Ухвала суду № 52472354, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/43112/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014

у справі 810/5739/13-а

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий

комбінат»

до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів України у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 №2448/22-3/00372536/110.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 515687,00 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0002992203/1537, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 773531,00 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Еліс Транс Центр», а також подальше використання поставленого товару, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином завіреними копіями первинних документів: видатковими та податковими накладними, вантажними накладними залізничного транспорту, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасоване спірне податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0002992203/1537.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 у справі 810/5739/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 у справі 810/5739/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко