Ухвала суду № 52470577, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 820/6754/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 820/6754/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 22.01.2015р

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ст. 86, ст. 159 КАС України, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, п.п.197.1.21 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено перевірку за результатами якої складено акт № 4383/20-34-15-01-09/36224585 від 22.12.14 (т. 1 а.с. 12-39).

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 279040 грн. (т. 1 а.с. 11).

Підставою для зменшення позивачу від'ємного значення з ПДВ слугували висновки податкового органу, що сплата ДП "ХЕМЗ" земельного податку та отримання компенсації від ТОВ "СЕМ ЕМЗ" за понесені витрати зі сплати земельного податку не є операцією з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість, а також з підстав не підтвердження позивачем формування податкового кредиту по господарським операціям з АТ Завод крупних електричних машин.

За наслідками оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року залишено без змін. (т. 1 а.с. 40-48).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому зменшення позивачу від'ємного значення спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр.Московський, 199. Право користування земельними ділянками, на яких розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, зареєстровано саме за ДП ХЕМЗ. ( т. 3 а.с. 4)

15.08. 2012 року між ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» та ДП «ХЕМЗ» укладений договір послуг № 21-3 за умовами якого позивач здійснює компенсації витрат ДП "ХЕМЗ" зі сплати земельного податку по земельних ділянках, які фактично використовуються в господарській діяльності ТОВ "СЕМ ЕМЗ".

За умовами Договору № 21-3 І "ДП «ХЕМЗ» прийняло на себе зобов'язання з нарахування податку па землю за земельну ділянку, вказану у договорі, а ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» - своєчасно оплатити послугу, шляхом відшкодовування суми оплати, в повному обсязі на підставі рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем умови цього договору виконувалися, що також підтверджується податковими накладними, актами здачі-приймання , платіжними дорученнями.

Відповідно до пп. б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно зі ст. 797 ЦК України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

У статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку позивач, здійснює відшкодування земельного податку Балансоутримувачу на виконання умов Договору про відшкодування витрат по оплаті податку на землю № 21-З від 15.08.2012 р., а отже таке відшкодування може бути визнано, як частина оплати вартості послуг, яка відповідно є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс) використання землі в Україні с платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з момент державної реєстрації цих прав (ст. 124 вищезазначеного Кодекс).

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Статтями 269, 270 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникли разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Розмір податкового кредиту визначається в порядку передбаченому ті. 198.3. ст 198 ПК України, що і було зроблено ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» за Договором № 21-3.

Крім того , відповідно до індивідуальної податкової консультації № 4759/10/15-311 від 24.07.2012р. податковий орган зазначив, що у разі якщо орендар відшкодовує земельний податок орендодавцю згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення, то таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди, є складовою операції з постачання послуг і, відповідно, обєктом оподаткування. (т. 1 а.с. 56)

На підставі виставлених рахунків 'ГОВ «СЕМ-ЕМЗ» компенсувало ДП «ХЕМЗ» суми витрат по сплаті податку за землю під об'єктами нерухомості, що передані ТОВ «СЕМ-ЕМЗ».

Відповідно до п.п. 14.1.172 ст.14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Положеннями ст. 53 ПК України встановлено наслідки застосування податкових консультацій, а саме: не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином висновок суду першої інстанції про правомірність даних операцій, ґрунтується на нормах матеріального права .

Також судом встановлено, що 12.09. 2011 р. між ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» та АТ «ЗКЕМ» був укладений договір № 11563 про виконання робіт по просоченню секцій обмоток електродвигунів та інших послуг.

Сумау ПДВ з вартості робіт позивачем було включено до податкового кредиту у травні-грудні 2013р. на суму 45 749,84 грн. , у лютому, липні, серпні , жовтні 2014р. на суму 32 516 грн.

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до перевірки, так і до суду надано : договір, специфікації, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Будь-яких зауважень щодо наявності та належного оформлення первинних документів, які є підставою для відшкодування податку на додану вартість, податковим органом не висловлено.

Судом також не встановлено дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.201 Податкового Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем надані не всі товарно-транпсортні накладні та довіреності, а також що надані товарно-транспортні накладні не дають можливості підтвердити фактичне здійснення робіт, оскільки в них зазначено пункти навантаження та розвантаження без конкретної адреси, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про відсутність факту перевезення товару.

Відповідно до п.п. 138.2 та 1.39.1.9. ПК України податкові витрати повинні підтверджуватись тими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена «Правилами ведення бухгалтерського обліку». Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 № 88 не передбачають для цілей бухгалтерського обліку використання виключно товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) і не є законодавчим документом з питань оподаткування, отже не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредит.

Доводи податкового органу щодо безтоварності проведеної господарської операції, є безпідставним, оскільки, по-перше, транспортування здійснювалось не позивачем, а контрагентом - постачальником, а по-друге, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та відповідно, набуття права власності на нього підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу щодо відсутності у позивача економічної обґрунтованості укладання спірного договору, колегія суддів вважає помилковими.

В матеріалам справи містяться документи, що підтверджують вихід з ладу системи гідропропитки «Моноліт».

Позивачем надано пояснення відповідно до якого ремонт вказаного агрегату, проведення стосовно нього необхідних за чинним законодавством випробувань, отримання дозволу Держгірпромнадзору є тривалим процесом, а послуги за договором мають виконуватися у зжаті строки, адже пропитка є лише частиною великого та складного процесу виготовлення електродвигунів. Окрім того, не є економічно невигідним, адже потребує залучення значної кількості коштів, .

Окрім того, як було досліджено у судовому засіданні, ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» не має у своєму складі пропитчиків, які можуть виконувати роботи саме на цьому об'єкті підвищеної небезпеки. Пропитчики, що працювали на заводі у перевіряємий період, виконували інші роботи з пропитки лаком інших деталей електродвигуна - якорів, не мають необхідних знань для виконання роботи на «Моноліт» та допуск їх до виконання без проходження навчання є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що позивачем доведено належними документами фактичне виконання договору.

Використання платником податків закріпленого цивільним законодавством права, за умови дотримання вимог законодавства з бухгалтерського обліку, не може визнаватись безумовною підставою для визнання не реальною господарської операції за таким договором.

Доводи податкового органу, що спірний договір є фіктивним, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів визнання цього договору недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи. держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Ч. 3. ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З аналізу вказаних операцій вбачається їх реальне здійснення, вони спричиняють реальні зміни майнового стану позивача та його контрагента.

Належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись є або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не надано доказів що підтверджують правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, та на спростовування висновків суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 820/6754/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.