Ухвала суду № 52472756, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/60605/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Ільченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014

у справі № 804/1307/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролетарське Стіл»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролетарське Стіл» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.10.2013 № 0000491501.

Поставною Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позовні вимоги задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лозуватське Стіл», правонаступником якого є ТОВ «Пролетарське Стіл», з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, складено акт № 1049/15-1/35201090 від 18.09.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 1 584 035 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 154 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 03.10.2013 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000491501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 584 035 грн.

Фактичною підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням став висновок податкового органу про протиправність включення до податкового кредиту попередніх періодів сум ПДВ по податковим накладним, за отримані роботи по геологічному вивченню Лозуватської ділянки (геологічні звіти, буріння свердловин, виконання геологічного супроводу, дослідження в свердловині, складання електронної бази даних та надання послуг бухгалтерського обліку оренда офісу, тощо), враховуючи ту обставину, що на момент проведення перевірки ТОВ «Лозуватське Стіл» взагалі не здійснювало будь-якої господарської діяльності у сфері добування залізних руд у перевіряємих періодах.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Статуту товариство позивача створене з метою провадження діяльності щодо геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Лозуватської ділянки родовища залізистих кварцитів, а також одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, виконання робіт та надання послуг. Статутом передбачено перелік предмету та основних видів діяльності ТОВ «Лозуватське Стіл», серед яких, окрім добування металевих, залізних руд, руд кольорових металів, також зазначені зокрема такі види діяльності: пошук (розвідка) корисних копалин; геофізичні роботи (сейсморозвідка, магніторозвідка, радіометрія і ядерна геофізика); свердловинна геофізика, шахтна геофізика та інше; буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) твердих корисних копалин та інше; буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) нафти і газу; буріння спеціальних гідрогеологічних свердловин (складання проектів та кошторисів) та інше.

Крім того, добування залізних руд діяльність, яка складається з декількох етапів, останнім етапом є безпосередньо робота по добуванню залізних руд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 2007 року та на момент розгляду справи ТОВ «Пролетарське Стіл» знаходиться на стадії геологорозвідки та техніко-економічної оцінки запасів залізних руд, з метою отримання ліцензії на добування корисних копалин, після захисту запасів, що підтверджуються спеціальним дозволом на користування надрами від 13.12.2007 № 3218 строком дії до 18.11.2014, який передбачає, що метою користування надрами є геологічне вивчення залізистих кварцитів з метою визначення їх речовинного складу, якості та технологічних властивостей, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями; ліцензією від 08.11.2007 на пошук (розвідку) корисних копалин; програмою робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Лозуватської ділянки, додаток № 2 до спеціального дозволу на користування надрами від 13.12.2007 № 3218.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи, що в бухгалтерському та податковому обліку при відображенні витрат на розвідку запасів корисних копалин позивач на вимогу Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.08.2008 № 1090 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1591 та ст. 148 Податкового кодексу України, акумулюючи витрати, пов'язані з розвідкою та дослідженням Лозуватського родовища залізистих кварцитів, в тому числі на придбання геологічної інформації, на бух. рахунку № 15 для подальшого визнання активу з розвідки запасів корисних копалин, та формував окремий об'єкт необоротних активів у податковому обліку, який підлягає амортизації з того періоду, в якому почнеться промисловий видобуток корисних копалин.

Отже, витрати на розвідку запасів корисних копалин визнаються активами з розвідки запасів корисних копалин у складі нематеріальних активів після визнання підприємством технічної можливості та/або економічної доцільності подальшого їх видобутку, тому понесені витрати на розвідку запасів корисних копалин позивач має право віднести до складу нематеріальних активів після затвердження запасів залізистих кварцитів в ДКЗ України, яке заплановано на І-ІІ кв. 2014 року згідно «Програми робіт з геологічного вивчення залізистих кварцитів», затвердженої у додатку № 2 до угоди про умови користування надрами з метою геологічного вивчення від 13.12.2007 № 3218, укладеної між позивачем та Державною геологічною службою України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно правомірності формування податкової звітності в перевіряємому періоді, з огляду на підтвердження правильності формування податкового кредиту внаслідок здійснення операцій з придбання послуг (робіт) оформленими належним чином первинними документами, в тому числі і податковими накладними.

Відповідно до встановлених обставин, за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний