Рішення № 52491775, 13.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2015 р. Справа № 906/1159/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Терехов О. Л. - дов.№2565-О від 16.08.2013

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 68597,81грн

У судовому засіданні в порядку ст.77 ГПК України ухвалою суду від 06.10.2015 оголошувалась перерва до 13.10.2015.

Позивач звернувся з позовом до суду з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 68597,81грн, з яких: 44375,67грн - заборгованість за кредитом, 11819,59грн - заборгованість по відсотках за користуванням кредитом, 12003,17грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 399,38грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати коштів згідно умов договору від 03.05.2012.

Ухвалою суду від 22.09.2015 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 68597,81грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2015, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 55713,74грн, з яких: 44375,67грн - заборгованості за кредитом, 7608,82грн - заборгованості по відсотках за користуванням кредитом, 3729,25грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором. Підтримав зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2015. Крім того, не заперечував проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду. Надав виписку по рахунку відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18).

Суд, надавши оцінку заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог встановив, що позивачем зменшено розмір позовних вимог у частині стягнення боргу по відсотках за користуванням кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом.

Отже, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог від 13.10.2015 до розгляду по суті, оскільки останню подано з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення позовних вимог, тобто про стягнення з відповідача на користь позивача 44375,67грн - заборгованості за кредитом, 7608,82грн - заборгованості по відсотках за користуванням кредитом, 3729,25грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Відповідач у засіданні суду пояснив, що позивачем не враховано часткового погашення відповідачем заборгованості в розмірах 365,00грн (сплачено 05.06.2014) та 6224,00грн (сплачено 04.09.2014). Підтримав подану до суду 06.10.2015 заяву про розстрочку виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (клієнт, відповідач) приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 30-41), Тарифів банку (а.с. 42-44), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку (а.с. 29) складають Договір банківського обслуговування від 03.05.2012 (далі - Договір) та фактично взяв на себе зобов'язання виконувати умови даного Договору.

Відповідно до умов зазначеного Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умов).

Згідно з п.п.3.2.1.1.16 Умов - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до п.п.3.2.1.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Згідно п.п.3.2.1.1.3 даних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п.п.3.2.1.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших) (п.п.3.2.1.1.6 Умов).

Відповідно до п.3.2.1.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором від 03.05.2012 виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 44500,00грн, що підтверджується довідкою позивача від 24.06.2015 (а.с. 45).

Відповідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи правову природу відносин, які виникли між сторонами у справі на підставі фактичних їх дій, останні підпадають під правове регулювання параграфа 2 глави 71 та глави 72 ЦК України, оскільки Договір банківського обслуговування від 03.05.2012 одночасно є Договором банківського обслуговування та Договором кредиту.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно п.п.3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п.п.3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 -го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (пп.3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п.п.3.2.1.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Підпунктом 3.2.1.4.1.3 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.п.3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.п.3.2.1.4.9 Умов).

Відповідно п.п.3.2.1.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

За змістом ст.525 і ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.10.2015 сума основного боргу ФОП ОСОБА_2 згідно кредитного договору від 03.05.2012 за період з 05.05.2014 по 24.06.2015 становить 44375,67грн. (а.с.133).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 05.06.2014 по 04.09.2014 здійснив погашення заборгованості на загальну суму 6589,00грн, що підтверджується банківськими виписками на суму 365,00грн за червень 2014 та на суму 6224,00грн за вересень 2014 (а.с.109-110). Проте позивачем (під час подачі позовної заяви) вказані суми не було враховано.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття рішення у справі сума основного боргу за кредитом становить (44375,67грн-6589,00грн) 37786,67грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 37786,67грн основного боргу за кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 6589,00грн. заборгованості за кредитом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7608,82грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 3729,25рн (за період з 05.03.2014 по 22.09.2015).

Однак, суд вважає позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені необґрунтованими враховуючи наступне.

Законом N1275 було внесено зміни до Закону України N2011-XII від 20.12.91р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон N2011), а саме статтю 14 доповнено новим пунктом 15, яким передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно довідки Коростишівського ОМВК №1022 від 08.09.2014 ОСОБА_2 1982 року народження, відповідно до указу Президента України від 06.05.2014 року №545/2014 про часткову мобілізацію Збройних Сил України був призваний Коростишівським ОМВК та направлений у військову частину А2145 м.Новоград-Волинський з 05.06.2014 (а.с.70).

Як вбачається з довідки Міністерства Оборони України ВЧ Польова пошта В2254 №149 від 01.02.2015, з 15.01.2015 солдат ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектору "Б" (а.с.71-72).

Суд враховує вищевказані вимоги Закону України N 2011-XII від 20.12.91 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зазначає, що проценти за користування кредитом та штрафні санкції нараховані позивачем з 05.06.2014 по 23.07.2015, тобто за період, коли відповідач розпочав проходити військову службу у військовій частині А2145 м.Новоград-Волинський.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3792,25грн пені та 7608,82грн процентів за користування кредитом нараховані позивачем необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 37786,67грн - заборгованості за кредитом; обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково. У частині стягнення 6589,00грн - основного боргу, 7608,82грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3729,25грн - пені суд відмовляє в позові.

Крім того, відповідачем подано заяву, в якій останній просить відстрочити та розстрочити сплату боргу за кредитом у розмірі 100,00грн в місяць (а.с.115).

Обґрунтовуючи подану заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилається на важке фінансове становище, яке виникло в результаті проходження військової служби в зоні АТО та демобілізацією. Також зазначає, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

До справи заявником надані документальні докази, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду. Зокрема, податкові декларації про майновий стан і доходи за 2 та 3 квартал 2015 року, з яких вбачається, що сума загального оподаткованого доходу від провадження господарської діяльності за вказаний період становить 0 гривень (а.с.116-125).

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У пункті 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також роз'яснено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держав та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - скрутний матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладені обставини, що були наведені боржником, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає обставини боржника відносно винятковими та задовольняє заяву ФОП ОСОБА_2 частково, розстрочивши виконання судового рішення строком на п'ять років (шістдесят місяців).

Розстрочення виконання рішення суду здійснюватиметься в частині стягнення боргу в сумі 37786,67грн рівними платежами, починаючи з листопада 2015 року по жовтень 2020 року (включно) щомісячно рівними платежами.

Сплата судового збору, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 55713,74грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги 50; ідентифікаційний код 14360570):

- 37786,67грн - боргу за кредитом;

- 1827,00грн - судового збору.

4. Відмовити в позові у частині стягнення 6589,00грн основного боргу; 7608,82грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3729,25грн пені.

5. Розстрочити виконання рішення у справі №906/1159/15 в частині стягнення боргу в сумі 37786,67грн рівними платежами, згідно наступного графіку:

- - до 30 листопада 2015 року - 629,78грн;

- до 31 грудня 2015 року - 629,78грн;

- до 31 січня 2016 року - 629,78грн;

- до 29 лютого 2016 року - 629,78грн;

- до 31 березня 2016 року - 629,78грн;

- до 30 квітня 2016 року - 629,78грн;

- до 31 травня 2016 року - 629,78грн;

- до 30 червня 2016 року - 629,78грн;

- до 31 липня 2016 року - 629,78грн;

- до 31 серпня 2016 року - 629,78грн;

- до 30 вересня 2016 року - 629,78грн;

- до 31 жовтня 2016 року - 629,78грн;

- до 30 листопада 2016 року - 629,78грн;

- до 31 грудня 2016 року - 629,78грн;

- до 31 січня 2017 року - 629,78грн;

- до 28 лютого 2017 року - 629,78грн;

- до 31 березня 2017 року - 629,78грн;

- до 30 квітня 2017 року - 629,78грн;

- до 31 травня 2017 року - 629,78грн;

- до 30 червня 2017 року - 629,78грн;

- до 31 липня 2017 року - 629,78грн;

- до 31 серпня 2017 року - 629,78грн;

- до 30 вересня 2017 року - 629,78грн;

- до 31 жовтня 2017 року - 629,78грн;

- до 30 листопада 2017 року - 629,78грн;

- до 31 грудня 2017 року - 629,78грн;

- до 31 січня 2018 року - 629,78грн;

- до 28 лютого 2018 року - 629,78грн;

- до 31 березня 2018 року - 629,78грн;

- до 30 квітня 2018 року - 629,78грн;

- до 31 травня 2018 року - 629,78грн;

- до 30 червня 2018 року - 629,78грн;

- до 31 липня 2018 року - 629,78грн;

- до 31 серпня 2018 року - 629,78грн;

- до 30 вересня 2018 року - 629,78грн;

- до 31 жовтня 2018 року - 629,78грн;

- до 30 листопада 2018 року - 629,78грн;

- до 31 грудня 2018 року - 629,78грн;

- до 31 січня 2019 року - 629,78грн;

- до 28 лютого 2019 року - 629,78грн;

- до 31 березня 2019 року - 629,78грн;

- до 30 квітня 2019 року - 629,78грн;

- до 31 травня 2019 року - 629,78грн;

- до 30 червня 2019 року - 629,78грн;

- до 31 липня 2019 року - 629,78грн;

- до 31 серпня 2019 року - 629,78грн;

- до 30 вересня 2019 року - 629,78грн;

- до 31 жовтня 2019 року - 629,77грн;

- до 30 листопада 2019 року - 629,77грн;

- до 31 грудня 2019 року - 629,77грн;

- до 31 січня 2020 року - 629,77грн;

- до 29 лютого 2020 року - 629,77грн;

- до 31 березня 2020 року - 629,77грн;

- до 30 квітня 2020 року - 629,77грн;

- до 31 травня 2020 року - 629,77грн;

- до 30 червня 2020 року - 629,77грн;

- до 31 липня 2020 року - 629,77грн;

- до 31 серпня 2020 року - 629,77грн;

- до 30 вересня 2020 року - 629,77грн;

- до 31 жовтня 2020 року - 629,77грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.10.15

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)