Постанова № 5249120, 09.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2009р.м.Київ№ 21/479-А За позовомДержавної податкової адміністрації в м. Києві

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Препейд-сервіс",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп»

провизнання угоди недійсною

Суддя Шевченко Е.О.

Секретар с.з. Грабінська Г.П.

Представники:

Від позивача: Омельченко Р.І. представник, (дов. №8/26-379 від 13.01.09р.)

Від відповідача-1: Хардаєв О.В., - представник, (дов. від 19.11.08р.)

Чуб В.В. - директор

Від відповідача-2: Кітесов А.Я., - представник, (дов. №24/2 від 24.02.09р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання правочину, укладеного між відповідачами шляхом обміну документами (накладні №61 від 16.04.05р., №62 від 16.04.05р., №63 від 16.04.05р., №64 від 18.04.05р., №65 від 18.04.05р., №66 від 26.04.05р., №67 від 27.04.05р., №96 від 24.05.05р., №96/1 від 25.05.05р., №96/2 від 26.05.05р., №129 від 02.06.05р., №129/1 від 10.06.05р., №129/2 від 16.06.05р., №165 від 07.07.05р., №165/1 від 15.07.05р., №162/2 від 15.07.05р., №165/3 від 25.07.05р., №190 від 01.08.05р., №191 від 17.08.05р., №193 від 31.08.05р., №233 від 01.09.05р., №234 від 14.09.05р., №235 від 15.09.05р., №236 від 21.09.05р., №237 від 21.09.05р.,), недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; стягнення в доход держави з кожного відповідача все одержане по зазначеному правочину.

07.09.06р. Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про відкриття провадження у справі №21/479-А та призначено попереднє судове засідання.

До позовної заяви також було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.206р. клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2006р. було призначено попереднє судове засідання на 07.11.206р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2006р. попереднє судове засідання було відкладено та призначено на 23.11.2006р.

Представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва по адміністративній справі №47/306-А. Також від представника відповідача 1 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №25/218-А, а саме до набрання законної сили рішення по вище зазначеній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2006р. провадження по справі №21/479-А було зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2009р. за клопотанням представника позивача поновлено провадження у справі.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов суду не надав.

Відповідач 2 надав суду письмові заперечення на позов, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує на те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що відповідачі свідомо уклали угоду, спрямовану на ухилення від сплати податків в значних розмірах; не конкретизував, якою нормою закону слід визнати недійсним господарське зобов»язання.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 19.03.209р. перервою на підставі ч. 2 ст. 150 КАС України.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з накладними №61 від 16.04.05р., №62 від 16.04.05р., №63 від 16.04.05р., №64 від 18.04.05р., №65 від 18.04.05р., №66 від 26.04.05р., №67 від 27.04.05р., №96 від 24.05.05р., №96/1 від 25.05.05р., №96/2 від 26.05.05р., №129 від 02.06.05р., №129/1 від 10.06.05р., №129/2 від 16.06.05р., №165 від 07.07.05р., №165/1 від 15.07.05р., №165/2 від 15.07.05р., №165/3 від 25.07.05р., №190 від 01.08.05р., №191 від 17.08.05р., №193 від 31.08.05р., №233 від 01.09.05р., №234 від 14.09.05р., №235 від 15.09.05р., №236 від 21.09.05р., №237 від 21.09.05р.,) Товариство з обмеженою відповідальністю "Препейд-сервіс" ( відповідач - 1) поставило, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп»(відповідач -2) прийняло товар, а саме електроінструменти на загальну суму 9431847,12 грн.

Укладений між відповідачами правочин позивач вважає таким, що підпадає під визначення ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 № 3 (з наступними змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Пунктом 11 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 визначається, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, а також про наявність у відповідачів умислу на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається, зокрема, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2004, яким визнані недійсними з моменту реєстрації статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіл Тек", а також свідоцтво платника ПДВ цього підприємства з моменту видачі. Позивач зазначає, що значну частину проданої відповідачеві 2 продукції відповідач 1 придбавав перед цим саме у підприємства ТОВ «Мобіл Тек». Також позивач посилається на Акт невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість ТОВ «Препейд-сервіс»№4/23-70/32735461 від 10.05.206р., яким встановлено заниження податку на додану вартість, та податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вказаного Акту №0003962302/0 від 19.05.2006р. на загальну суму 6070242,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, Постановою Господарського суду міста Києва від 10.10.2007р., залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом, в адміністративній справі за позовом ТОВ «Препейд-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення позов задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №00039623302/0 від 19.05.2006р.

Крім того, Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.06.2006р. за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Мобіл-Тек», третя особа Голосіївська РДА в м. Києві про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Мобіл Тек»вирішено в задоволенні позову відмовити. Ухвалою Голосіївського районного суду від 27.11.2008р. за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Мобіл-Тек», третя особа Голосіївська РДА в м. Києві про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість недійсним ухвалено провадження у справі закрити.

Таким чином, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.12.2004, Акт невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість ТОВ «Препейд-сервіс»№4/23-70/32735461 від 10.05.206р. та податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту №0003962302/0 від 19.05.2006р. на загальну суму 6070242,00 грн., на яке посилається позивач в обґрунтування позову, у звязку з їх скасуванням та визнанням недійсними, доказової сили не мають.

Як розяснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами оподаткування податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління. Тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину (ст. 212 Кримінального кодексу України) і, відповідно, потребує окремою кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Препейд-сервіс" встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами і доповненнями здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 вказаного Закону на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції покладені функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків платежів, а також контролю щодо своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Суд відзначає, що несплата податків дійсно є порушенням чинного податкового законодавства, однак несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням мети відповідачів при укладанні та виконанні спірної угоди на ухилення від сплати податків.

Сам по собі досліджуваний судом правочин не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, реалізований відповідачем-1, не виключено законом із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час укладання спірного правочину, як свідчать обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Препейд-сервіс»було зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебувало в ЄДРПОУ.

За таких обставин, твердження позивача про те, що спірну угоду укладено відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави, є недоведеними, а тому вимоги про визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності цієї угоди задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Своїх вимог позивач суду не довів, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 157, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Шевченко

Представники:

ВСТАНОВИВ:

ПОСТАНОВИВ:

Суддя