Ухвала суду № 52472434, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30580/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі 804/11494/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСК» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аксіома» за період з 01.06.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 586/222/21885043 від 14.05.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. .п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 579 434,52 грн.; порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено завищення валових витрат на суму 724 179,40 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000752220 та № 0000762220 від 27.05.2013.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Аксіома" укладено договір №178 від 02.12.2010 р., згідно якого ТОВ «Аксіома» зобов'язався придбати та поставити, а позивач прийняти та оплатити будівельні матеріали, матеріали верхнього будівництва залізно дорожнього шляху. На виконання договору поставки було поставлено позивачу у грудні 2010 товар та виписано видаткові, податкові накладні, здійснена оплата в безготівковій формі. Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (та Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту, з урахуванням розміру якого визначається сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт виконання поставки товару від ТОВ "Аксіома" на адресу позивача мав реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, платіжними дорученнями.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу та про необхідність скасувань оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі 804/11494/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі 804/11494/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко