Постанова № 52480406, 17.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12509/15-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Марцинкевича В.А.,

при секретарі Бовкун О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій. Свої вимоги мотивує тим, що до серпня 1991 року позивачка проживала у м. Києві, після чого виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України.18.12.2014 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком і необхідними та достатніми документами в оригіналах і їх копіях для призначення пенсії. Жодної відповіді від відповідача представник позивачки не отримав. 15.04.2015 року представник позивачки звернувся до відповідача та просив прийняти рішення щодо призначення пенсії. В листі №257/09/Ш-211 від 28.04.2015 року відповідачем зазначено, заява позивачки про призначення пенсії була розглянута, підстави для призначення пенсії відсутні.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить суд зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 18 грудня 2014 року в розмірах відповідно чинного законодавства.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу у його відсутність, на підставі наданих доказів.

Представник Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на обліку в Управлінні не перебувала та пенсію не отримувала.

18 грудня 2014 року представник позивача ОСОБА_2. подав до Управління заяву про призначення пенсії за віком.

Відповідно до листа Управління від 28.04.2015 року, Управління немає підстав призначити пенсію ОСОБА_1, оскільки не надані належні документи.

Відповідно до частини 1 статті 64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист конкретизовані у Законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Ч. 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Як зазначалося раніше, чинним законодавством України передбачено, що виникнення права на пенсію для іноземців та осіб без громадянства пов'язується з умовою їх постійного проживання на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні.

В зв'язку з тим, що міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем, який передбачав би інші умови призначення та виплати пенсій, на даний час чинності не набув, підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні.

Законодавством не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.

На виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 розроблено проекти Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон».

Також Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок призначення пенсій, дотримання якого виключає наявність спірних правовідносин між сторонами щодо призначення пенсій.

Частина перша ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує на те, що заява про призначення (перерахунок ) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до зазначеного вище Закону, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846. Згідно п.1 вказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ,що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, а за приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

З наведеного вбачається, що усім пенсіонерам незалежно від виду пенсії призначаються та виплачуються за місцем проживання.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є безпідставними а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони та їх представники як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вимог, викладених у позовній заяві.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 6 - 10, 14, 71, 86, 159-163, 167, ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови

Суддя: