Рішення № 52506732, 07.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1869/15-ц 07.10.2015 07.10.2015 07.10.2015

Провадження №22-ц/784/2312/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 473/1869/15-ц

Провадження №22ц/784/2312/15

Категорія: 27 Головуючий у 1-й інстанції: Вуїв О.В.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Кутової Т.З., Маляренко І.Б.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду від 20 серпня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» (далі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 29 січня 2013 року між ним та відповідачем був укладений договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue № НОМЕР_1 та додаткова угода до договору за №1, відповідно до яких Банк надав останньому на споживчі потреби кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в 20 000 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та строком дії до 28 січня 2015 року.

Відповідач зобов'язався вчасно частинами повертати кредит згідно узгодженого сторонами графіку.

Мотивуючи свої вимоги Банк зазначав, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів. Внаслідок цього станом на 15 квітня 2015 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 43 255 грн. 68 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту - 19 057 грн. 06 коп.; заборгованість за процентами - 6 081 грн.76 коп.; пеня за порушення строків повернення кредиту - 9 030 грн.84 коп.; пеня за порушення строків сплати процентів - 1 451 грн.74 коп.; інфляційні втрати внаслідок порушення строків повернення кредиту - 5 987 грн. 92 коп.; інфляційні втрати внаслідок порушення строків сплати процентів - 1 155 грн.; 3 % річних за неправомірне користування чужими (кредитними) коштами - 423 грн.32 коп.; 3 % річних за неправомірне користування чужими коштами внаслідок виникнення заборгованості за процентами - 68 грн. 05 коп.

Посилаючись на викладені обставини, Банк просив стягнути з відповідача 43 255 грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 20 серпня 2015 року позов Банку задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку, що утворилася станом на 15 квітня 2015 року по простроченому кредиту в розмірі 17 941 грн., пеню за порушення умов договору - 224 грн. 76 коп., а також 422 грн. 74 коп. як плату за неправомірне користування чужими коштами та 5 826 грн. 95 коп. інфляційних втрат, а всього - 24 415 грн. 45 коп.

Стягнуто із відповідача на користь держави 244 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Банку задовольнити частково та стягнути з нього 18363 грн. 74 заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що суд належним чином не перевірив розрахунок Банку щодо розміру інфляційних втрат, а також не звернув увагу, що вимоги про стягнення пені Банком пред'явлені за сплином позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2013 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue № НОМЕР_1 та додаткова угода до договору за №1, відповідно до яких Банк надав останньому на споживчі потреби кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в 20 000 грн., строком дії до 28 січня 2015 року.

Відповідно до п.2 додаткової угоди до договору позивач як позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 32 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту.

Згідно п. 15 договору в разі невиконання строків погашення заборгованості за кредитною лінією та/або строків сплати процентів за користування кредитом, а також інших платежів власник рахунку сплачує Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п.2 цієї додаткової угоди, від суми простроченої заборгованості, яка нараховується із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році.

Відповідно до розрахунку Банку заборгованість ОСОБА_2 станом на 15 квітня 2015 року склала 43 255 грн. 68 коп., в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту - 19 057 грн. 06 коп.; заборгованість за процентами - 6 081 грн.76 коп.; пеня за порушення строків повернення кредиту - 9 030 грн.84 коп.; пеня за порушення строків сплати процентів - 1 451 грн.74 коп.; інфляційні втрати внаслідок порушення строків повернення кредиту - 5 987 грн. 92 коп.; інфляційні втрати внаслідок порушення строків сплати процентів - 1 155 грн.; 3 % річних за неправомірне користування чужими (кредитними) коштами - 423 грн.32 коп.; 3 % річних за неправомірне користування чужими коштами внаслідок виникнення заборгованості за процентами - 68 грн. 05 коп.

Встановивши наведені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач порушив зобов'язання, а тому на підставі ст.ст. 1049, 1050,1054 ЦК України з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом станом на 15 квітня 2015 року.

Із матеріалів справи вбачається, що з листопада 2004 року по час розгляду справи ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині А 2920 та знаходиться на посаді помічника командира з матеріально-технічного забезпечення.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію в країні.

В зв'язку з прийняттям зазначеного Указу 20 травня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (який набрав чинності 08 червня 2014 року).

Підпунктом 3 пункту 4 розділу 1 вказаного Закону статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) доповнено пунктом 15, згідно якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 3 розділу 2 Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (Прикінцеві положення) передбачено, що дія підпункту 3 пункту 4, розділу І цього Закону поширюється на військовослужбовців з початку і до закінчення (діючого) на час ухвалення закону особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби, тобто встановлено зворотню дію в часі цього Закону.

Згідно підпункту 3 пункту 4 розділу 1 цього Закону, його дія відносно обмежень щодо стягнення із військовослужбовців відсотків за користування кредитом, пені, штрафів починається із 18 березня 2014 року.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом та виписки по рахунку видно, що 18 червня 2014 року, тобто після 17 березня 2014 року, відповідач сплатив 532 грн. 45 коп. і 583 грн. 61 коп., а всього - 1116 грн. 06 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, які Банком в порушення положень ст. 15 Закону були безпідставно зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками після 18 березня 2014 року. Тому судом сума сплачених відповідачем відсотків правильно зарахована на погашення основного кредиту, у зв'язку з чим заборгованість за основним кредитом склала 17941 грн. (19057 грн. 06 коп. - 1116 грн. 06 коп.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних за прострочення слати кредиту та відсотків мають компенсаційних характер, а не штрафний характер, а тому їх нарахування не підпадає під обмеження, передбачені п.15 ст. 14 Закону.

Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення 3% річних за неправомірне користування кредитом, а також інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як видно із розрахунку заборгованості, наданого Банком, він просив стягнути із відповідача інфляційні втрати у зв'язку із несвоєчасним повернення основного кредиту та відсотків за користування кредитом відповідно за період із 01 лютого 2014 року по 01 січня 2015 року та з 01 квітня 2013 року по 01 березня 2015 року.

Вирішуючи вимогу Банку про стягнення інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасним поверненням відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції вірно вважав, що такі втрати підлягають стягненню лише до 18 березня 2014 року.

Разом з тим, суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку Банку, виходячи із індексів інфляції, розрахованих Міністерством статистики України, та не навів відповідного розрахунку в рішенні суду, що не відповідає вимогам ст. 214 ЦПК України.

Між тим, відповідно до індексу інфляції за період з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2015 року розмір інфляційних втрат за несвоєчасне повернення основного кредиту, виходячи із щомісячної заборгованості за вказаний період, складає 1236 грн. 80 коп. (723,73 грн. х 100,6% : 100 = 7,28 грн.; 2390,40 грн. х 102,2% : 100 = 24,42 грн.; 4057,07 грн. х 103,2% : 100 = 41,91 грн.; 5723,74 х 103,8% : 100 = 59,42 коп.; 7390,41 грн. х 101% : 100 = 74,64 грн.; 9057,08 грн. х 100,4% : 100 = 90,93 грн.; 10723, 75 грн. х 100,8% : 100 = 110,34 грн.; 12390,42 грн. х 102,9% : 100 = 127,50 грн.; 14057,09 грн. х 102,4% : 100 =143,94 грн.; 15723,76 грн. х 101,9% : 100 = 160,23 грн.; 17390,43 грн. х 103% : 100 = 179,12 грн.; 17941 грн. х (103,1% х 105,3% х 110,8% = 120,99%) : 100 = 217,07 грн.), а розмір інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом за період 01 квітня 2013 року по 28 лютого 2014 року, виходячи із помісячної заборгованості за відсотками, складає 12 грн. 91 коп. ((100%х100,1%х100,1%=100,1%) : 100)=10,21 грн.; 57,35 грн.х100% : 100 = 0,57 грн.; 75,39 грн.х100,4% : 100 = 0,76 грн.; 97,71 грн.х100,2%:100 = 0,98 грн.; 12,50 грн. х 100,5% : 100 = 0,13 грн.; 12,50 грн.х100,2%:100 = 0,13 грн.; 12,50 грн. х 100,6% : 100 = 0,13 грн.)

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення слід змінити, стягнувши на користь Банку із відповідача 19838 грн. 21 коп. заборгованості, із якої: заборгованість за основним кредитом 17941 грн., пеня за порушення умов договору - 224 грн.76 коп., а також 422 грн. в якості плати за неправомірне користування чужими коштами та 1236 грн. 80 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань за основним кредитом та 12 грн. 91 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати відсотків.

Доводи відповідача стосовно того, що при ухваленні рішення суд не взяв до уваги, що вимоги Банку про стягнення пені в розмірі 224 грн. 76 коп. не можуть бути задоволені за сплином позовної давності безпідставні, оскільки із заявою про застосування позовної давності, як це передбачено ч.3 ст. 267 ЦК України, він не звертався.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України це ж рішення в частині розподілу судових витрат теж слід змінити. Враховуючи, що позовні вимоги Банку задоволені на 81%, а апеляційна скарга ОСОБА_2 на 19 %, то із останнього на користь держави підлягає стягненню 195 грн. 93 коп. судового збору, а з Банку на користь відповідача 28 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору за подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду від 20 серпня 2015 року змінити, стягнувши на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» із ОСОБА_2 заборгованість за договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку з видачею міжнародної платіжної картки миттєвого випуску Visa Instant Issue за № НОМЕР_1 від 29 січня 2013 року, що утворилась станом на 15 квітня 2015 року в розмірі 19838 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 21 коп., із якої: заборгованість за основним кредитом 17941 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна ); пеня за порушення умов договору - 224 (двісті двадцять чотири) грн.. 76 коп., а також 422 (чотириста двадцять дві) грн.. 74 коп. в якості плати за неправомірне користування чужими коштами та 1236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 80 коп. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань за основним кредитом та 12 (дванадцять) грн. 91 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати відсотків.

Це ж рішення в частині розподілу судових витрат теж змінити, стягнувши на користь державного бюджету із ОСОБА_2 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 93 коп. судового збору.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на користь ОСОБА_2 28 (двадцять вісім) грн.18 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді