Постанова № 52503286, 07.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 925/1268/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товариства Національна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 року

по справі № 925/1268/14 ( суддя- Грачов В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Канівського коммунального підприємства теплових мереж

про стягнення 6 908 195,00 грн

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства Національна компанія "Нафтогаз України" до Канівського коммунального підприємства теплових мереж про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року (далі договір), 6026043 грн. 46 коп. боргу за отриманий протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ, 356183 грн. 31 коп. пені, 68695 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 130389 грн. 92 коп. 3% річних, що разом станом на 04.06.2014 року складали 6581312 грн. 43 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

08.10.2014 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій, враховуючи часткову оплату 01.04.2014 року в сумі 370964 грн. 62 коп., 26.05.2014 року в сумі 363680 грн., остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 5291398 грн. 84 коп. основного боргу, 470247 грн. 69 коп. пені, 932316 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 214231 грн. 86 коп. 3% річних за період прострочення, що разом станом на 07.10.2014 року складали 6908195 грн., та відшкодувати судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 73080 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року, позов було задоволено повністю, стягнуто 5291398 грн. 84 коп. основного боргу, 470247 грн. 69 коп. пені, 932316 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 214231 грн. 86 коп. 3% річних за період прострочення станом на 07.10.2014 року, та 73080 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду Черкаської області від 17.02.2015 року частково задоволено касаційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж, рішення господарського суду Черкаської області від 08.10.2014 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області провадження у справі № 925/1268/14 в частині вимог про стягнення 5 291 398 грн. 84 коп. основного боргу припинено. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 470247 грн. 69 коп. пені, 932316 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 21 4231 грн. 86 коп. 3% річних відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на користь Канівського комунального підприємства теплових мереж, 73080 грн. судових витрат.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина його у простроченні платежів за газ відсутня, що в свою чергу свідчить про відсутність складу правопорушення та у відповідності до приписів ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції. Також у рішенні зазначено, що між сторонами було проведено взаєморозрахунок за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, внаслідок чого відповідач частково перерахував бюджетні кошти на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ за Договором № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року, а під час розгляду справи погасив суму заборгованості повністю, у зв'язку з чим провадження у справі в даній частині було припинено за відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 року № 925/1268/14 в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3%річних. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж 470 247, 69 грн. пені, 932 316, 61 грн. інфляційних втрат та 214 231, 86 грн. 3 % річних. Просить також визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №925/1268/14 головуючий суддя Жук Г.А. судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 08.07.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд скарги на 07.09.15р.

У відповідності до вимог процесуального законодавства склад колегії підлягав неодноразовій зміні.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного а судді Тарасенко К.В. з відпустки, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у відповідному складі суддів.

У судовому засіданні 29.09.2015 року у відповідності до положень ст. 77 ГПК України у розгляді справи було оголошено перерву до 07.10.2015 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 року № 925/1268/14 скасувати в частині відмови у стягненні штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3%річних скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року сторонами було укладено договір № 13/3181-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу, за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ в обсязі і на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 3.3., 5.2., 6.1., 7.2. вищевказаного договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; ціна за 1000 куб. м газу всього з ПДВ становить 1309,20 грн.; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. даного договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 та 24.01.2014 року, згідно з якими позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в загальному обсязі 5901,347 тис. м3 на загальну суму 7726043,46 грн.

За розрахунком позивача, згідно з даними його бухгалтерського обліку і інформацією обслуговуючого банку заборгованість відповідача по основному боргу станом на 28.02.2014 року складала за природний газ, поставлений у 2013 році, 6026043 грн. 46 коп. Зазначена сума заборгованості визнана відповідачем і підтверджена актом звіряння розрахунків станом на 10.02.2014 року.

10.02.2014 року ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області (сторона перша), Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансове управління виконавчого комітету Канівської міської ради (сторона третя), відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж (сторона четверта) та позивач - НАК "Нафтобаз України" (сторона остання) уклали договір № 41/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. № 30. У договорі його сторони визначили Порядок проведення взаєморозрахунків, за умовами якого погодили перелік підприємства, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Згідно з визначеним Порядком проведення взаєморозрахунків, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 370964, 62 грн. з ПДВ для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 №13/3181-ТЕ-36. Згідно з п.п. 2 п. 10 даного договору, з метою його виконання, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

На виконання договору № 41/30 від 10.02.2014 року платіжним дорученням № 204 від 01.04.2014 року відповідачем сплачено позивачу 370964,62 грн. заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по договору від 28.12.2012 № 13/3181-ТЕ-36.

15.05.2014 року ті ж сторони, що і в договорі № 41/30 від 10.02.2014 року, уклали спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1114, на умовах якої за рахунок коштів загального фонду державного бюджету були виділені відповідачу кошти в сумі 363680 грн. для перерахування позивача в якості оплати за природний газ, спожитий у 2013 році по договору від 28.12.2012 № 13/3181-ТЕ-36. На виконання спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1114 від 15.05.2014 року платіжним дорученням № 357 від 26.05.2014 року відповідачем частково оплачено спірну заборгованість в сумі 363680 грн. за природний газ, поставлений у 2013 році по договору № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року.

29.09.2014 року ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області (сторона перша), Департамент фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (сторона друга), Фінансове управління виконавчого комітету Канівської міської ради (сторона третя), відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж (сторона четверта) та позивач - НАК "Нафтобаз України" (сторона остання) уклали договір № 449/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. № 30. У договорі його сторони визначили Порядок проведення взаєморозрахунків, за умовами якого погодили перелік підприємства, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Згідно з визначеним Порядком проведення взаєморозрахунків, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 5291398,84 грн., утому числі податок на додану вартість 881899,81 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік по договору від 28.12.2012 №13/3181-ТЕ-36. Згідно з п.п. 2 п. 10 даного договору, з метою його виконання, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

На виконання договору № 449/30 від 29.09.2014 року платіжним дорученням № 661 від 14.10.2014 року відповідачем сплачено позивачу 5291398,84 грн. залишку спірної заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по договору від 28.12.2012 року № 13/3181-ТЕ-36.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з простроченням виконання договірних зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6026043,46 грн., 356183,31 грн. пені, 3 % річних у розмірі 130 389,92 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 68695,74 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з оплати природного газу, поставленого, на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року в 2013 році, штрафних санкцій у виді пені, передбаченої підпунктом 7.2. пункту 7 договору, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частина спірної заборгованості у розмірі (370964,62 +363680) 734644 грн. 62 коп. відповідачем була сплачена 01.04. і 26.05.2014 року до подання позову, на зазначену суму позивачем зменшено розмір позовних вимог в цій частині, заява позивача судом прийнята до провадження.

Заборгованість зі сплати вартості поставленого природного газу у 2013 року у розмірі (6026043,46-734644,62) 5291398,84 грн., наявна на момент звернення до суду, підтверджена позивачем належними і допустимими доказами, відповідачем визнана і добровільно погашена після подачі позову до прийняття рішення у справі.

Таким чином колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості у відповідності до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Господарський суд Черкаської області, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, виходив з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії суб'єктами господарської діяльності врегульовані Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про теплопостачання» державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовуються нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення і гарячого водопостачання, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь теплопостачання, оскільки обов'язковість застосування цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що заборгованість відповідача за договором виникла як різниця у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Оскільки між сторонами виникли відносини з постачання та реалізації енергоносіїв, враховуючи алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах встановлених чинним законодавством та те, що підставою для здійснення розрахунків є наявність бюджетного фінансування суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вини відповідача у простроченні платежів за поставлений газ, що у свою чергу спростовує наявність складу правопорушення та у відповідності до приписів ст. 218 Господарського кодексу України,ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Отже колегія суддів вважає правомірною відмову місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог щодо застосування до відповідача штрафних санкцій.

Крім того Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Вказаний Порядок визначає механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі, у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та проведення розрахунків у повному обсязі. Учасниками розрахунків є: територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та м. Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій або структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; надавачі послуг; газодобувні підприємства, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії; державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Між надавачами послуг можуть бути проведені взаєморозрахунки. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Відповідно до постанови КМУ № 30 між сторонами у справі було укладено Договір № 449/30 від 29.09.2014року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ.

З умовами договору сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року становить 5291398,84 грн. та підлягає погашенню за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Враховуючи вищезазначене, підставою для перерахування боргу за Договором є вищезазначений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.

Таким чином, сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору на купівлю-продаж природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 5291398,84 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Слід відзначити, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому посилання позивача щодо відсутності у нього волевиявлення на заміну первісного зобов'язання новим є безпідставними. Про припинення первісного зобов'язання свідчить також факт погодження сторонами у п. 10 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, остаточний розрахунок за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3181-ТЕ-36 від 28.12.2012 року відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків № 449/30 від 29.09.2014 року.

Таким чином розрахунок за поставлений природний газ відбувся на умовах, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, наслідком виконання якого (згідно з пунктом 15 договору) є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно його предмета. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.14 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.15 у справі № 924/1265/13, від 01.07.15 у справі №924/1230/14.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів не вбачає об'єктивних підстав для скасування рішення першої інстанції в частині відмови у стягненні втрат від інфляційних процесів, 3% процентів річних та пені у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2015 року № 925/1268/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1268/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко