Рішення № 52476406, 15.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6356/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.Провадження № 22-ц/780/4932/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 26 15.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Данілова О.М., Журби С.О.,

при секретарі Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Є-Інжиніринг» про звернення стягнення на предмет іпотекиза апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2014 року,

встановила:

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК» (далі-Банк, Позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ «Є-Інжинірінг» про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками з 12 листопада 2010 року є публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК») та ТОВ «Є-Інжинірінг» (далі-Позичальник) було укладено кредитний договір №257/К від 28.03.2008 року (далі - Кредитний договір), з додатковою угодою №1 від 24.12.2008 року, додатковою угодою №2 від 29.05.2009 року, додатковою угодою №3 від 17.07.2009 року, додатковою угодою №4 від 05.12.2011 року, додатковою угодою №5 від 21.09.2012 року, додатковою угодою №6 від 21.09.2012 року (договір про переведення боргу), додатковою угодою №7 т від 21.09.2012 року.

Предметом Кредитного договору є мультивалютна кредитна лінія на загальну суму 98 530 00, 00 гривень під 12% річних по траншах, наданих у національній валюті України та 9% річних по траншах, наданих у доларах США з терміном погашення по 20 липня 2023 року.

У забезпечення виконання умов Кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 24 грудня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №345. Крім того, сторони укладали договори про внесення змін до іпотечного договору 05.12.2011 року, а також 01.09.2012 року, які посвідчувались зазначеним вище нотаріусом Кара В.В. та зареєстровані у реєстрі за №№1156 та 1173.

Предметом цього іпотечного договору було нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, загальною площею 3230 кв.м та домоволодіння, загальною площею 828,9 кв.м, яке розташоване на цій земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Домоволодіння належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого 16.03.2005 року виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення виконкому цієї ж ради від 25.02.2005 року за №82.

Право власності на домоволодіння зареєстровано Києво-Святошинським БТІ 18.03.2005 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 10181112 та в книзі 5 за номером 1442.

Земельна ділянка належить відповідачу на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 04.10.2002 року.

Сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 20 112 000,00 грн.

22 листопада 2013 року Позивачем було направлено Відповідачу письмову претензію №1889 про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, а також письмову претензію позичальнику №1886 про порушення зобов'язання за кредитним договором 29.11.2013 року Відповідачем та позичальником було отримано вимоги, проте заборгованість станом на 20.01.2014 року погашена не була.

Позивач у позовній заяві зазначав, що станом на 20 листопада 2013 року заборгованість за кредитним договором №257/К від 28.03.2008 року складала 34 688 190,47 грн., з яких:

-29 672 288,20 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі прострочена заборгованість - 1 832 175,00 грн;

-4 507 040,51 грн. - заборгованість за відсотками;

-508 861,76 грн. - заборгованість за пенею та штрафом.

У відповідності до умов, викладених в п.2.1.8.1. іпотечному договорі позивач з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Оскільки позичальник не здійснював платежів у рахунок погашення суми Кредиту та нарахованим по ньому відсоткам, не дотримувався графіку погашення кредиту, позивач звернувся до суду та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в межах заборгованості за Кредитним договором, покласти на відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що брали участь у розгляді справи апеляційним судом, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», правонаступником якого з 12 листопада 2010 року є публічне акціонерне товариство «МАРФІН БАНК», та ТОВ «Є-Інжинірінг» було укладено кредитний договір №257/К від 28.03.2008 року. Згідно Кредитного договору позивач відкрив мультивалютну кредитну лінію на загальну суму 98 530 00, 00 гривень під 12% річних по траншах, наданих у національній валюті України та 9% річних по траншах, наданих у доларах США з терміном погашення по 20 липня 2023 року. Згодом до кредитного договору було укладено сім додаткових угод. Обставини укладання зазначених договорів ніким не оспорюються.

У забезпечення виконання умов Кредитного договору між Банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 24 грудня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №345. Крім того, сторони укладали договори про внесення змін до іпотечного договору 05.12.2011 року, а також 01.09.2012 року, які посвідчувались зазначеним вище нотаріусом Кара В.В. та зареєстровані у реєстрі за №№1156 та 1173.

Предметом цього іпотечного договору було нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, загальною площею 3230 кв.м та домоволодіння, загальною площею 828,9 кв.м, яке розташоване на цій земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Зазначені об'єкти нерухомого майна належали відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого 16.03.2005 року виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення виконкому цієї ж ради від 25.02.2005 року за №82, та на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 04.10.2002 року.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язанням, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлене законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини 1 статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд: перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції; досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами; не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не брав участі у розгляді справи і судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, яке йому було направлене судом рекомендованим листом лише 26 травня 2015 року ( т.2 а.с.69).

Ухвалою господарського суду Київської області від 2 грудня 2013 року по справі №911/4076/13 порушено провадження у справі за заявою ТОВ «Євробудтрейд» про банкрутство ТОВ «Є-Інжинірінг», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.19 Закону України «По відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тритяченко Ольгу Володимирівну.

07.03.2014 року повідомлення про визнання ТОВ «Є-Інжинірінг» та відкриття його ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за №1412.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Є-Інжинірінг», ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Є-Інжинірінг».

У справі про банкрутство ТОВ «Є-Інжинірінг» позивача - ПАТ «Марфін Банк» було включено до реєстру конкурсних кредиторів на всю суму кредиторської заборгованості.

25.09.2014 року ПАТ «Марфін Банк» подав до господарського суду Київської області апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року ухвалу господарського суду Київської області від 25.09.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суд України від 23.12.2014 року судові рішення по справі було скасовано, а справу - направлено для розгляду до господарського суду Київської області.

4 березня 2015 року по справі №911/4076/13 господарським судом було постановлено ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута та ліквідовано банкруту - ТОВ «Є-Інжинірінг» - як юридичну особу у зв'язку з банкрутством., і ця ухвала була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року.

27 серпня 2015 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ «Марфін Банк» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 року та ухвалу господарського суду Київської області від 04.03.2015 року у справі №911/4076/13 залишено без змін.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено та визнано представником позивача в судовому засіданні, що позивачу було відомо про зазначені вище обставини, а також про визнання банкрутом юридичну особу - ТОВ «Є-Інжинірінг».

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином позивачу було відома інформація про визнання ТОВ «Є-Інжинірінг» банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури, розгляд справи господарським судом 25.09.2014 року, але при заочному розгляді справи 24.09.2014 року Позивач не повідомив про ці обставини Києво-Святошинський суд Київської області, а місцевий суд при розгляді справи не вжив належних заходів щодо перевірки питання банкрутства кредитора - ТОВ «Є-Інжинірінг» - третьої особи у справі, яка не брала участі у справі.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи норми ч.1 ст.575, п.1 ч.1 ст. 593, ч.1 ст.609 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» , колегія суддів вважає, що іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання - кредитного договору.

Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом відбулося припинення основного зобов'язання за Кредитним договором №257/К від 28.03.2008 року з додатковими угодами до нього, укладеними Позивачем та ТОВ «Є-Інжинірінг» у зв'язку з ліквідацією юридичною особи - боржника за Кредитним договором, враховуючи, що договір іпотеки, укладений сторонами у цій справі, має похідний характер від основного зобов'язання, яке є припиненим ліквідацією юридичної особи - боржника, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309, 312 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3задовольнити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2014 рокускасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Є-Інжиніринг» про звернення стягнення на предмет іпотекивідмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Данілов О.М.

Журба С.О.