Рішення № 52502832, 12.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/4704/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм Харківської області про стягнення 25725,27 гривень за участю представників:

позивача - Равлюка Т.І. (довіреність №7602 від 25.11.2014р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Кредобанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) суми заборгованості у розмірі 23 932,94 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2015 року.

01 вересня 2015 року позивач звернувся до суду із клопотанням про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому просив суд здійснювати судове провадження по справі №922/4704/15 у режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення господарського суду Львівської області, яке було задоволено ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2015 року було відкладено розгляд справи на 29 вересня 2015 року.

14 вересня 2015 року позивач надав до суду витребувані документи за супровідним листом (вх.№36696) та клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (вх.№36684).

28 вересня 2015 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№38918), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25725,27 гривень, з яких 20000,00 гривень - неповернута сума овердрафту; 5061,13 гривень - прострочена заборгованість за відсотками; 366,67 гривень, 10,00 гривень - прострочена заборгованість по комісії за адміністрування овердрафту; 287,47 гривень- пеня.

Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи всі надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2015 року було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та відкладено розгляд справи на 12 жовтня 2015 року, доручивши господарському суду Львівської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду судового засідання, призначеного на 12 жовтня 2015 року.

Позивач в судовому засіданні 12 жовтня 2015 року в режимі відеоконференції позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12 жовтня 2015 року не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі а про відкладення розгляду справи направлені відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі відповідача, в порядку ст.75 ГПК України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

27 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання овердрафту №82/10-2014, відповідно до умов якого банк надав позичальнику овердрафт з лімітом максимальної заборгованості у розмірі 20000,00 гривень зі строком остаточного повернення 26 жовтня 2015 року (далі-Договір). Грошові кошти були надані позичальнику, що підтверджується випискою з його банківського рахунку.

Однак, в період дії вказаного Договору Позичальником було допущено прострочення і сплаті чергових платежів по поверненню овердрафту, сплаті відсотків за користування овердрафтом, комісії за адміністрування овердрафту, що призвело до виникнення прострочення платежу у сумі 23932,94 гривень.

30 березня 2015 року банк надіслав відповідачу лист-повідомлення з вимогою погасити прострочену заборгованість. 04 квітня 2015 року вказаний лист надійшов до відповідного відділення зв'язку, однак, позичальник за місяць часу не з'явився у поштове відділення і не отримав його. Тому 05 травня 2015 року лист було повернуто відправнику з причини закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п.1. Договору Банк зобов'язується надати позичальнику овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

В силу п. 4.1. Договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього.

Пунктами 2.1. та 2.4. Договору встановлено, що Банк надає Позичальнику овердрафт з максимальним лімітом у розмірі 20000,00 гривень зі строком остаточного повернення - 26 жовтня 2015 року.

Згідно з п. 10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 4.7. Договору, Банк у випадках, передбачених п.2.10. цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення овердрафту, процентів, комісій та інших, належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника.

Згідно з п.2.10. Договору, Банк має право відмовити Позичальнику у наданні овердрафту в наступних випадках: невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим Договором; наявності невиконаного Позичальником перед Банком грошового зобов'язання.

В силу п. 4.8. Договору Позичальник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п.4.7.) достроково повернути овердрафт, проценти, комісії та інші, належні до сплати платежі за цим Договором.

В силу п.6.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі визначеному п. 2.6. цього Договору.

Пункт 2.6. Договору визначає, що пеня становить 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої / несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у і період прострочки, за весь час прострочки.

Пункт 9.2. Договору визначає, що усі спірні питання, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням цього договору та/або розбіжності у тлумаченні його положень, Сторони попередньо розглядають і вирішують шляхом переговорів з метою прийняття рішення, що задовольнить обидві сторони, а в разі неможливості їх вирішити шляхом переговорів - в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 20000,00 гривень неповернутої суми овердрафту; 5 061,13 гривень простроченої заборгованості за відсотками; 376,67 гривень простроченої заборгованості по комісії за адміністрування овердрафту, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 287,47 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

В силу п.6.1. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) Банк має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі визначеному п. 2.6. цього Договору.

Пункт 2.6. Договору визначає, що пеня становить 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої / несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у і період прострочки, за весь час прострочки.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.546, 548, 599, 612, 629, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (64300, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 у Харківському відділенні Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78, р/р 29099990104 в ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365, код ЄДРПОУ 09807862) 20000,00 гривень неповернутої суми овердрафту; 5061,13 гривень простроченої заборгованості за відсотками; 376,67 гривень простроченої заборгованості по комісії за адміністрування овердрафту, 287,47 гривень пені та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя К.В. Аріт