Ухвала суду № 52472735, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/55973/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Слободян О. М.,

за участю: представника позивача - Рубінса А. А.,

представника відповідача - Макухи Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнського міського центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до Южноукраїнського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулося з позовом до Южноукраїнського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Южноукраїнського міського центру зайнятості Миколаївської області про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу від 29 жовтня 2012 року № 2.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що з 25 вересня 2012 року по 26 вересня 2012 року відповідачем проведена перевірка позивача з питання правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за результатами якої складений акт № 69 від 26 вересня 2012 року.

У відповідності до вищезазначеного акту перевірки за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивачем не допущено порушення норм чинного законодавства в частині ненарахування страхових внесків із заробітної плати працюючих пенсіонерів, однак на початок перевіряємого періоду існувала заборгованість в сумі 2 902 848 грн 74 коп., що базується на результатах попередніх перевірок (акти перевірок № 55 за 08 листопада 2004 року, № 79 від 22 вересня 2008 року, № 143 від 13 вересня 2010 року).

На підставі вищезазначеного відповідачем прийнято рішення № 2 від 29 жовтня 2012 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені в сумі 89 225 грн 64 коп. та штрафу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в досудовому порядку до Южноукраїнського міського центру зайнятості (скарга 05/18254 від 22 листопада 2012 року), за результатами розгляду якої відповідач відмовив позивачу у задоволенні скарги (лист № 05-03/2820 від 03 грудня 2012 року), що стало підставою для звернення до суду.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовими рішеннями скасовані рішення Южноукраїнського міського центру зайнятості, а тому нарахування пені у розмірі 89 225, 64 грн. 00 коп. є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону № 1533-III страховими внесками є кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством.

Порядок нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначений Законом України № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України від 11 січня 2001 року № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

У відповідності до ст. 34 Закону № 1533-III до обов'язків Фонду відноситься забезпечення збору страхових внесків та контроль правильність нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильності призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю. Фонд має право: застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків; стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону.

Тами чином, підставою для нарахування фінансових санкцій, а відтак і винесення рішення про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, пені та штрафу є наявність заборгованості по недоїмці.

А відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Центр зайнятості вважає законним оскаржуване рішення від 29 жовтня 2012 року № 2, вказуючи, що воно базується на рішенні № 2 від 14 жовтня 2010 року, яке прийняте за результатами перевірки відповідно до акту № 143 від 19 вересня 2010 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2013 року визнано законним.

Між тим, рішення від 29 жовтня 2012 року № 2 не є предметом спору у даній справі, а відтак не можна говорити про законність оскаржуваного в даній справі рішення, в якому, окрім цього, вказаний інший період та суми недоїмки.

Водночас, як встановлено судами, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01 червня 2005 року в задоволенні позову Южноукраїнському міському центру занятості про стягнення з ДП «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу «Южно -Українська АЕС» 358 626 грн 44 коп. відмовлено (акт перевірки № 55 від 08 листопада 2004 року).

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09 лютого 2009 року визнано протиправним та скасовано рішення Южноукраїнського міського центру зайнятості № 2 від 31 жовтня 2008 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу, яким донараховано страхові внески в сумі 1 284 994 грн. 22 коп та пеню в розмірі 280 617 грн 40 коп. (акт перевірки № 79 від 22 вересня 2008 року).

Відповідно до акту № 143 від 13 вересня 2010 року про результати проведення планової/позапланової перевірки заборгованість за підприємством, згідно акту, складає 312 489 грн 11 коп. та пеня в сумі 418 497 грн 13 коп. Ця сума складається з сум, які нараховані актами перевірки № 55 від 08 листопада 2004 року та № 79 від 22 вересня 2008 року.

У відповідності до акту № 69 від 26 вересня 2012 року про результати проведення перевірки попередня перевірка (відповідно до акту № 143 від 19 вересня 2010 року) проводилась за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, і за цей період виявлено недоїмку зі сплати страхових внесків. Однак на початок перевіряємого періоду заборгованість формується з урахуванням попередніх актів перевірки, в тому числі і з актів № 55 та № 79.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що рішення № 2 від 29 жовтня 2012 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу про нарахування пені, ґрунтується на недоїмці, яка виникла ще за актом № 55 та продовжувала зростати наростаючим підсумком.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суми, які містяться в оскаржуваному рішенні відповідача з нарахування внесків та фінансових санкцій, є сумнівними, а відтак таке рішення прийнято з порушенням ст. 2 КАС України.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Южноукраїнського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: