Ухвала суду № 52472443, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/57178/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі 808/77212/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Берті» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Берті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №066/22.11-06/00152359 від 26.04.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме завищено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551845 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 551846 грн., з них за основним платежем - 551845 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Спецтанкострой» (постачальник) було укладено договір поставки №20/04 від 20.04.2011 року, згідно якого останній поставив товари. На виконання умов договору ПП «Спецтанкострой» у квітні, травні 2011 року виписало видаткові та податкові накладні. ПП «Спецтанкострой» поставило товар, а позивач прийняв, про що свідчать видаткові накладні та відповідно ПрАТ «Берті» оплатило вартість товарів та включило до валових витрат.

Крім цього встановлено, що 17.02.2011 року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Уральський промисловий центр» (покупець) було укладено контракт №10, згідно якого останній, 17 березня 2011 року, на підставі ВМД №112040001/2011/000599 поставив товар. Виконання умов контракту підтверджується видатковою накладною, специфікацією №1 до контракту №10 від 17.02.2011 року, ВМД №№112040001/2011/000599 від 17.03.2011 року, рахунком до контракту, копіями платіжних доручень та випискою по рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2011 року між позивачем та ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії» було укладено договір про відкриття кредитної лінії в сумі 3000000 грн. на умовах 20 % річних та 02.11.2011 року укладено договір про відкриття кредитної лінії в сумі 4000000 грн. на умовах 18 % річних. Нараховані за зазначеними вище договорами відсотки у ІІ-ІV кварталах 2011 року включено ПрАТ «Берті» до складу рядка 06.4 декларації з податку на прибуток підприємства, що підтверджується актом перевірки та випискою по рахунку ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії».

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів, внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги; є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій встановили підтвердженість реального характеру виконання операцій позивача з ПАТ ДП «Банк Сбербанку Росії», ПП «Спецтанкострой», ТОВ «Уральський промисловий центр».

Колегія суддів не приймає доводи фіскального органу про те що постанова Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 05.08.2011 року є доказом фіктивності взаємовідносин позивача з ПП «Спецтанкострой», оскільки постановою охоплюється період незаконної діяльності саме з 24.11.2009 року по 01.03.2011 року, однак позивач мав взаємовідносини з ПП «Спецтанкострой» у квітні 2011 році, що підтверджується договором поставки від 20.04.2011 року №20/04.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі 808/77212/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі 808/77212/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко