Рішення № 5248614, 09.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.09 Справа№ 15/117

за позовною заявою закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", м.Трускавець

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Трускавець

про стягнення 10 449, 75 грн.

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Дякон Б.Р. - представник (довіреність №07 від 13.10.2008р.)

Від відповідача : не з'явився

Суть спору: Позов заявлено закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", м.Трускавець до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Трускавець про стягення 10 449, 75 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.05.2009р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 28.05.2009 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Ухвалою суду від 28.05.2009р. у зв'язку з невкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 09.06.2009р..

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем 01.01.2008 року укладено договір оренди № 167-01, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 23 м2 в приміщенні санаторію "Берізка". Проте, відповідач орендну плату за користування орендованим майном в повному обсязі не вніс, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2 417, 87 грн. За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 031, 88 грн. Просить позов задоволити.

В судові засідання 28.05.2009 року та 09.06.2009 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, докази погашення заборгованості не долучив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого пердставника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Між закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди № 167-01 від 01 січня 2008 року (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 23 м2, яке розташоване в приміщенні першого поверху санаторію "Берізка" за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 01.01.2008 року, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вказане нежитлове приміщення. Жодних зауважень щодо стану об'єкта оренди відповідач не заявляв.

Відповідно до п.2.2. договору плата за коритсування об'єктом оренди становить 1 196, 00 грн. без ПДВ. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ. Згідно з п.2.7. договору зобов'язання відповідача зі сплати за користування майном виконуються шляхом щомісячної, до десятого числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаного у п.2.2. договору. Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили, що орендна плата із врахуванням ПДВ становить 1 435, 20 грн..

Угодою № 075-12 від 31 листопада 2008 року про розірвання Договору оренди № 167-01 від 01 січня 2008 року (далі - угода) договір з відповідачем був розірваний. Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 31.11.2008 року відповідач передав, а позивач прийняв зі строкового платного користування об'єкт оренди.

Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2 417, 87 грн.

Відповідно до п.2.4. договору, плата за користування майном, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та сплаті позивачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За неналежне виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, позивач, згідно з поданим розрахунком, нарахував відповідачу пеню в розмірі 8 031, 88 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Однак, суд вважає, що розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, надмірно великий, необгрунтований та таким, що нарахований з порушеннями норм чинного законодавства України.

Згідно з п.6 ст. 232 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені передбачений у договорі не відповідачє нормам чинного законодавства, відтак, суд кретично ставиться до вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 8 031, 88 грн. Згідно норм законодавства, зокрема, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким визначено гранично допустимий розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, її розмір повинен становити 254, 97 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовлити вимоги позивача частково, а саме - в частині основного боргу в сумі 2 417, 87 грн. та пені в розмірі 254, 97 грн. слід задоволити. В решті позову відмовити у зв'язку з необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Біласа, 13, код ЄДРПОУ 30322940) 2 417, 87 грн. боргу, 254, 97 грн. пені, 26/ 76 грн. державного мита та 80, 03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Костів Т.С.