Ухвала суду № 52485433, 02.07.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/206/3441/15-к

Провадження № 1-кс/206/360/15

У Х В А Л А

"02" липня 2015 р. суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О.,

при секретарі Гуртовий В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську клопотання слідчого СВ Самарського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України у Дніпропетровській області молодшого лейтенанта міліції Коваленко Марини Валеріївни про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, який народивсяІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., в м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 03.06.2015 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора Соболь А.А.,

слідчого Коваленко М.В.,

в с т а н о в и в:

02 липня 2015 року слідчий Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області молодший лейтенант міліції Коваленко М.В. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Так, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна і реалізуючи його, скоюючи злочин повторно, 02.07.2015 року приблизно о 04.40 годин прибув до автомобіля НОМЕР_1, що знаходився на автостоянці навпроти центральної прохідної ДТЕК «Дніпроенерго Придніпровська ТЕС» по вул. Гаванській, 1 в м. Дніпропетровськ, де діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з зусиллям правою рукою смикнув за ручку двері водія автомобіля, внаслідок чого відкрились двері автомобіля та спрацювала сигналізація та ОСОБА_2 проник до салону даного автомобіля, звідки з корисливих мотивів, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3, а саме: авто тримач для мобільного телефону Nokia CR-119 вартістю 270 грн. та цифровий вольтметр постійного струму 0-100 V, 0,56" вартістю 50 грн.

Після чого, ОСОБА_2 маючи в фактичному розпорядженні авто тримач для мобільного телефону Nokia CR-119 та цифровий вольтметр постійного струму 0-100 V, 0,56", належні ОСОБА_3, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, почав скриватись з місця скоєння злочину. В цей час, 02.07.2015 приблизно о 04.45 годині дії ОСОБА_2 викрито та затримано працівниками охорони ТОВ «Охоронний холдінг» на місці вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_2, виконав всі дії, які вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна, однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Беручи до уваги вищевикладене, до підозрюваного ОСОБА_2 не може бути застосовано інші менш суворі запобіжні заходи згідно п. 1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, бо вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов'язків передбачених чинним законодавством та забезпечити можливості виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду.

Клопотання слідчого погодженого із прокурором прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий у судовому засіданні пояснила, що враховуючи те, що ОСОБА_2 повторно вчинив корисливий злочин за який, відповідно до ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк. Також, особа є неодноразово судимою, скоїв злочин, знаходячись під домашнім арештом, не має постійного джерела доходу, адже офіційно ніде не працює; може переховуватись від органів досудового розслідування; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні просив не обирати тримання під вартою. Пояснив, що дійсно вчинив зазначене кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на те, що ОСОБА_2 вчинив повторно корисливий злочин, неодноразово судимий, скоїв злочин знаходячись під домашнім арештом, особисте зобов'язання не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків. Осіб, які виявили бажання поручитися за ОСОБА_2 немає. Застава не забезпечить виконання своїх процесуальних обов'язків та ухилення від слідства та суду. Домашній арешт також недоцільно застосовувати, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи під домашнім арештом.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора та слідчого, дослідивши подані матеріали, приходжу до висновку про необхідність задовольнити клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Встановлено, що 02.07.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, кримінальне провадження №12015040700001073.

ОСОБА_2 був затриманий 02.07.2015 року.

02 липня 2015 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 276-279 Кримінального процесуального кодексу України було письмово повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

Копію клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_2 02.07.2015 року о 13 год. 10 хв.

У відповідності до ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України , тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Врахувавши дійсні обставини справи, схиляюся та приймаю за дійсні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені висновки суду засновані перед усім на тому, що ОСОБА_2 будучи під домашнім арештом, менше місяця тому стосовно нього ухвалено обвинувальний вирок за аналогічне кримінальне правопорушення.

Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу, як особисте зобов'язання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу - не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений статтею 181 КПК України запобіжний захід домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Беручи до уваги наведені вище обставини, а також те, що кримінальне правопорушення може мати особливий суспільний резонанс, вважаю за неможливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 не працює, не має інших доходів, і не в змозі самостійно внести достатню суму застави.

У відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення невеликої або середньої тяжкості - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2015р. - 1218,00 грн. Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного, відсутності в нього джерел доходу, вважаю, що сума у розмірі десяти мінімальних розмірів заробітної плати, тобто 12180,00грн. буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на розрахунковий рахунок 37312022006709, одержувач: ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, банк одержувача ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 805012.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на особу підозрюваного та склад кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_2 у разі його звільнення з-під варти під заставу вважаю за необхідне покласти наступні обов'язки із визначених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області молодшого лейтенанта міліції Коваленко М.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк в 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 02 липня 2015р. по 31 серпня 2015р. включно.

Визначити, що грошова сума у розмірі 12180,00 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. є достатньою для внесення її як застави.

У разі звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з-під варти під заставу, покласти на нього обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій;

2) не відлучатися із м. Дніпропетровська без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

Зазначені обов'язки діятимуть два місяці з дня звільнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з-під варти.

Роз'яснити ОСОБА_2, що у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням умов звільнення під заставу покласти на слідчого Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції Коваленко М.В.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області

Слідчий суддя А.О. Сухоруков