Рішення № 52490023, 20.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0508/1310/2012 Номер провадження 22-ц/775/515/2015

Категорія 30

Головуючий в I інстанції Орєхов О.І.

суддя доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Гапонова А.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Бондарчуку І.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року Донецької області було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав:

- судом першої інстанції не були враховані приписи частини 3 статті 61 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а саме те, що Постановою Володарського районного суду від 21 березня 2011 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 4 статті 140 КУпАП України - за порушення ним приписів пункту 1.5 та п. 3.11 ДСТУ 3587-97 року, що свідчить про причинно-наслідковий зв*язок між діями ОСОБА_2 та дорожньо-транспортною пригодою,

- висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою були проігноровані дорожні знаки на «км. 221+900», які попереджують про небезпечну ділянку дороги - «ожеледиця», «склизька дорога» та «Зона дії 5 км» спростовується Протоколом огляду місця ДТП від 23 січня 2011 року, відповідно до якого дорожні знаки на цій дільниці встановлені не були,

- посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи є Акти виконаних робіт, які ніби-то підтверджують чергування у зимовий період, та виконання робіт з обробки покриття дороги, спростовуються цією же Постановою суду по адміністративній справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 04 листопада 2013 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року було скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 54 019,33 грн., моральну шкоду в сумі 1 000 гривень та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення апеляційного суду Донецької області від 04 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 не з*явилась, повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить її особистий підпис на розписці про відкладення розгляду справи.

Представник дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилит, а рішення суду залишити без змін.

Представник Служби автомобільних доріг у Донецькій області також заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилит, а рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідить його заява, направлена на адресу суду про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про часі місце розгляду справи, про що свідчить направлена йому телефонограма, яка зареєстрована у журналі телефонограм апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представників дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Служби автомобільних доріг у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається.

23 січня 2011 року на ділянці дорозі 600 мА220 км. Маріуполь-Донецьк мала місце дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої перекинувся автомобіль Suzuki SX 4, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_3, яким керувала ОСОБА_1.

В цей же день слідчим СО Володарського РВ ГУМВС України в Донецькій області було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, із якого вбачається, що під час ДТП були присутні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП, а саме: слизьке покриття, що підтверджується Довідкою №8760532, виданої Командиром Волноваського взводу ДПС БДПС (ОДДЗ) при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Шинкаренко Р.В. (а.с. 8, 11-15).

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 21 березня 2011 року ОСОБА_2, як особу відповідальну за стан 197-221 км а/д Слов*янськ-Донецьк-Маріуполь було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за незабезпечення обробки дільниці 220 км а/д Слов*янськ-Донецьк-Маріуполь від ожеледиці, в результаті чого трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «Сузуки» державний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження. ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні і свою вину визнав в повному обсязі та зобов'язався такого не вчиняти.

У результаті перекидання автомобілю, він був пошкоджений, чим власнику автомобіля була завдана матеріальна шкода у розмірі 54 019 гривень 33 копійки.

Пошкоджений автомобіль належить ОСОБА_3 із відміткою в свідоцтві про реєстрацію права керування автомобілем ОСОБА_1.

Згідно із нотаріально посвідченою заявою за реєстровим номером 1410 від 7 травня 2012 року ОСОБА_3 стверджує, що отримав від ОСОБА_1 53 019 гривень 33 копійки як компенсацію за матеріальну шкоду, завдану його автомобілю (т. 1, а.с. 133).

Позивачка просить стягнути шкоду, завдану автомобілю, з дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Служби автомобільних доріг у Донецькій області, оскільки автомобіль був пошкоджений з вини їх працівника, а також підприємства, яке не провело роботи щодо обробки ділянки 220 км а/д Слов*янськ-Донецьк-Маріуполь від ожеледиці, через що і відбулась дорожньо-транспортна пригода.

У відповідності до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачка обрала спосіб захисту, як відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.

У Донецькій області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, у власності якої перебувають всі автомобільні дороги загального користування області.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить:

- компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

13 січня 2011 року між Службою автомобільних доріг у Донецькій області і відкритим акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» (учасник) був укладений Договір на 2011 рік, відповідно до якого Служба автомобільних доріг (замовник) доручила учаснику і зобов'язалася прийняти і оплатити виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування.

Пунктом 7.3 вказаного договору передбачено, що дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на ділянці виробництва несе відповідальність за технічний стан доріг, безпеку руху а також несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні длорожньо-транспорних пригод, пов*язаних з незадовільними дорожніми умовами, згідно із чинним законодавством, при цьому учасник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини учасника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне виконання робіт, в межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника.

Учасник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні дорожньо-транспортних пригод, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог пункту 11 «Єдиних Правил ремонту й змісту автомобільних доріг» №198 від 30 березня 1994 року власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, шляхо-експлуатаційні організації зобов'язані:

- вчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил, з дотриманням норм і стандартів по безпеці руху.

Позивачка посилається на те, що відповідачі не встановили дорожні знаки, а також не зроблено обробку покриття дороги проти слизькими матеріалами, де мала місце ожеледиця, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та заподіяла позивачці шкоду, чим порушили Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг ПГ. 1-218-118:2005, затверджені Наказом Державної служби автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) №5252 від 15 листопада 2005 року.

На підтвердження цієї обставини ОСОБА_1 посилається на Протокол огляду місця події від 23 січня 2011 року, відповідно до якого «дорога слизька» (т. 1, а.с. 11 оборотна сторона).

Відповідач дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», заперечуючи проти цих доводів позивачки, надав фотознімки про наявність на ділянці дороги «км. 221 +900 лево» попереджувальних дорожніх знаків «ожеледиця», «склизька дорога» та «зона дії 5 км» - (т. 1, а.с. 70).

Згідно із Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року філії «Маріупольский ДЕУ» державнього підприємства «Донецький автодор» здійснювала експлуатаційне утримання автомобільної дороги державного значення Н-20 Слов*янськ-Донецьк на замовлення Служби автомобільних доріг в Донецькій області, якими було передбачено чергування в зимовий період та утримання доріг, виготовлення протиожеледних матеріалів на окремо розташованій площадці погрузчиком з урахуванням протидії змерзанню фракційних матеріалів (т. 1, а.с. 71-73).

Крім того, згідно із Паспортом готовності філії Маріупольської ДЕУ до роботи у осінньо-зимовий період 2010-2011 роки ділянка автодороги Слов*янськ-Донецьк-Маріуполь «км. 214+450-км 221+980» не є ділянкою, що потребує першочергової обробки, а тому, згідно «Відомості черговості обробки протиожеледними матеріалами» її обробка проводиться після закінчення роботи на небезпечних ділянках у відповідності до ДСТУ 3587-97 (т. 1, а.с. 82-84).

За даними Спеціалізованої інформації Донецького обласного центру з гідрометеорології за №11.24/347 від 17 серпня 2011 року в період 18.00 - 19.00 годин 23 січня 2011 року спостеригається «слабка ожеледиця на дорогах, снігові заноси, ожеледиця».

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 23 січня 2011 року о 18 годині.

Пунктом 3.1.18 ДСТУ 3587-97 передбачено, що усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації.

Відповідно до додатку Б до цього документу строки ліквідації складають не більше 4 години на 100 км протяжності дороги загального користування. Протяжність обслуговуємих доріг складає 48,4 км автодороги другої технічної категорії (в одну нитку), а це означає, що час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двох годин з моменту виявлення ожеледиці.

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 23 січня 2011 року о 18.00 годині, утворення ожеледиці розпочалось з 18.00 - 19.00 години, а час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двох годин з моменту виявлення ожеледиці.

Згідно із Висновком судово-автотехнічної експертизи №1356 від 29 травня 2013 року водій ОСОБА_1 мала технічну можливість попередити перекидання автомобіля «Сузуки», але не скористалася нею, а тому її дії, згідно із висновком експерта, не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться у причнному зв*язку з пригодою. При цьому водій, яка рухалась по мокрій ділянці проїзжої частини (або вкритій ожеледицею), не вибрала безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, яка дозволяє постійно контролювати рух автомобіля «Сузуки» в межах обраної смуги і безпечно їм керувати, чим також порушила пункт 12.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постйно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об*єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості або до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших участників руху об*їзду перешкоди.

Згідно із Довідкою про обставини дорожнього руху від 23 січня 2011 року ОСОБА_1 перевищила встановлену швидкість (а.с. 8).

Частиною 2 статті 1193 ЦК України передбачено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступені вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року передбачено: якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступені вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Правила про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.

Згідно із Висновком судово-автотехнічної експертизи №1356 від 29 травня 2013 року позивачка, як водій автомобіля, мала технічну можливість попередити перекидання автомобіля «Сузуки», але не скористалася нею, а тому її дії згідно із висновком експерта не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться у причинному зв*язку з пригодою. При цьому, водій, яка рухалась по мокрій ділянці проїзжої частини (або вкритій ожеледицею), не вибрала безпечну швидкість руху, з урахуванням дорожньої обстановки, яка дозволяє постійно контролювати рух автомобіля «Сузуки» в межах обраної смуги і безпечно їм керувати, чим також порушила пункт 12.1 Правил дорожнього руху.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 порушила Правила дорожнього руху, що свідчить про її вину в дорожньо-транспортній пригоді.

Працівник дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» був притягнутий до адміністратиивної відповідальності за частиною 4 статті 140 КУпАП відновідно до якої до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

Притягнення ОСОБА_2, працівника дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», до адміністративної відповідальності, також свідчить про вину цього відповідача щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Встановлено, що станом на час дорожньо транспортної пригоди ОСОБА_2 працював старшим прорабом філії Маріупольського ДЕУ та був особою відповідальною за утримання ділянки дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Виходячи із встановлених обставни, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку про те, що у данній дорожньо-транспортній пригоді винними є позивачка, яка порушила Правила дорожнього руху, та відповідач дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», працівник якого був притягнутий до адміністратиивної відповідальності за частиною 4 статті 140 КУпАП.

Для настання відповідальності за спричинення шкоди необхідна наявність чотирьох умов: наявність шкоди, противоправне діяння (дія або бездіяльність), причинний зв'язок між діянням та спричиненою шкодою, вина.

Із матеріалів справи вбачається наявність чотирьох обов*язкових умов для настання відповідальності, як в діях самої позивачки, так і в діях працівника дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ОСОБА_2, а саме: протиправність дій, вина, спричинення шкоди і причинний зв*язок із діями та настання шкоди.

Встановлюючи ступінь вини кожного із цих осіб, апеляційний суд враховує, наступне.

Позивачка, як водій автомобілю, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинна була урахувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об*єктивно спроможний виявити, повинна була негайно вжити заходів для зменшення швидкості або до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших участників руху об*їзду перешкоди, чим порушила пункти 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.

Вирішуючи питання щодо ступеню вини ОСОБА_2, апеляційний суд враховує Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 140 КУпАП, а також:

*час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (18 година),

*інформацію Донецького обласного центру з гідрометеорології за №11.24/347 від 17 серпня 2011 року про те, що в період 18.00 - 19.00 годин 23 січня 2011 року спостеригається слаба ожеледиця на дорогах, снігови заноси, ожеледиця,

*паспорт готовності Маріупольської ДЕУ до роботи у осінньо-зимовий період 2010-2011 років, згідно із яким ділянки автодороги Слов*янськ-Донецьк-Маріуполь км 214+450-км 221+980 не є ділянками, що потребують першочергової обробки,

*другу технічну категорію дороги (в одну нитку), на якій час ліквідації зимової слизькості не повинен перевищувати двох годин з моменту виявлення ожеледиці.

Виходячи із встановлених фактів, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вина позивачки в дорожньо-транспортній пригоді складає 70%, а вина відповідача дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - 30%.

Позивачка просить стягнути з відповідачів на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 54 019 гривень 33 копійки та у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.

Частиною 2 статті 1193 ЦК України передбачено: якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Порушення позивачкою ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, свідчить про її вину в дорожньо-транспортній пригоді і дає підстави апеляційному суду зменшити розмір відшкодування, заподіяної позичці шкоди відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК України до 18 006 гривень 43 копійки, виходячи із 70% її вини у дорожньо-транспортній пригоді (54 019,33 х 100) : 30 = 18 006,43).

В обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка посилалась на пункт 1 частини 2 статті 23 і 1167 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

При цьому позивачка зазаначає що з 23 січня 2011 року по 24 січня 2011 року знаходилась у лікарні з діагнозом - пошкодження грудо-поясничного відділу хребта та пошкодження грудної клітки.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вимоги закону, роз*яснення зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України та засади розумності, виваженості і справедливості,

отримання позивачкою тілесних ушкоджень, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд вважає за необхідне у задоволені позову до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 липня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 18 006 (відсімнадцять тисяч шість гривень) 43 копійки, у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Служби автомобільних доріг у Донецькій області, ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: