Постанова № 5249394, 15.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2009 № 2/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Студенця В.І.

суддів: Баранця О.М.

Зеленіна В.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - Сушко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Аксесс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2009

у справі № 2/23 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

до ЗАТ "Аксесс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 60168,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємиць ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «АКСЕСС» 35460,00 грн. заборгованості за орендну плату, 7888,65 грн. відшкодування експлуатаційних витрат, 21000,00 грн. штрафу за порушення термінів розрахунків, 2858,77 грн. пені за прострочення платежу, 672,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26 березня 2009 року).

Ухвалою господарського міста Києва від 30.12.2008 року порушено провадження у справі № 2/23.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року позов фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з закритого акціонерного товариства «АКСЕСС» 33435,45 грн. заборгованості за оренду, 7888,65 грн. заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат, 2757,39 грн. пені, 22000,00 грн. штрафу, 660,81 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване доведеністю з боку позивача того, що дія договору суборенди № 2 від 24.07.2007 року (далі договір) не припинялась і договір продовжував діяти до 31.12.2008 року, коли актом прийому-передачі орендоване за договором приміщення було повернуто позивачу. Також відповідачем не надано суду доказів, що позивачем дійсно під час дії договору відключалося водо-, електро-, та теплопостачання і що прямим наслідком цього стала ініціатива відповідача щодо припинення дії договору суборенди.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за грудень є обґрунтованими але в частині суми, що стягується, суд задовольняє вимоги частково, відповідно до перерахунку зробленого судом - в розмірі 33 435,45 грн., щодо пені суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, проте в частині суми що стягується, суд задовольняє вимоги частково, відповідно до згаданого розрахунку, включно, оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу пені за несвоєчасне внесення орендної плати за грудень 2008 року та експлуатаційних витрат за жовтень 2008 року, за листопад 2008 року та за грудень 2008 року, згідно договору.

Закрите акціонерне товариство «АКСЕСС», не погоджуючись з даним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати частково рішення господарського суду міста Києва в частині стягнення 33435,45 грн. заборгованості за оренду, 2757,39 грн. пені, 22000,00 грн. штрафу та 778,81 грн. судових витрат.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Апелянт наголошує на тому, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме обставини, що змусили відповідача звільнити орендоване приміщення, причини несвоєчасної оплати рахунків позивача, а також суд не взяв до уваги складного матеріального становища відповідача та фактичну неможливість сплатити непомірно високі штрафні санкції.

Також позивачем неправомірно нараховано штрафні санкції на загальну суму 21000,00 грн., крім того при наявності у позивача обґрунтованих підстав до стягнення неустойки в період дії договору, позивач міг самостійно задовольнити свої вимоги за рахунок сплаченого згідно п. 3.4. договору гарантійного платежу, проте жодного разу не скористався цим правом. Такі дії позивача ще раз підтверджують невідповідність зазначених в договорі суборенди санкцій та їх суттєве перебільшення порівняно із збитками орендаря. Жодних доказів настання негативних наслідків для позивача у зв'язку з затримкою платежів (зокрема матеріальних збитків) позивач не надав.

Окрім цього, судом при винесені рішення допущена помилка щодо стягнення з відповідача штрафної санкції на загальну суму 22000,00 грн. в той час як позивач, хоч і не правомірно, але вимагав 21000,00 грн. Суд не лише не врахував тяжкого матеріального стану відповідача, а і безпідставно збільшив позовні вимоги позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року прийнято апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «АКСЕСС» до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 15.06.2009 року о 11 год. 20 хв.

Представником позивача 12.06.2009 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що саме за ініціативою відповідача було припинено орендні відносини в грудні 2008 року, а також статтею 549 Цивільного кодексу України чітко визначені види неустойки, які можуть застосовуватись сторонами - пеня, штраф. Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості застосування штрафу в даному випадку та обмеження його розміру не відповідає нормам законодавства.

Розпорядженням від 15.06.2009 року № 01-23/1/5 Голови Київського апеляційного господарського суду у звязку із виробничою необхідністю (виходом судді Студенця В.І. з відпустки) визнано за доцільне розглядати справи №2/23, №11/206/36 під головуванням судді Студенця В.І., та у звязку (зайнятістю судді Коротун О.М. в розгляді інших справ) керуючись статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, визнано за доцільне внести зміни до складу суду та здійснити розгляд апеляційних скарг у справах №2/23, №11/206/36 у наступному складі: Студенець В.І. головуючий суддя, суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

В судовому засіданні 15.06.2009 року представником відповідача подані письмові пояснення по справі, в яких останній зазначає, що підтримує подану апеляційну скаргу в повному обсязі, з рішенням господарського суду міста Києва не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції не в повній мірі зясовано обставини, що мають значення для справи, а саме обставини, що змусили відповідача звільнити орендоване приміщення з причини несвоєчасної оплати рахунків позивача, а також судом не взято до уваги складне матеріальне становище відповідача та фактичну неможливість сплатити високі штрафні санкції.

У звязку з складною фінансовою ситуацією, яка склалась в компанії, відповідач не має жодної можливості погасити штрафні санкції та пеню, у тому розмірі, що вимагається позивачем.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Між закритим акціонерним товариством «АКСЕСС» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено договір суборенди № 2 від 24.07.2007 року, згідно якого відповідач в якості суборендаря отримав від позивача в суборенду приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, будинок 13-А, площею 107,8 кв.м. та майно, фактична передача приміщення і майна в суборенду відбулося за актом приймання-передачі об'єкта від 01.01.2008 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт використання орендованого за договором суборенди приміщення з 01.01.08 року до 31.12.08 року.

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2008 року позивач направив відповідачу лист, з пропозицією змінити місячний розмір орендної плати з метою приведення її до рівня, що склався на ринку нерухомого майна. Листом від 06.11.2008 року відповідач запропонував позивачу перерахувати розмір орендної плати в договорі та зафіксувати її на рівні 3500 дол. США. Листом від 07.11.08 року позивач не погодився на зменшення розміру орендної плати та повідомив відповідача про припинення дії договору суборенди з 14.11.2008 року. Відповідач листом від 18.11.2008 року повідомив позивача, що він не погоджується припинити дію договору та запропонував залишити договір в силі та продовжувати співробітництво на умовах договору. Листом від 16.12.2008 року № 314 відповідач звернувся до позивача та повідомив, що в зв'язку з погіршенням його фінансового стану і неможливістю в подальшому оплачувати орендні платежі, відповідач має намір в строк до 31.12.08 року звільнити орендоване приміщення, а гарантійний платіж просив зарахувати в якості орендної плати за грудень 2008 року, і відповідно орендоване за договором приміщення було повернуто позивачу за актом приймання-передачі від 31.12.2008 року.

Відповідно до п. 3.3 договору, суборендар (відповідач) зобов'язаний отримувати від орендаря рахунки на сплату орендної плати за три робочих дні до дня сплати орендної плати, встановленої умовами договору за поточний період, та акти наданих послуг з оренди об'єкта суборенди за попередній період до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п. 3.4 договору, про строки сплати орендної плати, сторони погодились, що, на протязі 10 днів після підписання акту прийому-передачі приміщення суборендар сплачує орендну плату за останній місяць користування об'єктом суборенди в сумі 22725,00 грн.

Проте, відповідно до п. 15.4 договору, у випадку дострокового розірвання договору за ініціативою суборендаря та або з підстав винних дій та/або бездіяльності суборендаря. орендар не здійснює жодних виплат та/або будь-яких компенсацій на користь суборендаря, а сплачена на користь орендаря передоплата орендної плати залишається у орендаря в рахунок компенсації недоотриманої вигоди, яку б міг отримати орендар у випадку належного виконання договору суборендарем.

Отже суд дійшов правомірного висновку, що дія договору не припинялась і договір продовжував діяти до 31.12.2008 року та договір суборенди було достроково припинено саме з ініціативи відповідача і гарантійний платіж не мав бути зарахований в орендну плату за грудень 2008 року, оскільки в даному випадку діє п. 15.4 договору і гарантійний платіж зараховується позивачем «в рахунок компенсації недоотриманої вигоди, яку б міг отримати орендар у випадку належного виконання договору суборендарем».

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору, за використання об'єкта оренди суборендаар сплачує орендарю орендну плату в розмірі 22 725 грн. 00 коп. на місяць, без ПДВ, що еквівалентно укладання договору курсу Національного Банку України за 1 долар - 5,05 гривень (4 500,00 доларів США 00 центів). Орендна плата, щомісячно змінюється пропорційно змін курсу долара США, що встановлена НБУ, на день оплати. Сторони домовились, що встановлена п. 3.1. орендна плата є незмінною протягом дії договору, з урахуванням умов пункту 3.6.

Відповідно до п. 3.5, 3.6 та 3.7 договору, орендну плату, експлуатаційні витрати та відшкодування вартості комунальних послуг суборендар повинен сплачувати за період користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди в користування суборендарю до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендарю, включаючи обидві такі дати.

Орендна плата сплачуються суборендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно, за поточний місяць, не пізніше десятого числа поточного місяця, на поточний рахунок орендаря, з урахуванням змін суми орендної плати відповідно до змін курсу долара США, що встановлений НБУ, на день оплати. Вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг, не входять до склад орендної плати та сплачується суборендарем пропорційно займаній площі та пропорційно спожитих послуг окремо, на підставі рахунків орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок орендаря.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до офіційних курсів валют, зазначених на офіційному веб-порталі Національного банку України, станом на 10 грудня 2008 року 100 доларів США дорівнювало 743,01 грн., а тому за грудень 2008 року відповідач повинен був сплатити орендну плату в розмірі - 33 435,45 грн.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.13 договору суборенди, за порушення строків (термінів) здійснення платежів, передбачених договором, а саме здійснення зазначених платежів, в супереч п. 3.4, 3.6 та 3.7. після 10 числа кожного місяця суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 1 000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати неустойки, за кожний день прострочення.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов"язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справі та вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу орендної плати за договором за грудень 2008 року та сплати відшкодування експлуатаційних витрат за жовтень 2008 року, за листопад 2008 року та за грудень 2008 року, і відповідно суд першої інстанції стягує з відповідача орендну плату за грудень 2008 року, але в частині суми що стягується, суд задовольнив вимоги частково, відповідно зробленого перерахунку, а саме в розмірі 33435,45 грн. Також суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу пені за несвоєчасне внесення орендної плати за грудень 2008 року та експлуатаційних витрат за жовтень 2008 року, за листопад 2008 року та за грудень 2008 року.

Колегія суддів, перевіривши перерахунки зроблені судом першої інстанції підтримує та вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору висновки суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 33435,45 грн. та пені в розмірі 2557,39 грн., і відповідно посилання відповідача на складне фінансове становище не є законною підставою для зменшення розміру штрафної санкції та пені.

Щодо штрафних санкцій та сплати судових витрат слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 548 Цивільного кодексу України, зазначено, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка за невиконання або неналежне виконаного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи 26.03.2009 року представником позивача до суду першої інстанції подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф за порушення термінів розрахунків у розмірі 21000,00 грн.

Але згідно рішення судом першої інстанції збільшено розмір штрафних санкцій та стягнуто штраф в розмірі 22000,00 грн., що суперечить позовним вимогам та є неправомірно, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Також судом першої інстанції не вірно розраховано судові витрати, оскільки, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року у справі №2/23 змінити в частині розміру стягнення штрафу та судових витрат, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з закритого акціонерного товариства «АКСЕСС» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 16; код ЄДРПОУ 34695122) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (07300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 33435 (тридцять три тисячі чотириста тридцять пять) грн. 45 коп. заборгованості за оренду, 7888 (сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп. заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат, 2757 (дві тисячі сімсот пятдесят сім) грн. 39 коп. пені, 21000 (двадцять одну тисячу) грн. штрафу, 650 (шістсот пятдесят) грн. 83 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва залишити без змін.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (07300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства «АКСЕСС» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 16; код ЄДРПОУ 34695122) 5 грн. 00 коп. державного мита.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу №2/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяСтуденець В.І.

СуддіБаранець О.М.

Зеленін В.О.

17.06.09 (відправлено)