Ухвала суду № 52495056, 15.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2445/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Голосеніна Т. В.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

15.10.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Гайсюка О.В., Фомічова С.Є.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 липня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 липня 2015 року, постановленою суддею одноособово, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу повернуто позивачу.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати ухвалу а справу направити до суду першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на незаконність та необгрунтованіть ухвали. Зокрема суд не врахував наявність обставин, які свідчать про відсутність у нього можливості з'явитися до місця проживання відповідача для розгляду справи, що дає йому право обирати підсудність справи (ч. 2 ст. 110 ЦПК України).

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання особисто не з'явився.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що громадянин України ОСОБА_2, проживаючий в АДРЕСА_2, звернувся до Олександрійського міськрайонного суду кіровоградської області з позовом до ОСОБА_3

Позивач зазначив останню йому відому адресу відповідача: АДРЕСА_1

Звернення до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області обґрунтовував посиланням на Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст. 110 ЦПК України.

За даними територіальних органів ДМС України місце проживання або перебування відповідача на території м. Олександрії та Олександрійського району не зареєстроване.

Домовленість між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо підсудності справи відсутня.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд дійшов висновку, що справа не підсудна вказаному суду через відсутність реєстрації у встановленому порядку місця проживання або перебування відповідача в межах територіальних повноважень суду та відсутність підстав для визначення підсудності за правилами ч. 2 ст. 110 ЦПК України, а саме - домовленості між подружжям про розгляд справи в Олександрійському міськрайонному суді Кіровоградської області.

Проте з такими висновками суду погодитися неможливо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За приписами ст. 29 Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року, по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому п. 1 ст. 28, компетентні установи Договірної Сторони,

громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо на момент

подачі заяви подружжя проживає на території іншої Договірної

Сторони, то компетентні також установи цієї Договірної Сторони.

По справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому

п. 2 ст. 28, компетентні установи Договірної Сторони, на

території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на

території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої

Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні

установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає

подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації (ст. 125 Конституції України).

Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення цивільних справ, які належать до їх юрисдикції.

Принцип територіальності побудови судової системи забезпечує територіальне розмежування компетенції однорідних судів.

ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.

За загальним правилом підсудності цивільних справ, встановленим ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Проте згідно ч. 2 ст. 110 ЦПК позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Стан здоров'я чи інші поважні причини, які перешкоджають позивачу виїхати до місця проживання відповідача передбачені ч. 2 ст. 110 ЦПК, як підстави для пред'явлення позову про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Враховуючи, що позивач являється громадянином України і проживає на території Олександрійського району Кіровоградської області а останнє відоме йому місце проживання відповідача на території Російської Федерації він, відповідно до ст. 29 Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року, вірно визначив компетенцію суду України щодо розгляду дано справи.

Визначаючи альтернативну територіальну підсудність, у позовній заяві позивач послався на норму ст. 110 ЦПК України і наявність у нього інвалідності, підтвердженої довідкою МСЕК з якої вбачається, що він має третю групу інвалідності загального захворювання, незадовільний стан здоров'я у зв'язку з хворобою Паркінсона та потребу в отриманні державної соціальної грошової допомоги.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, не перевірив їх і оцінки їм не надав, а лише послався на відсутність домовленості між подружжям щодо підсудності справи.

Таким чином, суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для визначення підсудності, не спростував доводи на які посилався позивач при зверненні до суду, свої висновки не обґрунтував посиланням на конкретні обставини справи.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 липня 2015 року скасувати, а питання визначення підсудності справи передати на новий розгляд до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: