Рішення № 52491393, 13.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.2015 Справа № 905/2245/15

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» с.Проліски Бориспільський район Київська область

до Фермерського господарства «Мікава» с.Григорівка Амвросіївський район Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 24696,00грн., штрафу у розмірі 4939,20грн., 3% річних у розмірі 647,51грн., інфляційних витрат у розмірі 11113,20грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1-довіреність №45 від 12.05.2015р.

від відповідача: не явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» с.Проліски Бориспільський район Київська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Фермерського господарства «Мікава» с.Григорівка Амвросіївський район Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 24696,00грн., штрафу у розмірі 4939,20грн., 3% річних у розмірі 647,51грн., інфляційних витрат у розмірі 11113,20грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №8987/016055 від 12.03.2014р., позивач зобовязався передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в розмірі та строки, передбачені договором, однак свої зобовязання відповідач у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 24696,00грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.11, 202, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 32, 333, 43, 54, 55, 61, 64, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 265 Господарського кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (продавець) та Фермерським господарством «Мікава» (покупець) укладено договір №8987/016055.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобовязується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобовязується прийняти та оплатити «товар» (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) та/або видаткових накладних до даного договору.

Асортимент, кількість та одиниця виміру, умови оплати товари та його вартість узгоджуються сторонами в відповідних додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Сторони погодили можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами у відповідних додатках. Асортимент, кількість, одиниця виміру товару вважаються остаточно погодженими сторонами у відповідній видатковій накладній на момент поставки. (п.1.2. договору).

Розділом 4 договору визначені умови поставки.

Згідно з п.5.1. договору, ціна товару зазначається у додатках до даного договору та/або видаткових накладних.

Поставка товару за даним договором здійснюється лише за умови отримання продавцем 100% попередньої оплати за товар, якщо інші умови та порядок оплати не передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору. У разі, якщо товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати за такий товар, а сума партії товару, що постачається, не перевищує 100000,00 (сто тисяч) гривень, без ПДВ, сторони підписують додаток (специфікацію) на таку поставку товару лише на вимогу покупця. (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках та видаткових накладних до даного договору.

При здійсненні оплати покупець зобовязується вказати у платіжному дорученні дату та номер даного договору, а також номер рахунку, виставленого продавцем, згідно якого здійснюється оплата. (п.5.7. договору).

Відповідно до п.10.1. договору, дійсний договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині фінансових розрахунків-до повного виконання сторонами умов дійсного договору.

15.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (продавець) та Фермерським господарством «Мікава» (покупець) підписана специфікація (додаток №1 до договору №8987/016055 від 12.03.2014р.)

Пунктом 2 специфікації визначено, що загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ, складає 98916, 00 (девяносто вісім тисяч девятсот шістнадцять) грн. 00коп.

Пунктом 6 специфікації визначені умови оплати: покупець зобовязаний сплатити продавцю 100% загальної вартості товару на наступних умовах:

6.1. аванс, в розмірі 75% від загальної вартості товару, що складає 74220,00 (сімдесят чотири тисячі двісті двадцять)грн.00коп. протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення даного додатку.

6.2. решта, 25% від загальної вартості товару, що складає 24696,00 (двадцять чотири тисячі шістсот девяносто шість)грн.00коп., до « 31» жовтня 2014 року.

Пунктом 8 специфікації передбачено, що в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п.п. 6.1. та/або 6.2. даного додатку, покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф в розмірі 20% від суми простроченого грошового зобовязання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір №8987/016055 від 12.03.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №8987/016055 від 12.03.2014р. позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною: №Dо000905/016055 від 17.04.2014р. на суму 98916,00грн. (а.с.15).

Зі сторони відповідача товар був отриманий уповноваженим представником на підставі довіреності №12 від 17.04.2014р.(а.с.16).

Відповідачем була здійснена часткова оплата отриманого товару на суму 74220,00грн. (а.с.17)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 24696,00грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів оплати заборгованості у розмірі 24696,00грн., тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4939,20грн., 3% річних у розмірі 647,51грн., інфляційних витрат у розмірі 11113,20грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 4939,20грн. задовольняє повністю.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю: за період з 31.10.2014р. по 15.09.2015р. на суму заборгованості 24696,00грн. 3% річні складають 649,54грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають 3% річні у розмірі 647,51грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задовольняє повністю: за період з листопада 2014р. по серпень 2015р. на суму заборгованості 24696,00грн. інфляційних витрат у розмірі 11121,98грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 11113,20грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Мікава» (87313, Донецька область, Амвросіївський район, с.Григорівка (Олексіївська сільрада), ЄДРПОУ 33556557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (08322, Київська область, Бориспільський район, с.Проліски, вул.Броварська, 2, ЄДРПОУ 21665011) суму основного боргу у розмірі 24696 (двадцять чотири тисячі шістсот девяносто шість)грн.00коп., штраф у розмірі 4939 (чотири тисячі девятсот тридцять дев`ять)грн.20коп., 3% річних у розмірі 647 (шістсот сорок сім)грн.51коп., інфляційних витрат у розмірі 11113 (одинадцять тисяч сто тринадцять)грн.20коп., судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 16.10.2015 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу