Постанова № 52503422, 13.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/8614/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Овчаренко В.Ю. - представник за довіреністю від 05.01.2015 року;

від відповідачів: 1) не з'явились;

2) не з'явились;

від ВДВС: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» та Приватного акціонерного товариства «Окма»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року

у справі № 910/8614/13 (головуючий суддя Морозов С.М., судді: Стасюк С.В., Цюкало Ю.В.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»

на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю»

до 1) Приватного акціонерного товариства «Окма»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцький завод технічного вуглецю» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Окма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі №910/8614/13 (головуючий суддя Котков О.В., суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В.), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» задоволено повністю.

30.05.2014 року Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі №910/8614/13.

05.03.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві задоволено частково. Визнано незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №45062967 від 19.02.2015 року. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідачі звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року та винести нову ухвалу, якою відмовити у задоволені скарги.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що в результаті перевірки державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві встановлена відсутність документів, які відповідачі повинні передати позивачу, а тому відділ ДВС обґрунтовано виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року у зв'язку із перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці, справу № 910/8614/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М. А.,Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» та Приватного акціонерного товариства «Окма» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Шевченко Е.О., об'єднанні в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 13.10.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року у зв'язку із перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, справу № 910/8614/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М. А., Пономарекно Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року, справу № 910/8614/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є.Ю.

Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2015 року заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив суд ухвалу суду від 01.09.2015 року залишити без змін.

Представники відповідачів та представник ДВС у судове засідання 13.10.2015 року не з'явилися.

Водночас, через загальний відділ документального забезпечення суду від ПАТ «Окма»надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник ПАТ «Окма» Слободян Б.Ю. 13.10.2015 року буде перебувати у відрядженні у м. Львів.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідачів, не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року у справі №910/8614/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ «Окма» та ТОВ «Рекон» передати ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» первинні документи, на підставі яких здійснювалися зміни в системі реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».

30.05.2014 року Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 року по справі №910/8614/13.

19.03.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до змісту якої скаржник просить суд визнати незаконною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Ченківського О.О. від 19.02.2015 року та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 30.05.2014 року у справі №910/8614/13.

Скарга позивача обґрунтована тим, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.02.2015 року порушив норми ст. ст. 47, 75 закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). (стаття 1 закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі ст. 2 цього закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 17 закону України "Про виконавче провадження" а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, наказів господарських судів

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було пред'явлено до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві наказ від 30.05.2014 року для його виконання.

19.02.2015 року державним виконавцем Ченківським О.О. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Згідно із вказаної постанови встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. П. Лумумби, 4/6, корп. В, директор ПрАТ "Окма" Джулай Н.С. повідомила, що рішення суду виконати не представляється можливим у зв'язку з відсутністю інформації відносно місця знаходження документів, вказаних в рішенні суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. (ст. 4 закону України "Про державну виконавчу службу").

Статтею 27 вказаного закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. (ст. 32 закону України "Про виконавче провадження").

З приводу обставин, покладених органом державної виконавчої служби при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відсутність у боржника документів, а також усна заява директора ПрАТ "Окма" відносно відсутності інформації щодо місця знаходження документів, не спростовують факту порушення останнім обов'язку щодо передачі таких документів на користь позивача з огляду на вимоги позивача за позовом та прийнятого за наслідками його розгляду рішення судом.

Наявність чи відсутність відповідних первинних документів у боржника станом на конкретну дату не є предметом дослідження при вирішенні спору згідно заявленого предмету позову - зобов'язання вчинити дії, а відтак без достатніх на те правових підстав є посилання органу державної виконавчої служби при винесення відповідної постанови лише на протокол обшуку та пояснення керівника боржника, оскільки в силу ст. 11 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як передбачено в п. 6 ч. 1 ст. 47 закону України "Про виконавче провадження", на підставі якої було винесено оскаржувану постанову, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Так, колегією суддів встановлено, що органом державної виконавчої служби не надано суду належних та допустимих доказів, що державним виконавцем здійснено відповідні заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними.

Зокрема, згідно ст. 75 закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Водночас, належним чином засвідчених копій постанов про накладення штрафу на боржника та надсилання до правоохоронних органів подання (повідомлення) про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності в порядку ст. 89 закону України "Про виконавче провадження" органом виконання судових рішень до суду не надано.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Таким чином, колегія суддів зазначає, що дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП№45062967 від 19.02.2015р., суперечать нормам закону України "Про виконавче провадження", а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вказана постанова підлягає визнанню незаконною.

Також, позивач просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року у справі №910/8614/13.

Статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана вимога є передчасною та не відповідає порядку здійснення виконавчого провадження, а тому не підлягає задоволенню.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі № 910/8614/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекон» та Приватного акціонерного товариства «Окма» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі № 910/8614/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8614/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко