Ухвала суду № 52472596, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/22327/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання провести виплату одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, в якому просив визнати рішення Міністерства внутрішніх справ України №15/5-4015 від 11 липня 2013 року нечинним та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України провести виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 1988 року ОСОБА_4 звільнений з органів внутрішніх справ.

Відповідно до довідки Мукачівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААА №080284 від 20 серпня 2010 року позивачу встановлено І групу інвалідності безтерміново. Згідно з висновками МСЕК інвалідність настала внаслідок захворювання, яке сталося під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки обласної контрольної МСЕК серії 10 ААА №018757 від 14 травня 2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 90%.

ОСОБА_4 звертався до керівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області з проханням надати висновок Міністерству внутрішніх справ України про проведення виплати одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок захворювання, яке сталося під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ, однак йому було відмовлено в наданні такого висновку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було зобов'язано подати висновок Міністерству внутрішніх справ України щодо можливості проведення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.

Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області було направлено до Міністерства внутрішніх справ України висновок № 5/41-17 про можливість проведення виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.

Рішенням № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло без права на виплату матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 Вказане рішення мотивоване тим, що особи, звільнені зі служби з органів внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про міліцію» не мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що одноразова грошова допомога є різновидом страхової виплати, право на отримання якої мають особи, які були застраховані на підставі статті 23 Закону України «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 29 червня 1991 року «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ». Проте, оскільки позивач звільнився з органів внутрішніх справ ще в 1988 році, тобто до прийняття вказаних нормативно-правових актів, підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги немає.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Частинами 6, 10 статті 23 Закону України «Про міліцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Положення частин третьої - дев'ятої цієї статті Закону поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з організованою злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.

На виконання статті 23 Закону України «Про міліцію» та статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12 травня 2007 року № 707, зі змінами від 22 квітня 2009 року № 386, «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

Підпунктом 2 пункту 1 цього Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

В ході розгляду справи встановлено, що встановлена позивачу інвалідність пов'язана із захворюванням, яке сталося під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що дає йому право на отримання передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» одноразової грошової допомоги.

Проте, судами не надано правової оцінки відмові відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу і не перевірено її розмір та не враховано, що право на отримання спірної допомоги виникло у позивача після встановлення йому у серпні 2010 року інвалідності і чинна на той час редакція статті 23 Закону України «Про міліцію» не пов'язувала право на її отримання із страхуванням працівників міліції.

Не встановлення в судовому процесі судами першої та апеляційної інстанцій зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало