_6 від 08 серпня 2011 року, посвідченої секретарем Гуляницької сільської ради Врадіївського району, якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_5 отримувати орендну плату у ФГ «Оазис», розпискою останнього про отримання орендної плати від 13 вересня 2013 року та копією накладної від 26 жовтня 2013 року про отримання орендної плати (а.с.30, 82, 83).

Враховуючи наведені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ПП ВКП «Каро» відхилити, а рішення Врадіївського районного суду від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді