Постанова № 52503421, 28.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа№ 910/13289/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Цівінська Н.М., № 2-19д від 19.12.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.08.2015 р.

у справі № 910/13289/15 (суддя Босий В.П.)

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 346 732,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - "Товариство") про стягнення 346 732,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. у справі №910/1726/14 стягнуто з Товариства на користь Підприємства борг у розмірі 868 584,84 грн., 3% річних у розмірі 50 473,11 та судовий збір у розмірі 18 382,00 грн. Відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. у справі №910/1726/14 було виконано частково, а тому позивачем додатково нараховані 3% річних у розмірі 15 205,49 грн. та інфляційні у розмірі 331 526,86 грн. за період прострочення з 02.10.2014 р. по 15.05.2015 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва 04.08.2015р. у праві № 910/13289/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" 3% річних у розмірі 15 205 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 331 526 (триста тридцять одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 6 934 (шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 65 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015р. у праві № 910/13289/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" у справі № 910/13289/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/13289/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28.09.2015р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити.

Представники позивача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.07.2011 р. між Підприємством та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якого є Товариства, було укладено договір №УГВ 3880/11-11 про закупівлю товарів за державні кошти.

На виконання умов вказаного договору згідно акту прийому-передачі №1/22 від 01.01.2012 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 868 584,84 грн., який останнім належним чином оплачений не був.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. у справі №910/1726/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 р., стягнуто з Товариства на користь Підприємства борг у розмірі 868 584,84 грн., 3% річних у розмірі 50 473,11 та судовий збір у розмірі 18 382,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

28.05.2014 р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати переданого товару за договором №УГВ 3880/11-11 від 20.07.2011 р.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 205,49 грн. та інфляційні у розмірі 331 526,86 грн., які нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 02.10.2014 р. по 15.05.2015 р.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Мотивуючи рішення місцевий суд зазначив, що спірне грошове зобов'язання відповідачем перед позивачем як станом на момент звернення до суду, так і на момент винесення рішення виконано частково, а саме сплачено 50 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, заборгованість, яку було стягнуто за рішенням господарського суду міста Києва суду у справі № 910/1726/13 є грошовим зобов'язанням за договором та на яку в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 331 526,86 грн. та трьох процентів річних в розмірі 15 205,49 грн., нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 02.10.2014 року по 15.05.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015р. у справі № 910/13289/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми „Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2015р. у справі № 910/13289/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13289/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець