Рішення № 52492680, 07.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/531/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2133/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника апелянтів: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 10 серпня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10 серпня 2015 року позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 156/07/14 12 CL від 04.09.2007 року в сумі 2051256,96 грн., з яких:

-поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 332308,62 грн.;

-прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 554163,06 грн.;

-поточна заборгованість за нарахованими процентами - 87506,10 грн.;

-прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 479231,29 грн.;

-пеня - 671469,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_3 по 1827,00 грн. судового збору, з кожного.

На дане рішення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт ОСОБА_4 зазначає, що в матеріалах справи відсутній повний розрахунок заборгованості, а тому суд не встановив час початку прострочення за кредитним договором та не перевірив правильність нарахування самої заборгованості і процентів.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не врахував, що розмір нарахованої пені перевищує розмір збитків та не застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Апелянт ОСОБА_3 вказує, що суд не дав оцінки тим обставинам, що договір поруки між банком та нею припинився, оскільки банком не пред'явлено вимоги до поручителя протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язання, як це передбачено умовами договору. З листопада 2010 року у банку настало право на пред'явлення вимоги до поручителя, однак банк звернувся з такою вимогою 10.11.2014 року, тобто із спливом більше одного року.

Однак суд першої інстанції не дав належної оцінки даним обставинам та ухвалив незаконне рішення.

Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник апелянтів доводи апеляційної скарги підтримав та просив про їх задоволення.

Представник позивача вимоги в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявсь про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 04.09.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 156/07/14 12 CL про надання кредиту в сумі 69000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 13,00 % процентів річних з кінцевим терміном повернення 01.09.2017 року (а.с. 5, 6) та договір поруки № 102 з відповідачем ОСОБА_3 від 04.09.2007 року (а.с. 8).

Разом з тим, відповідач, підписавши вищезгаданий кредитний договір, зобов'язувався належним чином виконувати умови кредитного договору, в т.ч. своєчасно погашати кредит та відсотки за користування кредитом. Згідно із підписаним відповідачем графіком погашення кредиту.

Вищевказані обставини підтверджуються документальними доказами, що є в матеріалах справи, та не спростовані відповідачами.

Проте, отримавши кредитні кошти, відповідач1 не виконував належним чином зобов'язань по його поверненню.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також,у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Згідно п. 2.4. Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно п. 2.6 цього договору. Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.6 цього договору дати, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Згідно п. 4.1. договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та / або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, станом на 14 січня 2015 року загальна сума боргу становить 2051256,96 грн., з яких:

-поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 332308,62 грн.;

-прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 554163,06 грн.;

-поточна заборгованість за нарахованими процентами - 87506,10 грн.;

-прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 479231,29 грн.;

-пеня - 671469,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачі в добровільному порядку своїх зобов'язань по договору не виконують, то з них слід стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати в користь банку. Спосіб захисту обраний позивачем - стягнення солідарно з позичальника та фінансового поручителя заборгованості, не суперечить законодавству.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором поруки, згідно ст. 553 ЦК поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до вимог п.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості як з боржника так і з поручителя в солідарному порядку.

Однак, колегія суддів не може погодитись з розміром пені, яку суд стягнув на користь позивача.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Із матеріалів справи загальна сума нарахованої пені за період з 22.06.2010 року по 23.12.2014 року і яку суд першої інстанції стягнув з відповідачів у користь банку - 42584,54 доларі США, тобто без врахування спеціального строку позовної давності, встановленого для нарахування пені.

Згідно поданого розрахунку, загальна сума комісії (пені), з 21.01.2014 року по 23.12.2014 року становить 5748,94 доларів США, що еквівалентно 90660,78грн.

Колегія суддів вважає, що оскільки позовна заява подана в суд 11.02.2015 року, то пеню слід рахувати в межах одного року, яка становитиме 5748,94 доларів США, що еквівалентно 90660,78грн.

Крім того, відповідачі -апелянти просили про зменшення неустойки, оскільки у них є важко хвора дитина. З матеріалів справи вбачається, що у сімї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 захворіла дочка, ОСОБА_5, 1995 року народження на невиліковану хвлробу - лейкомію (рак крові). Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами (виписками з істрорії хвороби).

Згідно з вимогами ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 27 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу.

Підсумовуючи вище описане, колегія суддів вважає, такі обставини істотними та приходить до висновку, що є підстави для зменшення розміру неустойкиу розумінні вимог ст. 551 ЦК України. В іншій частині доводи апеляційної скарги не зайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів їх відхиляє.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, підлягає зміні в частині стягнення пені, а в решті рішення суду слід залишити без зміни.

Також, з ОСОБА_3 в порядку ст. 88 ЦПК України, слід стягнути 913,50грн. судового збору, який нею не сплачений при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 10 серпня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 розміру пені змінити, зменшивши її суму з 671 469(шістсот сімдесять одну тисячу чотириста шістдесять девять ) грн. до 9000.00 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь державного бюджету 913,50грн. несплаченого нею при подачі апеляційної скарги судового збору на: р\р - 31212206780002; отримувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код ЄДРПОУ отримувача - 37952250; МФО отримувача - 836014; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області; код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта