Рішення № 52503229, 13.10.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 925/1990/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

від третьої особи представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Банк Форум, м. Київ

до дочірнього підприємства ЧАРЗ-АВТО, м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2, м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство Банк Форум до дочірнього підприємства ЧАРЗ-АВТО про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс, який розташований за адресою пр. Хіміків (вул. ХХ Партзїзду), 84, м. Черкаси, загальною площею 1 827,31 кв.м., що належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №0016/08/11-СL від 11 квітня 2008 року у розмірі 766 664 грн. 74 коп. зі сплати суми основного боргу (тіло кредиту), 61 805 грн. 28 коп. боргу зі сплати відсотків, 43 693 грн. 06 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 398 грн. 82 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 листопада 2014 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13 листопада 2014 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 грудня 2014 року призначено у даній справі судову експертизу, в звязку з чим провадження у справі №925/1990/14 було зупинено.

01 квітня 2015 року від Черкаського відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз надійшли до суду копії матеріалів справи №925/1990/14 у звязку з несплатою позивачем рахунку на оплату експертизи, ухвалу від 23 грудня 2014 року залишено без виконання.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 квітня 2015 року провадження у справі №925/1990/14 поновлено та призначено розгляд справи на 16 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 квітня 2015 року призначено у даній справі судову експертизу, в звязку з чим провадження у справі №925/1990/14 було зупинено.

В подальшому від Черкаського відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз надійшли до суду копії матеріалів справи №925/1990/14 у звязку з несплатою відповідачем рахунку на оплату експертизи, ухвалу від 16 квітня 2015 року залишено без виконання.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2015 року провадження у справі №925/1990/14 поновлено, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та призначено розгляд справи на 13 жовтня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Викликані в судове засіданні представники відповідача та третьої особи не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача в минулих судових засіданнях позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та відсотків в розмірі 55 713 грн. 98 коп. визнав, щодо стягнення решти відсотків та пені - заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 02 грудня 2014 року.

Так, відповідач у своєму відзиві зазначав, що згідно висновку товариства з обмеженою відповідальністю Бюро судових експертиз Сова (до якого звернувся ОСОБА_2 з метою встановлення фактичної заборгованості за кредитним договором №0016/08/11-СL від 11 квітня 2008 року) за період з 19 січня 2011 року по 07 серпня 2014 року банком було нараховані відсотки в сумі 859 506 грн. 74 коп., з яких ОСОБА_2 було сплачено 801 965 грн. 47 коп. Таким чином (як вказував відповідач) борг зі сплати відсотків станом на 07 серпня 2014 року складає 55 713 грн. 98 коп., строкові проценти за кредитом в сумі 11 268 грн. 92 коп. документально не підтверджені.

Також відповідач вважає, що умови кредитного договору є суперечливими та дискримінаційними, оскільки банком не була проведена переддоговірна робота з позичальником. Крім того договір був підписаний ним під впливом обману з боку банку, сторонами фактично не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки узгоджені у договорі розміри відсоткової ставки за кредитом, ціни договору та розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідають фактично встановленим у договорі розмірам.

Банк, на думку відповідача, не зазначив в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначив абсолютного значення подорожчання кредиту у грошовому виразі.

Позичальник не укладав би кредитний договір, якби був поінформований про існування обставин, що впливають на величину реальної кредитної ставки за користування кредитом, яка є вищою за ту, що вказана в кредитному договорі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що вимоги банку викладені в позові до відповідача не відповідають дійсним розрахункам і умовам кредитного договору та суперечать переліченим вище приписам законодавства, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки відповідач та третя особа, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 жовтня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1990/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на заставлене майно позивач зазначав, що у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 (позичальником) умов кредитного договору від 11 квітня 2008 року №0016/08/11-СL та укладених до нього додаткових угод, позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобовязань за договорами, які є забезпеченням виконання зобовязань (п. 3.2.2. кредитного договору та п. 3.4.3. договору іпотеки).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 11 квітня 2008 року між акціонерним комерційним банком Форум (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк Форум) (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №0016/08/11-СL.

Згідно п. 1.1. кредитного договору банк зобовязався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 198 000 дол. США.

Так, на підставі умов вищевказаного договору, позичальнику було надано кошти в розмірі 60 000 дол. США на строк кредитування до 10 квітня 2013 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13% річних в межах графіку кредитування.

Факт надання позичальнику кредитних коштів підтверджується копією меморіального валютного ордеру №52065 від 07 серпня 2008 року (а.с. 32 т.1).

Згідно умов п. 2.3. кредитного договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (додаток №1 до договору), який є невідємною частиною цього договору. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати позичальником коштів на відкритий йому рахунок №22032500053521 в АКБ Форум, МФО 322948.

01 липня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою щодо збільшення ліміту кредитування до 500 000 дол. США

21 липня 2008 року між сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду №1 до вказаного правочину, якою внесено зміни щодо розміру ліміту кредитування 500 000 дол. США, розміру процентів - 13,5% річних, а також умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором - забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є: договір іпотеки майнового комплексу, що належить майновому поручителю дочірньому підприємству ЧАРЗ-АВТО, договір поруки укладений з ОСОБА_3 та договір поруки - з ОСОБА_4

Ліміт кредитування за кредитною лінією, як це передбачено п. 4 додаткової угоди № 1 від 21 липня 2008 року, зменшується згідно з графіком (додаток №2 до кредитного договору), який є невідємною частиною цього договору.

Пунктами 1 додаткової угоди № 2 від 22 грудня 2009 року до кредитного договору та додаткової угоди №3 від 19 січня 2010 року до кредитного договору встановлено черговість погашення кредитної заборгованості та нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Укладаючи 18 березня 2010 року додаткову угоду № 4 до кредитного договору, сторони дійшли згоди здійснити реструктуризацію кредитної заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року, а саме: перенести несвоєчасно сплачену суму заборгованості за кредитом з рахунку простроченої на рахунок поточної заборгованості та встановити ліміт кредитування в сумі 416 664 дол. США.

Також додатковою угодою №4 встановлено, що кредитні кошти надаються з строком по 09 квітня 2015 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14% річних.

Крім того, пунктом 4 додаткової угоди №4 встановлено, що ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується щомісячно рівними частинами в сумі 6 831 дол. США, починаючи з квітня 2010 року, згідно з графіком (додаток №3 до кредитного договору), який є невід'ємною частиною цього договору.

При укладанні 19 січня 2011 року додаткової угоди № 5 до кредитного договору, сторони домовилися змінити валюту кредиту за кредитним договором з доларів США на гривню з розрахунку 8,02 грн. за 1 долар США з сумою кредиту 2 793 799 грн. 08 коп.

Відтак, за змістом п. 2 додаткової угоди № 5 від 19 січня 2011 року банк надає позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 2 793 799 грн. 08 коп.

За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 14,5 % річних.

Ліміт кредитування за кредитною лінією, як це передбачено п. 4 додаткової угоди №5, зменшується згідно з графіком (додаток № 4 до кредитного договору), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.

Як встановлено п. 5 додаткової угоди №5 сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць та рік, рівні календарній кількості днів.

Проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно на рахунок для погашення кредиту та процентів щомісячно, не раніше 1-го та не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Якщо 20-те число випадає на вихідний або святковий день, проценти за користування кредитом позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів (п. 6 додаткової угоди №5).

Графіком зменшення кредитування, який є додатком №4 до кредитного договору встановлено термін остаточного погашення кредиту 09 квітня 2015 року.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 3.2.2. кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобовязань за договорами, які є забезпеченням виконання зобовязань.

Згідно п. 3.3.8. кредитного договору позичальник зобовязаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ми застави, укладеним/и із позичальником (майновим поручителем), зокрема:

-у випадку порушення справи про банкрутство майнового поручителя;

-якщо майно, що видане банку в заставу позичальником чи майновим поручителем не застраховане на користь банку (не продовжено дію договору/ів страхування);

-при наявності виконавчих документів, рішень суду, будь - яких інших органів, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань по цьому договору та ін.;

-в інших випадках, передбачених цим договором, договором застави (іпотеки) та чинним законодавством України.

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з п. 2.6. цього договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені в п. 2.6. цього договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно (п. 2.4. кредитного договору).

Пунктом 5.3. кредитного договору визначено, що сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, банк надсилає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15 ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором заставу та чинним законодавством України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2014 року позивачем було надіслано рекомендованою кореспонденцією на адресу третьої особи вимогу від 12 серпня 2014 року за №55-13/4.1 про дострокове виконання зобовязань, в якій останній просив позичальника протягом 7 робочих днів сплатити заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, з урахуванням умов п. 5.3. кредитного договору та строків пересилання поштових відправлень, визначених розділом ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958 строк дострокового повернення позичальником кредиту настав 23 серпня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем і третьою особою, станом на 21 серпня 2014 року за позичальником рахується заборгованість по кредиту в сумі 766 664 грн. 74 коп., 61 805 грн. 28 коп. боргу зі сплати відсотків, 43 693 грн. 06 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 8 398 грн. 82 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Як зазначалося вище відповідачем суму основного боргу та відсотків в розмірі 55 713 грн. 98 коп. визнано повністю.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.1. кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, постачальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

В пункті 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вказано, що за приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перевірку нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3. судом встановлено, що розмір пені нарахований за період з 21 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року за несвоєчасну сплату відсотків за лютий червень 2014 року складає 2 407 грн. 24 коп., розмір пені нарахований за період з 02 квітня 2014 року по 20 серпня 2014 року за несвоєчасне повернення тіла кредиту за березень липень 2014 року складає 12 629 грн. 70 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12 629 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 2 407 грн. 24 коп., в решті стягнення пені слід відмовити.

Відповідач та позичальник за кредитним договором не спростували доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості зі сплати пені, не подали суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та третьою особою договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).

Як зазначалося вище, додатковою угодою №5 від 19 січня 2011 року було визначено розмір відсотків за користування кредитом - 14,5 % річних. Сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць та рік, рівні календарній кількості днів.

Позивачем заявлено до стягнення 15 532 грн. 84 коп. поточної заборгованості зі сплати процентів нарахованих за період з 01 липня 2014 року по 20 серпня 2014 року, а також простроченої заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 46 272 грн. 44 коп. за користування кредитними коштами за лютий 2014 року - червень 2014 року.

Розрахунок відсотків здійснений позивачем вірно, а тому заявлена до стягнення сума відсотків в розмірі 61 805 грн. 28 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа порушила визначений сторонами кредитного договору графік повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_2 своїх зобовязань, згідно умов кредитного договору №0016/08/00-СL від 11 квітня 2008 року між банком (іпотекодержатель) та дочірнім підприємством ЧАРЗ-АВТО (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 11 квітня 2008 року.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно: комплекс, що знаходиться за адресою м. Черкаси, пр. Хіміків (вул. ХХ Партзїзду), 84.

Предмет іпотеки включає в себе: адміністративну будівлю з теплогенераторною (літ. А-ІІ, а, а') загальною площею 353,9 кв. м., заправочну станцію (літ. В-І, в), загальною площею 40,5 кв.м., ремонтний блок з адмінприміщеннями та теплогенераторною (літ. Г-І, Г'-І, Г'-І, г) загальною площею 1 335,6 кв.м., мийку автомашин (літ. Д), загальною площею 10,61 кв.м., огорожу (1-6, 7, 12, 13), замощення (І), контрольно технічний пункт (Б'-І, б, Б-І) загальною площею 86,7 кв.м., відкриту площадку для стоянки машин (ІІІ) (п.п. 1.2, 1.2.1 договору іпотеки).

Заставна вартість предмета іпотеки є договірною і погоджується сторонами в розмірі 2 703 846 грн. 00 коп. (п. 1.4. договору іпотеки).

В подальшому п. 1.4. договору іпотеки викладено в новій редакції (додатковий договір від 18 березня 2010 року), а саме: ринкова вартість предмета іпотеки становить 3 325 407 00 коп., що еквівалентно 416 024 грн. 00 дол. США, згідно з офіційним курсом НБУ (1 дол. США = 7,99 грн.) на 17 листопада 2009 року за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.4.3. договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених основним зобовязанням, цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.4 зазначеного вище договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення умов основного зобовязання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцяти денного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України Про іпотеку (п. 5.5. договору іпотеки).

13 серпня 2014 року позивач рекомендованою кореспонденцією надіслав на адресу відповідача претензію - вимогу від 12 серпня 2014 року за №5514/4.1 в якій повідомив відповідача, що у разі невиконання дочірнім підприємством ЧАРЗ-АВТО вимог по погашенню боргу в добровільному порядку в тридцяти денний строк, банк попередив відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог та про здійснення інших заходів, передбачених чинним законодавством України для відновлення порушеного права банку.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно частини 3 статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтями 38 та 41 Закону України Про іпотеку передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження з дотриманням вимог цього Закону.

Право позивача на предявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, а також підтверджене матеріалами справи.

Суд вважає також обґрунтованою вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах через органи Державної виконавчої служби.

Дана вимога відповідає праву кредитора іпотекодержателя, встановленому Законом України Про іпотеку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання, забезпеченого заставою, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача підлягає частковому задоволенню.

При цьому судом також враховано, що ні кредитний договір, ні договір іпотеки не були визнані судом в установленому законом порядку недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п. 4.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів, якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

З метою встановлення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, судом двічі призначалася судова експертиза: ухвали від 23 грудня 2014 року та від 16 квітня 2015 року.

Однак, вищевказані процесуальні документи залишено без виконання, у звязку з несплатою позивачем, а також відповідачем рахунку на оплату експертизи.

Як зазначалося вище сторони в договорі самостійно визначили, що ринкова вартість предмета іпотеки становить 3 325 407 00 коп., що еквівалентно 416 024 грн. 00 дол. США, згідно з офіційним курсом НБУ (1 дол. США = 7,99 грн.) на 17 листопада 2009 року.

Тобто в договорі сторонами було самостійно визначено грошовий еквівалент вартості майна в іноземній валюті.

За таких обставин суд вважає за можливе в даному випадку застосувати даний еквівалент ринкової вартості майна для визначення початкової ціни його продажу.

Офіційний курс долара США на день прийняття рішення (13 жовтня 2015 року) складає 21,817 грн./за 1 дол. США.

Враховуючи грошовий еквівалент ринкової вартості предмета іпотеки визначений сторонами в договорі, а також офіційний курс долара США на дату прийняття судового рішення початкова ціна продажу предмета іпотеки складає 9 076 395 грн. 61 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

В пункті 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вказано, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки на день звернення з відповідним позовом уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була звільнена від сплати судового збору, то з урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 16 869 грн. 81 коп. судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з дочірнього підприємства ЧАРЗ-АВТО, вул. Різдвяна, 290, м. Черкаси, ідентифікаційний код 30344330 на користь публічного акціонерного товариства Банк Форум, бул. Верховної Ради,7, м. Київ, ідентифікаційний код 21574573 - 766 664 грн. 74 коп. богу зі сплати кредиту, 61 805 грн. 28 коп. боргу зі сплати відсотків, 12 629 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 407 грн. 24 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, комплекс, що знаходиться за адресою м. Черкаси, пр. Хіміків (вул. ХХ Партзїзду), 84, в тому числі: адміністративна будівля з теплогенераторною (літ. А-ІІ, а, а') загальною площею 353,9 кв. м., заправочна станція (літ. В-І, в), загальною площею 40,5 кв.м., ремонтний блок з адмінприміщеннями та теплогенераторною (літ. Г-І, Г'-І, Г'-І, г) загальною площею 1 335,6 кв.м., мийка автомашин (літ. Д), загальною площею 10,61 кв.м., огорожа (1-6, 7, 12, 13), замощення (І), контрольно технічний пункт (Б'-І, б, Б-І) загальною площею 86,7 кв.м., відкрита площадка для стоянки машин (ІІІ).

3.Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

4.Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі 9 076 395 грн. 61 коп.

5.В решті вимог в позові відмовити.

6.Стягнути з дочірнього підприємства ЧАРЗ-АВТО, вул. Різдвяна, 290, м. Черкаси, ідентифікаційний код 30344330 - 16 869 грн. 81 коп. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код 38031150, банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

7.Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович