Рішення № 52503062, 13.10.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 924/1578/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Конекс" м. Вінниця

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Малашівці Хмельницького району

про стягнення 138465грн. 44коп.

Представники сторін:

від позивача Афросімова О.В. - за довіреністю від 12.10.2015р.

від відповідача не з`явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач в судове засідання 13.10.2015р. не з'явився, незважаючи на те, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвала суду від 23.09.2015р. про порушення провадження по справі направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - АДРЕСА_1 та отримана відповідачем 28.09.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач своїми процесуальними правами не скористався, наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору

Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з вимогою про стягнення з відповідача 138465грн. 44коп., з яких 39448грн. 54коп. заборгованості, 91127грн. 19коп. - відсотків за користування грошовими коштами згідно п. 6.3 договору, 7889грн. 71коп. - 20% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №205-ВЛ від 18.08.2014р. щодо оплати поставленого товару. Зокрема зазначає, що поставив товару на загальну суму 66832грн. 54коп., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи. Відповідач в порушення умов договору розрахувався частково на суму 27384грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 39448грн. 54коп. Звертає увагу суду на те, що згідно підписаного між сторонами акту звірки розрахунків заборгованість відповідача станом на 11.08.2015р. складає 39448грн. 54коп.

Також позивач, керуючись п.п. 6.3, 6.4 договору, нарахував відповідачу 91127грн. 19коп. в якості 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу та 7889грн. 71коп. - 20% штрафу.

У судовому засіданні 13.10.2015р. представник позивача подав довідку №02-48, у якій зазначив, що станом на 12.10.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №205-ВЛ від 18.08.2014р. складає 39448грн. 54коп., також долучив до матеріалів справи платіжні доручення, лист та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та за розміром не оспорив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

18.08.2014р. між Приватним підприємством "Конекс" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір №205-ВЛ.

Відповідно до р. 1 Договору Постачальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору. Кількість, асортимент кожної партії товару визначається у замовленнях Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід'ємною частиною даного Договору та підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору ціна товару визначається Постачальником в гривнях, є договірною, та фіксується в накладних на кожну партію які є невід'ємною частиною даного Договору. Розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу 21 календарний день з моменту поставки.

Поставка Товару Покупцю, на підставі даного Договору, проводиться силами, засобами та за рахунок Постачальника у місце визначене Покупцем, протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз Товару. Постачальник зобов'язується одночасно з поставкою товару надати видаткову та податкову накладну, а також копії документів (при їх наявності), необхідних Покупцю для використання в своїй господарській діяльності або для подальшої реалізації Товару. Датою отримання Товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної уповноваженою особою Покупця (п. п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору).

Приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками Покупця в пункті поставки. Приймання Товару по кількості здійснюється на підставах даних, зазначених в супроводжуючих документах. Факт приймання Товару по кількості засвідчується підписом уповноваженого представника Покупця на супроводжуючих документах. При виявленні невідповідності кількості та якості Товару, зазначеної в документах, Покупець приймає фактичну кількість Товару, про що складається відповідний акт (п. п. 5.1, 5.2 Договору).

Згідно з п. п. 6.1, 6.2 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з даним Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором в тому числі відшкодовують збитки, завдані таким невиконанням зобов'язань, в повному обсязі. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання зобов'язань, передбачених даним Договором.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочки виконання зобов'язань по сплаті вартості Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 1% (один відсоток) від суми боргу за кожний день прострочки платежу, що є оплатою за користування чужими грошовими коштами (в порядку ст. ст. 536, 625 ЦК України).

У випадку несплати "Покупцем" повної вартості Товару в строк більше ніж на 21 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім установленого п.6.2. даного Договору, штраф на користь Постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару (п. 6.4 Договору).

У пункті 6.8 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У відповідності до п. 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами.

Договір підписаний представниками та скріплений відтисками печаток сторін.

Згідно п. 1 Додатку №1 до Договору сторонами погоджено використання в подальших господарських відносинах положення п. 3 ст. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних доручень на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

На виконання умов договору позивачем здійснювались поставки товару відповідачу.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 27384грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №81 від 06.10.2014р. на 5891грн., №84 від 14.10.2014р. на 2293грн., №89 від 23.10.2014р. на 2700грн., №101 від 13.11.2014р. на 1500грн., №104 від 28.11.2014р. на 6000грн., №105 від 02.12.2014р. на 1000грн., №107 від 03.12.2014р. на 2300грн., №110 від 17.12.2014р. на 1500грн., №116 від 02.02.2015р. на 1500грн., №127 від 08.04.2015р. на 1000грн., №143 від 19.05.2015р. на 700грн., №1 від 31.07.2015р. на 1000грн. Проведення вказаних розрахунків підтверджується банківською випискою №Р7-01-04/08-729 від 11.09.2015р.

Згідно поданих доказів неоплаченим залишився товар на суму 33529грн. 95коп., отриманий згідно розхідних накладних №244298 від 24.10.2014р. на суму 7626грн. 69коп., №244294 від 24.10.2014р. на суму 101грн. 79коп., №244296 від 24.10.2014р. на суму 168грн. 45коп., №247011 від 28.10.2014р. на суму 143грн. 39коп., №247010 від 28.10.2014р. на суму 306грн., №247012 від 28.10.2014р. на суму 12955грн. 92коп., №278751 від 28.11.2014р. на суму 198грн. 64коп., №278753 від 28.11.2014р. на суму 5736грн. 65коп., №2285086 від 05.12.2014р. на суму 515грн. 68коп., №2285087 від 05.12.2014р. на суму 2725грн. 16коп., №299398 від 19.12.2014р. на суму 177грн. 19коп., №299400 від 19.12.2014р. на суму 2874грн. 39коп. та частково неоплачений товар отриманий згідно розхідної накладної №181772 від 19.08.2014р. на суму 10575грн. 28коп. (борг по накладній в сумі 4656грн. 69коп.)

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 11.08.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 39448грн. 54коп. Акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу згідно п.6.3 та п. 6.4 договору: 91127грн. 19коп. відсотків за користування гшрошовими коштами у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу та 7889грн. 71коп. - 20% штрафу.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки №205-ВЛ виконав, проте відповідач за отриманий товар повністю у визначені договором строки не розрахувався.

Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем не подано доказів сплати заборгованості за поставлений товар в розмірі 39448грн. 54коп., не спростовано факту отримання товару на зазначену суму.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 39448грн. 54коп. є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 7889грн. 71коп. штрафу, нарахованого згідно п.6.4 договору у розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача. На час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 39448грн. 54коп., що підтверджується також складеним між сторонами актом звірки розрахунків.

Враховуючи умови п.6.4 договору, згідно якого Покупець у разі необґрунтованої відмови від оплати товару зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару та перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 7889грн. 71коп. штрафу правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 91127грн. 19коп. відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу суд зважає на таке.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Положення укалденого між сторонами договору не містять іншого погодженого сторонами способу обчислення процентів, які підлягають сплаті продавцем на користь покупця як плата за користування грошовими коштами.

Враховуючи приписи частини третьої статті 692, частини другої статті 536, частини другої статті 625 ЦК України, суд доходить висновку, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору (пункт 6.3) нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України).

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України викладеною у постановах від 01.07.2014р. по справі №3-31гс14, від 12.12.2011р. у справі №3-132гс11.

Згідно з ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

На підставі наведеного, суд приходить висновку, що у п.6.3 договору сторони лише мали намір встановити відсотки, що підлягали б сплаті у відповідності до ст. 536 ЦК України, однак, фактично погодили відповідальність у вигляді сплати пені, а відтак правовідносини сторін підпадають під правове регулювання ст. ст. 230 - 232 ГК України.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.04.2013р. по справі № 5023/4155/12.

Суд також зважає на те, що у разі якщо позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, то відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно проведеного судом розрахунку, з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правомірною є нарахована пеня у сумі 13533грн. 55коп. за період з 13.01.2015р. по 31.08.2015р. на суму боргу 39448грн. 54коп.

При цьому судом не застосовується шестимісячний строк нарахування пені, оскільки у пункті 6.8 договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Зазначена умова договору кореспондується із принципом свободи договору, визначеного ст.627 ЦК України та узгоджується з приписами ч.6 ст.232 ГК України, яка передбачає можливість договірного встановлення іншого строку нарахування штрафних санцій.

Також у п.8.6 договору сторони встановили позовну давність тривалістю у три роки для вимог прос тягнення неустойки (штрафу, пені).

При стягненні 13533грн. 55коп пені судом враховується, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічна за змістом і норма ст.233 ГК України, згідно якої у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом п.3 ч.1 ст.83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені правові приписи, забезпечення виконання зобов'язання двома видами неустойки, неспіврозмірність розмірів нарахованих позивачем штрафу і пені, завданих йому збитків та сумі боргу, зважаючи на можливі строки нарахування штрафних санкцій, визначені у п.6.8 договору в межах позовної давності, якаі згідно п.8.6 договору встанволена у три роки, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%, тобто, до 6766грн. 78коп. та задовольнити позовні вимоги в цій частині. У решті заявлених до стягнення відсотків за користування грошовими коштами, які за правовою природою є пенею необхідно відмовити.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. У договорі між сторонами передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.04.12 у справі №3-121гс11 та у справі №3-24гс12, а також у п. 2.1 та п.2.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому судовий збір при зменшенні судом неустойки покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення такого розміру (п.2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р.).

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Конекс" м. Вінниця до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Малашівці Хмельницького району про стягнення 138465грн. 44коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Конекс" (м. Вінниця, вул. Київська, 136-А, код 23060192) 39448грн. 54коп. (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок вісім 54коп.) заборгованості, 6766грн. 78коп. (шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень 78коп.) пені, 7889грн. 71коп. (сім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 71коп.) штрафу, 896грн. 23коп. (вісімсот дев'яносто шість гривень 23коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим з повідомленням (м. Вінниця, вул. Київська, 136-А);

3 - відповідачу рекомендованим з повідомленням (АДРЕСА_1).