Рішення № 52497434, 12.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015

Справа №917/1264/15

За позовом Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії Полтавського РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит»

про розірвання договору та стягнення 326 984, 08 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство 1628 (далі-позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії Полтавського РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі-відповідач) про:

- розірвання договору № 4/41099-08 на розрахунково–касове обслуговування від 18.01.2008;

- зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в сумі 313 786, 24 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку № 26008003925101 АТ Банк «Фінанси та Кредит», на розрахунковий рахунок № 26007300858194 ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк» МФО 331467, шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 379 від 18.05.2015;

- зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в сумі 13 197 грн. 84 коп., які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26042003925101 АТ Банк «Фінанси та Кредит», на розрахунковий рахунок № 26041300858194 ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467, шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 380 від 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.07.2015 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

24.07.2015 через канцелярію господарського суду Полтавської області представник відповідача подав заяву, в якій повідомив, що відокремленого підрозділу АТ Філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" не існує. Філія "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" припинила свою діяльність з 13.03.2015 відповідно до наказу "Банк "Фінанси та кредит" від 25.12.2014 № 1025-о та виключена з переліку відокремлених структурних підрозділів Банку, що підтверджується витягом з ЄДР. Таким чином, справу необхідно направити за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва відповідно до ч.1 ст.17 ГПК України.

30.07.2015 через канцелярію господарського суду Полтавської області позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.07.2015 матеріали справи №917/1264/15 за позовом Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії Полтавського РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» надіслано до господарського суду міста Києва за підсудністю.

13.08.2015 матеріали справи №917/1264/15 надійшли до господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 справу прийнято до провадження суддею Бондарчук В.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 10.09.2015.

10.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій Кременчуцьке комунальне автотранспортне підприємство1628 просить суд:

- розірвати Договір № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування від 18 січня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (АТ Банк «Фінанси та Кредит»), в особі Філії Полтавського РУ АТ Банк «Фінанси та Кредит та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628;

- зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії Полтавського РУАТ Банк «Фінанси та Кредит» (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, МФО 300131) перерахувати грошові кошти в сумі 328 511 грн. 64 коп., що обліковуються на розрахунковому рахунку № 26008003925101 АТ Банк «Фінанси та Кредит», на розрахунковий рахунок № 26007300858194 ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467, шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 387 від 20.08.2015 року;

- зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії Полтавського РУАТ Банк «Фінанси та Кредит» (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, МФО 300131) перерахувати грошові кошти в сумі 13 197 грн. 84 коп., які обліковуються на розрахунковому рахунку № 26042003925101 АТ Банк «Фінанси та Кредит», на розрахунковий рахунок № 26041300858194 ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467, шляхом закінчення грошового переказу за платіжним дорученням № 380 від 18.05.2015 року;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії Полтавського РУАТ Банк «Фінанси та Кредит» (місцезнаходження 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, МФО 300131) на користь Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (місце знаходження 39617, м. Кременчук, вул. Горького 48/75, розрахунковий рахунок № 26007300858194 ТВБВ № 10016/0200 філії ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467) судовий збір в сумі 1 218 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) за кожну вимогу у позовній заяві. Загальна сума судового збору становить 3 654 грн. 00 коп.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв’язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду відповідачу та розпискою повноважного представника позивача.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси і Кредит» (далі-банк) та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (далі – клієнт) укладено договір № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування, умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26002041099980 та зобов’язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов’язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором (розрахунково-касове обслуговування валютних рахунків здійснюється згідно діючому законодавству України про валютне регулювання та нормативним актам Національного банку України).

Відповідно до п. 2.1. договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 3.3.2 договору, банк зобов’язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов’язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений час з 9:00 до 17:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3 договору).

Умовами п. 5.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2. договору, даний договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.

Договір вважається розірваним через 20 (двадцять) днів після отримання іншою стороною даного повідомлення, якщо сторони не досягнуть домовленості про що-небудь інше.

Впродовж 5 днів після розірвання договору клієнт зобов’язується подати в банк заяву про переклад залишку засобів на розрахунковий рахунок клієнта, відкритий в іншому банку. Банк зобов’язується перевести залишок засобів на рахунок клієнта, згідно вказаній заяві, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем змінено вид товариства на тип, зокрема на публічне.

Так, згідно п. 1. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Згідно ст. 5 та п. 5 ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», зміна виду акціонерного товариства на тип, зокрема, із відкритого на публічне не є його реорганізацією.

11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси і Кредит» (далі-банк) та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (далі – клієнт) укладено додаткову угоду до договору № 4/41099-08 від 18.01.2008 на розрахункове-касове обслуговування, якою вирішили доповнити додаток № 1 до договору пункт 3.8 наступного змісту:

Нарахування процентів на залишок коштів на рахунку – 10 %.

Дана додаткова угода до договору діє з 11.01.2013 до 11.04.2013 (п. 3 додаткової угоди).

Листом від 25.06.2013 № 1930/110 відповідач повідомив позивача, що у зв’язку з реорганізацією філії «Придніпровське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з 19.08.2013 позивачу будуть відкриті нові рахунки № 26008003925101; №26042003925101 замість старих № 26002041099980; № 26045041099000.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо здійснення переказу коштів відповідно до умов договору № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування від 18.01.2008.

Так, позивач звернувся до відповідача з платіжними дорученнями № 380 від 18.05.2015 та № 387 від 20.08.2015 на переказ коштів, проте відповідач всупереч положенням договору операції за розрахунковими документами не виконав, грошові кошти не перерахував.

Крім того, позивач звертався до відповідача із заявами про закриття поточного рахунку юридичної особи або поточного рахунку відокремленого підрозділу, в яких просив відповідача закрити поточний рахунок № 26008003925101 та залишок коштів перерахувати на рахунок № 26007300858194, відкритий у філії ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467, а також закрити спеціальний рахунок № 26042003925101 та залишок коштів перерахувати на рахунок № 26041300858194, відкритий у філії ТВБВ № 10016/0200 філії - ПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення переказу коштів, просить суд зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси і Кредит» виконати умови договору № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування від 18.01.2008 в частині здійснення переказу грошових коштів у розмірі 341 709, 48 грн. згідно платіжних доручень. Крім того, просить суд розірвати договір № 4/41099-08 від 18.01.2008 на розрахунково-касове обслуговування, укладений між сторонами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування від 18.01.2008, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунка.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 було віднесено Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України “Про банки і банківську діяльність”.

Згідно п.п. 16, 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 № 171 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Як вбачається з ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» не має права здійснювати перерахування грошових коштів позивачу у спосіб або в іншому порядку, ніж у порядку задоволення вимог кредиторів, що визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на вищенаведене, у банку відсутні правові підстави для виконання вищезазначених платіжних доручень позивача у зв’язку зі здійсненням тимчасової адміністрації.

Крім того, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження та положення щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при тимчасовій адміністрації є імперативними і застосовуються навіть за умови подання платіжного документа до введення тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2015 у справі № 910/10060/15.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо зобов’язання відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 341 709, 48 грн. згідно платіжних доручень не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір № 4/41099-08 від 18.01.2008 на розрахунково-касове обслуговування у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення переказу коштів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Отже, укладаючи договір на розрахунково-касове обслуговування, позивач розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне невиконання банком зазначених вище розрахункових документів до моменту здійснення в ньому тимчасової адміністрації є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та вважається істотним порушенням договору.

Згідно ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що позивачем було недоплачено судовий збір в необхідному розмірі за заявлені дві вимоги майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру.

Зокрема, відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 вимоги про зобов’язання здійснити переказ грошових коштів носять майново-грошовий характер.

Так, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачу позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080, 00 грн.). За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 218, 00 грн.).

Відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі 3 180, 19 грн. з позивача в дохід Державного бюджету України.

При цьому, суд відзначає, що згідно п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову) від сплати судового збору звільнена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 4/41099-08 на розрахунково-касове обслуговування від 18.01.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код - 09807856) в особі Філії Полтавського РУ АТ «Банк «Фінанси та кредит» та Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628 (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Горького, буд. 48/75, ідентифікаційний код – 03351898).

3. Стягнути з Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Горького, буд. 48/75, ідентифікаційний код – 03351898) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3 180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 19 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.