Рішення № 5248859, 16.06.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2009 р.Справа № 5/637

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1, довір. від 07.05.09.

від відповідача Онищук О.В., директор

Розглянув справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Олекс" (с. Сущани, Олевського району)

про стягнення 30948,92 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 30948,92грн. заборгованості за договорами купівлі-продажу №17 від 15.06.07. та №37 від 02.07.07.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Проте, пояснив, що не заперечує проти того, щоб суд при винесенні рішення враховував накладну №17 від 02.07.07., надану відповідачем. Також заперечував проти призначення почеркознавчої експертизи щодо встановлення ідентичності підпису директора відповідача на накладній №17 від 02.07.07., наданої в матеріали справи позивачем.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав частково. Пояснив, що у довіреності на отримання матеріальних цінностей у позивача дописана продукція, яку він не повинен був отримувати і яку не отримував. Накладна № 17 від 02.07.07., що надана позивачем у матеріали справи в графі "одержав" ним не підписувалась. Підписував накладну №17 від 02.07.07., що знаходиться у відповідача, за якою отримано продукцію на значно меншу суму, а саме: на суму 12181,68грн., а не на 20795,28грн., яку зазначено в накладній №17, наданій позивачем.

Судом досліджено матеріали справи, а саме: договори купівлі-продажу №17 від 15.06.07. та №37 від 02.07.07.; додатки №1 до даних договорів; довіреності на отримання продукції; накладні №17 від 02.07.07. та №37 від 02.07.07.; податкові накладні, свідоцтво про державну реєстрацію; витяг з ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.07. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №17 (а.с.8), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язувався передати відповідачеві (покупцеві) товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. даного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та накаладних документах відпуску товару, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 12181,68грн., що підтверджується довіреністю серії НБГ №515010 на отримання товару (а.с.12) та накладною №17 від 02.07.07. (а.с.34), яку надав відповідач.

З врахуванням пункту 3.3 зазначеного договору відповідач зобов'язувався оплатити товар в строк до 30.06.07.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару виконав несвоєчасно, сплативши 30.09.08. 17000,00грн., якими було повністю погашено основний борг за зазначним договором у сумі 12181,68грн. та частково за договором №37 від 02.07.07. Тому станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем не існувало заборгованості за договором №17 від 15.06.07 у сумі 3795,28грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3795,28грн. за договором №17 від 15.06.07.

Суд не приймає до уваги накладну №17 свід 02.07.07., надану позивачем як підтвердження про отримання товару на суму 20795,28грн. (а.с.10), оскільки зазначений доказ спростовується накладною №17 від 02.07.07., наданою відповідачем, яку визнав представник позивача у засіданні суду.

Згідно п.6.2 договору №17 від 15.06.07., за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором та про те, що відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку (п.6.3 договору).

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати вартості отриманого товару за договором №17 в сумі 8202,88грн.

Проте, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, виходячи з наступного.

Позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені, а саме - з 30.06.07. Враховуючи умови договору №17, нарахування пені необхідно здійснювати починаючи з 01.07.07.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частина 4 ст.231 ГК України вказує, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме ст.3 встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені, а саме:

16 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 01.07.07. по 31.12.07.) : 365 днів х 12181,68грн. (сума боргу) х 184 (кількість прострочених днів) :100 = 982,54грн;

20 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 01.01.08. по 29.04.08.) : 366 днів х 12181,68грн. (сума боргу) х 120 (кількість прострочених днів) :100 = 798,80грн;

24 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 30.04.08. по 30.09.08.) : 366 днів х 12181,68грн. (сума боргу) х 154 (кількість прострочених днів) :100 = 1230,15грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню, складає 3011,49грн. (982,54грн. + 798,80грн. + 1230,15грн.) Тому в частині стягнення пені в розмірі 5191,39грн. (8202,88грн. 3011,49грн.) суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7% від вартості товару, що становить 1455,66грн.

Проте, суд задовільняє позов у цій частині частково, враховуючи наступне:

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки, відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по договору №17 в сумі 12181,68грн., то сума штрафу становитиме 852,72грн. (12181,68грн. х 7 : 100).

Отже, суд відмовляє в позові у частині стягнення штрафу в сумі 602,94грн. (1455,66грн. - 852,72грн.).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 11137,78грн. за договором №37 від 02.07.07. (а.с.13).

Дійсно, 02.07.07. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №37 (а.с.13), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язувався передати відповідачеві (покупцеві) товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. даного договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та накаладних документах відпуску товару, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 11137,78грн., що підтверджується довіреністю серії НБГ №515013 на отримання товару (а.с.17) та накладною №37 від 02.07.07. (а.с.15).

З врахуванням пункту 3.3 зазначеного договору відповідач зобов'язувався оплатити товар в строк до 31.07.07.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару виконав несвоєчасно, сплативши 30.09.08. 17000,00грн., якими, про що суд зазначав вище, було повністю погашено основний борг за договором №17 від 15.06.07. у сумі 12181,68грн. та частково за договором №37 від 02.07.07., а саме: в сумі 4818.32грн. (17000,00грн. - 12181,68грн.) за договором №37 від 02.07.07.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем за договором №37 від 02.07.07. існувала заборгованість у сумі 6319,46грн. (11137,78грн. - 4818,32грн.).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення боргу у сумі 4818,32грн. (11137,78грн. - 6319,46грн.) за договором № 37 від 02.07.07. та задовільняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі в сумі 6319,46грн.

Згідно п.6.2 договору №37 від 02.02.07., за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором та про те, що відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку (п.6.3 договору).

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати вартості отриманого товару за договором №37 в сумі 5577,66грн.

Проте, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, виходячи з наступного.

Позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені, а саме - з 31.07.07. Враховуючи умови договору №37, нарахування пені необхідно здійснювати починаючи з 01.08.07.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частина 4 ст.231 ГК України вказує, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а саме ст.3 встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, про що суд зазначав вище.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені,а саме:

16 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 01.08.07. по 31.12.07.) : 365 днів х 11137,78грн. (сума боргу) х 153 (кількість прострочених днів) :100 = 746,99грн;

20 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 01.01.08. по 29.04.08.) : 366 днів х 11137,78грн. (сума боргу) х 120 (кількість прострочених днів) :100 = 730,35грн;

24 (подвійна облікова ставка НБУ за період з 30.04.08. по 30.09.08.) : 366 днів х 11137,78грн. (сума боргу) х 154 (кількість прострочених днів) :100 = 1124,73грн.

24 (подвійна облікова ставка НБУ за період 01.10.08. по 17.04.09.) : 365 днів х 6319,46грн. (сума боргу) х 199(кількість прострочених днів) : 100 = 826,90грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню, складає 3428,97грн. (746,99грн. + 730,35грн. + 1124,73грн. + 826,90грн.) Тому в частині стягнення пені в розмірі 2148,69грн. (5577,66грн 3428,97грн.) суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7% від вартості товару, що становить 779,66грн.

Проте, суд задовільняє позов у цій частині частково, враховуючи наступне:

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки, відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по договору №17 в сумі 11137,78грн., то сума штрафу становитиме 779,64грн.(11137,78грн. х 7 : 100).

Отже, суд відмовляє в позові у частині стягнення штрафу в сумі 0,02грн. (779,66грн. - 779,64грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету в повному обсязі не оспорив, доказів сплати боргу своєчасно суду не надав, його представник у засіданні суду частково визнав позовні вимоги.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення основного боргу в сумі 6319,46грн., пені в сумі 5160,18грн. (3011,49грн. + 2148,69грн.), штрафу в сумі 852,74грн. (852,72грн. + 0,02грн.), оскільки у цій частині вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення основного боргу в сумі 8613,60грн. (3795,28грн. + 4818,32грн.), пені в сумі 8620,36грн., штрафу в сумі 1382,58 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог, так як він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 692, Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного сільськогосподарського підприємства "Олекс", 11002, с.Сущани, вул. Леніна, 1, Олевського району, Житомирської області, код 20419244,

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, 10031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1,

- 6319,46грн. - основного боргу,

- 5160,18грн. - пені,

- 852,74грн. - штрафу,

- 123,32грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,

- 47,02грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 8613,60грн., штрафу в сумі 1382,58грн. та пені в розмірі 8620,36грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленного відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 19.06.09.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз., 3- відп.