Постанова № 52503283, 06.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/5512/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Волощук О.М. ( за довіреністю б/н від 01.04.2015)

від відповідача: Святовець Л.В. ( за довіреністю б/н від 21.09.2015)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015

у справі №910/5512/15-г (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн"

про стягнення 542 378,90 грн. та зобов'язання передати предмет лізингу

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

про визнання недійсним договору фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 498 462,84 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 38 466,10 грн. пені та 5 449,95 грн. 3% річних, а також про зобов'язання передати гусеничний екскаватор Caterpillar 325 D, серійний номер САТ0325DJKDG00242.

У квітні 2015 року відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсними п. 3.2.1, 3.2.2 та п. 3.2.3 договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/5512/15-г первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Будконстракшн" на користь ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" 498 462 грн. 84 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 29 193 грн. 41 коп. пені та 5 449 грн. 95 грн. 3% річних, зобов'язано ТОВ "Будконстракшн" передати ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" гусеничний екскаватор Caterpillar 325 D, серійний номер САТ0325DJKDG00242. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Будконстракшн" відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач за первісним позовом не сплачує лізингові платежі та не повертає предмет лізингу. Оскільки, відповідачем порушено умови договору фінансового лізингу №UA76L від 20.08.2012 р., позовні вимоги про стягнення 498 462, 84 грн. та зобов'язання передати предмет лізингу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу №UA76L від 20.08.2012 р. стягнув пеню 29 193,41 грн., відповідно до п.14.10 вищезазначеного договору та 3% річних в розмірі 5 449, 95 грн. на підставі 625 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову зазначив, що норми чинного законодавства не містять приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом - ТОВ "Будконстракшн" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/5512/15-г та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним пп.3.2.1,3.2.2,3.2.3 п.3.2 договору фінансового лізингу та в задоволені позовних вимог щодо повернення предмета лізингу відмовити в повному обсязі, в задоволені позовних вимог в частині стягнення 498 462,84 грн. основного боргу відмовити частково, в частині збільшення на суму корегування вартості предмету лізингу в залежності від коливання курсу долара США до гривні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що зміна вартості предмета лізингу в залежності від зміни курсу долара США до гривні призводить до зростання незмінної у правовідносинах між лізингодавцем та продавцем вартості предмету лізингу. В частині заявленої ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" вимоги щодо повернення гусеничного екскаватору ТОВ "Будконстракшн" також заперечив, посилаючись на те, що не отримували повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу №UA76L від 20.08.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Будконстракшн" та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 06.10.2015 представник відповідача, за первісним позовом, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача, за первісним позовом, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2012 р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Будконстракшн" (лізингооримувач) укладено договір фінансового лізингу №UA76L-12-01(т.1 а.с.19)

За умовами пунктів 2.1-2.3 зазначеного договору лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами. Договір укладено відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору.

У період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 161 000,00 дол. США, що за максимальним курсом продажу долара США на міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http/www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 1 304 502,50 грн., в тому числі ПДВ - 217 417,08 грн.

На час передачі предмета лізингу лізингоодержувачеві вартість предмета лізингу в гривневому еквіваленті розраховується за формулою, наведеною в п. 3.2.2 договору.

Відповідно до п. 3.2.3 договору, вартість предмету лізингу за договором купівлі-продажу №CL0377 від 20.08.2012 р., укладеним між лізингодавцем та продавцем предмету лізингу, становила гривневий еквівалент 161 000,00 дол. США, що за максимальним курсом продажу долара США на міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http/www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 1 304 502,50 грн., у тому числі ПДВ - 217 417,08 грн.

У розділі 4 вищезазначеного договору сторони визначили платежі лізингоодержувача. Загальна сума лізингових платежів за договором складається з: відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача); процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього договору. Сторони визначили суму авансового платежу, комісійної винагороди та порядок їх сплати. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до п. 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Згідно з п. 6.1 договору строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців.

У додатку №3 до договору сторони визначили загальний графік лізингових платежів.

Додатковою угодою №1 від 11.09.2012 р. до договору сторони домовились встановити уточнений загальний графік платежів по договору.(т.1 а.с.27, 119-120)

Оскільки, відповідач, в порушення умов Договору фінансового лізингу №UA76L від 20.08.2012 р., своєчасно оплату лізингових платежів з 37-го по 42-ий не здійснив, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 498 462,84грн., пені, трьох відсотків річних та витребування предмету лізингу.

У свою чергу відповідач, в зустрічній позовній заяві, просить визнати недійсними п. 3.2.1, 3.2.2 та п. 3.2.3 Договору, що пов'язують вартість предмету лізингу з курсом національної валюти до іноземної валюти, а саме долара США, що на думку позивача за зустрічним позовом, не відповідає приписам ст. 632 ЦК України, оскільки ціна договору не підлягає зміненню.

Частково задовольняючи первісний позов, господарський суд виходив з того, що порушення умов договору фінансового лізингу з боку відповідача, дозволяють позивачеві в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення предмету лізингу, факт заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 5 449,95 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Разом з тим, частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 29 193,41 грн., застосувавши строк позовної давності з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, господарський суд зазначив, що договір фінансового лізингу містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, порядок передачі предмета лізингу, лізингові платежі, права, обов'язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст.ст. 638, 806 ЦК України, правочин скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств. Отже, на час укладення спірної угоди сторони досягли взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов, зокрема, і ціни, тому суд вважає, що договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства та підстав для визнання його повністю чи окремих його частин недійсними не має.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як видно зі змісту договору фінансового лізингу №UA76L-12-01, при його укладанні сторони дійшли згоди по всім суттєвим умовам, а саме щодо предмету, порядку передачі предмета лізингу, погодили права, обов'язки та відповідальність сторін, що узгоджується з вимогами ст.ст. 638,806 ЦК України. Зазначений правочин був підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час укладення спірної угоди сторони досягли взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов, в тому числі і ціни визначеної відповідно до п.3.2.1.,3.2.2.,3.2.3. договору фінансового лізингу.

Необґрунтованим є посилання товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» на те, що пункти 3.2.1,3.2.2,3.2.3, п.3.2 договору збільшують вартість предмета лізингу по відношенню до ціни його придбання, що призводить до безпідставного зростання незмінної у правовідносинах між лізингодавцем та лізингоотримувачем вартості предмета лізингу, оскільки за приписами ст. 553 ЦК України зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативним актом.

Як вбачається зі змісту п. 3.2.3 договору фінансового лізингу, вартість предмету лізингу за договором купівлі-продажу №CL0377 від 20.08.2012 р., укладеним між Лізингодавцем та продавцем предмету лізингу, становила гривнений еквівалент 161 000,00 дол. США, що за максимальним курсом продажу долара США на міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http/www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 1 304 502,50 грн., у тому числі ПДВ - 217 417,08 грн.

Таким чином, ціна предмету лізингу та відшкодування ціни предмету лізингу як складова частина лізингових платежів, є фіксована, визначена в гривні сума, яка виражена в доларах США, виходячи з курсу гривні до долару США на дату, що передує даті укладення Договору у національній валюті України. Вказані умови також були погоджені сторонами при підписанні Договору.

Отже, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Відтак, коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Умови договору фінансового лізингу відповідають засадам цивільного законодавства щодо свободи договору (стаття 627 ЦК України) та положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (стаття 632 ЦК України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 07 жовтня 2014 року у справі № 3-133гс14.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" про визнання недійсним пп.3.2.1,3.2.2,3.2.2 п.3.2 договору фінансового лізингу№UA76L-12-01.

Щодо позовних вимог за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракш» про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 498 462,84 грн., 38 466,11 грн. - пені, 5 449,95 грн. - 3 відсотків річних та зобов'язання відповідача передати предмет фінансового лізингу колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 17.3.2 загальних умов передбачено, що лізингоодержувач здійснює сплату лізингодавцеві сум лізингових платежів за відповідним договором у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві. Обов'язок лізингоодержувача по сплаті іншої частини платежів за таким договором припиняється починаючи з відповідної дати повернення. Розрахунок лізингових платежів здійснюється з збільшенням/зменшенням процентів на відповідні коефіцієнти, які розраховуються в порядку, встановленому договором та п.14.4 Загальних умов.

Таким чином, при укладанні вищевказаного договору фінансового лізингу, сторони погодили обов'язок сплати відповідачем лізингових платежів у повному обсязі по дату повернення відповідного предмета лізингу лізингодавцеві.

Доказів сплати лізингових платежів з 37 по 42 в повному обсязі, погоджених додатковою угодою №2 до договору фінансового лізингу відповідач - ТОВ «Будконстракш» суду не надав.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по лізинговим платежам з 37 по 42 в розмірі 498 462, 84 грн.

Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" 23.02.2015 р. (а.с.164-165 том 1) направило відповідачу за первісним позовом повідомлення №57\02 про відмову від договору фінансового лізингу та вимагало повернути предмет лізингу, гусеничний екскаватор Caterpillar 325 D, серійний номер САТ0325DJKDG00242., у зв'язку з порушенням ТОВ «Будкостракшн» п.4.5 договору лізингу.

Умовами пунктів 17.2, 17.3, 17.3.1, 17.3.2, 18.2 Загальних умов Договору, сторони визначили наслідки відмови Лізингодавця від Договору, які полягають у виникненні у Лізингоодержувача зобов'язання повернути предмет лізингу в строк 5 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги і здійснити сплату Лізингодавцеві сум лізингових платежів у повному обсязі по фактичну дату повернення предмета лізингу.

Необґрунтованими є заперечення ТОВ Будконстракш» про те, що повідомлення про відмову від договору на їх адресу не надходило, так як останнє було направлено на адресу лізингоодержувача, зазначену в договорі. Як видно з договору фінансового лізингу та додаткових угод, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Підвисоцького, 5, оф.1 - саме за цією адресою відповідно до опису вкладення (а.с.116) повідомлявся відповідач за первісним позовом.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не повинен був розшукувати ТОВ «Будконстракшн». Окрім того, відповідач не позбавлений був можливості в разі зміни місця знаходження повідомити лізингодавця.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг» передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач здійснив всі необхідні дії для повідомлення ТОВ «Будконстракшн» про відмову від договору фінансового лізингу.

Оскільки, відповідач за первісним позовом несвоєчасно сплачував лізингові платежі та має заборгованість в розмірі 498 462,84 грн., а позивач за первісним позовом відмовився від виконання умов договору фінансового лізингу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги про зобов'язання відповідача за первісним позовом ТОВ «Будконстракшн» передати гусеничний екскаватор Caterpillar 325 D, серійний номер САТ0325DJKDG00242 позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна"

Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" про стягнення пені в розмірі 38 466,10 грн., колегія суддів зазначає на наступне.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 14.10 Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу Лізингоодержувача, Лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити Лізинодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов), і по дату фактичної сплати Лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожний окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожний окремий період нарахування на коефіцієнт (Fx-Fx0) / Fx0. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення Лізингодавцем Лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Зважаючи на викладене, перевіривши розрахунок пені суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 29 193,41 грн., з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2014 р. по справі №910/15687/13.

Окрім того, за приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення трьох відсотків річних в сумі 5 449,95 грн. за період з 02.12.2012 року по 02.02.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року у справі № 910/5512/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року у справі № 910/5512/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року у справі № 910/5512/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5512/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко