Постанова № 5240935, 02.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009 № 40/99-11/41

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Дзюбка П.О.

при секретарі: Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача: Амбелікопуло В.М. (дов. № 81 від 13.10.2008р.),

від відповідача: ОСОБА_3,

від третьої особи: Корнейчук Н.П. (дов. б/н від 18.03.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.03.2009

у справі № 40/99-11/41 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до СПД-фізична особа ОСОБА_3

третя особа Українська дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит"

про примусове звільнення орендованої площі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2009р. у справі №40/99-11/41 в позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про примусове звільнення орендованої площі, посилаючись на порушення відповідачем статті 193 Господарського кодексу України, статті 785 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 18.03.2005р. укладено договір оренди нерухомого майна № 1514, що належить до державної власності (далі Договір оренди), площею 112, 6 кв.м., яке розташоване у АДРЕСА_2 і знаходиться на балансі Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”.

На підставі акту прийому-передачі від 18.03.2005р. орендодавець передав за договором оренди, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, визначене за цим договором.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що строк його дії становить 11 місяців, що обчислюється з моменту підписання його сторонами.

Відповідно до пункту 10.5 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно пункту 10.9 договору оренди від 18.03.2005р. чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.12.2006р. направив відповідачу та третій особі лист за № 30-04/10521 щодо закінчення дії договору оренди № 1514 від 18.03.2005р. та відсутності намірів з боку позивача подовжувати його дію, посилаючись на постанову Верховної Ради України від 31.05.2005р. № 2590-ІV “Про невідкладні заходи щодо збереження цілісності лікувального комплексу Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”, якою заборонено будь-яке відчуження майна, здача в оренду і приватизація приміщень та обладнання лікарні, а також земельної ділянки, що належить даному лікувальному комплексу.

Таким чином, договір оренди № 1514 від 18.03.2005р. закінчив свою дію 18.01.2007р., а позивач повідомив відповідача про наявні заперечення проти продовження договору на новий термін.

Крім того, 19.11.2008р. позивач листом № 30-04/9649 повідомив відповідача та третю особу, що 18.11.2008р. з врахуванням пролонгації закінчився строк дії договору оренди № 1514 від 18.03.2005р. та просив забезпечити повернення майна аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю зазначеним договором, сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу орендну плату та пеню та надати до регіонального відділення копії платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування.

Також позивач листом від 15.12.2008р. № 30-04/10720 доручив третій особі прийняти майно з орендного користування по договору оренди № 1514 від 18.03.2005р.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлений обовязок наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи суду першої інстанції про недотримання позивачем порядку припинення дії договору оренди з огляду на відсутність заперечень щодо поновлення договору на новий строк після закінчення його дії помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права виходячи з наступного.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вони не визначають обовязку для орендодавця процедуру припинення договору оренди, а регулюють наслідки відсутності волевиявлення орендодавця протягом обумовленого терміну. При цьому відповідне волевиявлення орендодавця може бути висловлено ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів, зазначає про помилкове трактування та неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 764 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що Договір оренди № 1514 від 18.03.2005р. закінчив свою дію 18.01.2007р., а відповідач продовжує користуватись спірним приміщенням, що підтверджується Актом обстеження від 26.05.2008р. та не заперечується відповідачем та третьою особою, позовні вимоги про зобовязання звільнити орендоване приміщення підлягають задоволенню.

За таких обставин, на думку колегії суддів, судом першої інстанції припущено неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин при прийнятті оскаржуваного рішення, що є беззаперечною підставою для його скасування з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна колегія вважає, що позивачем надано достатньо належних та беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, разом з тим погоджуючись з доводами, що викладені в апеляційній скарзі та вважає, скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 245,50 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2009р. у справі № 40/99-11/41 скасувати. 3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити повністю.

5.Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (03037, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825) державне нерухоме майно площею 112,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стрітенська, 7/9, поліклініка (цокольний поверх). 6.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (03037, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 245 (двісті сорок пять) грн. 50 коп. судових витрат.

7.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 40/99-11/41 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяСотніков С.В.

СуддіДикунська С.Я.

Дзюбко П.О.

04.06.09 (відправлено)