Ухвала суду № 52468302, 07.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р.Справа № 818/8803/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

за участю представників позивача - Потапенко Н.І., Мороз Н.І., Шевченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 818/8803/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхим", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.11.2013 № 0001152205.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги позивача, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Укрросхим" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при формуванні показників у декларації за червень-липень 2013 року, за результатами якої 31.10.2013 року складено акт № 1541/2205/14013532/154 (копія акту перевірки на а.с. 88-89 т. 1), де вказано про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 ст.198; п.200.1, п. 200.2 ст. 200; п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 813 949 грн., та заниження податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 62 718 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13.11.2013 № 0001152205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 78 397, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 62 718, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 679, 50 грн. (а.с. 13, т. 1); від 13.11.2013 № 0001162205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 813 949, 00 грн. (а.с. 11, т. 1).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність реальності господарських операцій, що мали на меті досягнення економічних та соціальних результатів та отримання прибутку, по взаємовідносинам ТОВ "ТД "Укрросхим" з ПСП "УкрРосХим".

ТОВ «ТД «Укрросхим» - оптовий постачальник мінеральних добрив, має сталі господарські зв'язки як з постачальниками, так і з покупцями, в тому числі й кінцевими споживачами мінеральних добрив.

Судовим розглядом встановлено, що 22.01.2013 між позивачем та ПСП "УкрРосХим" укладено договір № ДР-64 про поставку мінеральних добрив (а.с. 31-32, т. 1). Специфікаціями до вказаного договору за № 8, № 9, № 10, № 11 (т.1, а.с. 33, 34, 35, 36, т. 1) обумовлений вид товару, який має бути поставлений, ціну, кількість та загальний обсяг. Крім того, специфікаціями встановлюється дата, до якої покупець має здійснити 100% попередню оплату, а також закріплені наслідки неотримання попередньої оплати в повному обсязі до настання обумовленої дати - повернення частково отриманої попередньої оплати.

З метою виконання умов вищевказаного договору, позивачем укладено договори на поставку мінеральних добрив від 17.06.2013 року з ТОВ "Агрохім", 02.07.2013 року з ТОВ "Агрофірма "Козацька", 03.07.2013 року з ТОВ "Агроферта" та 06.07.2013 року з ТОВ "Крим Агрохім плюс".

Судовим розглядом встановлено, що на виконання договору від 17 червня 2013 року, укладеному позивачем з ТОВ «Агрохім» (Луганськ) підписано специфікацію N28 від 02 липня 2013 року з ПСП «УкрРосХим». Виставлений покупцю рахунок N2181 від 02.07.2013 року на поставку сперфосфату подвійного амонізованого 10:32 в кількості 500 тон на суму 2520000грн. згідно умов згаданого договору має кінцеву дату оплати - 05.07.2013 року. Оплата покупцем замовленого товару відбулась безготівковими коштами на поточний рахунок позивача 02.07.2013 року на суму 1500000грн. та 05.07.2013 року на суму 800000грн. Таким чином, на кінець дня 05.07.2013 року ТОВ «Агрохім» (Луганськ) сплатило за замовлені добрива 2300000грн.

Між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Козацька» 02 липня 2013 року укладено договір на поставку мінеральних добрив. По узгодженню з ПСП «УкрРосХім» підписано специфікацію N29 від 22.07.2013 року. На підставі даної специфікації виставлено покупцю рахунок №191 від 22.07.2013 року на поставку сперфосфату подвійного амонізованого 10:32 в кількості 1200 тон на суму,5040000грн. згідно умов згаданого договору має кінцеву дату оплати - 23.07.2013 року. Оплата покупцем замовленого товару відбулась безготівковими коштами на поточний рахунок позивача 22.07.2013 року на суму 1500000грн. та 23.07.2013 року на суму 3400000грн. Таким чином, на кінець дня 05.07.2013 року ТОВ «Агрофірма «Козацька» сплатило за замовлені добрива 4900000 грн.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання договору від 03 липня 2013 року між позивачем та ТОВ «Агроферта»по узгодженню з ПСП «УкрРосХім» підписано специфікацію №10 від 25.07.2013 року. На підставі даної специфікації виставлено покупцю рахунок №182 від 25.07.2013 року на поставку сперфосфату подвійного амонізованого 10:32 в кількості 350 тон на суму 1764000грн. згідно умов згаданого договору має кінцеву дату оплати - 25.07.2013року. Оплата покупцем замовленого товару відбулась безготівковими коштами на поточний рахунок позивача 25.07.2013 року на суму 1400000грн.

На виконання договору від 06 липня 2013 року, укладеному позивачем з ТОВ «Крим Агрохім плюс» підписано специфікацію №11 від 31 липня 2013 року з ПСП «УкрРосХим». Виставлений покупцю рахунок №201 від 31.07.2013 року на поставку сперфосфату подвійного амонізованого 10:32 в кількості 220 тон на суму 1108800грн. згідно умов договору має кінцеву дату оплати - 31.07.2013 року. Оплата покупцем замовленого товару відбулась безгртівковими коштами на поточний рахунок позивача 31.07.2013 року на суму 1108800грн.

У відповідності з наданими до матеріалів справи виписками по банківському рахунку позивача прослідковуються його сумлінність й наміри щодо виконання умов договору №ДР-64 від 22.01.2013 року що полягає в своєчасному та повному перерахуванні надійшовших грошових коштів покупця на рахунок ПСП «УкрРосХім» по специфікаціям №8 від 02.07.2013року, №9 від 22.07.2013 року, №10 від 25.07.2013 року та №11 від 31.07.2013 року.

Факт здійсненої попередньої оплати позивачем за договором № ДР-64 підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2013 № 232, від 05.07.2013 № 238, від 22.07.2013 № 246, від 23.07.2013 № 247, від 25.07.2013 № 252, від 31.07.2013 № 255 ( т.1, а.с. 37, 38, 39) та податковими накладними від 02.07.2013 № 11, від 05.07.2013 № 27, від 22.07.2013 № 111, від 23.07.2013 № 129, від 25.07.2013 № 169, від 31.07.2013 № 230, проте в менших сумах ніж передбачалось угодами ( т.1, а.с. 91-96).

У зв'язку з відсутністю здійснення позивачем попередньої оплати по зазначеним специфікаціям в повному обсязі, його контрагент - ПСП "УкрРосХим", проводив повернення коштів, що були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, але не досягали рівня 100% оплати по відповідній специфікації. Всього протягом липня 2013 року ПСП "УкрРосХим" на рахунок позивача повернуло отримані раніше попередні оплати на суму 13040000 грн. з ПДВ, у тому числі повернуто і 4290000 грн. попередніх оплат, отриманих від позивача в липні 2013 року, про свідчать платіжні доручення від 24.07.2013 р. № 514, від 26.07.2013 р. № 517 (т.1, а.с. 40).

З копії податкової декларації (т.1, а.с. 42 - 45) вбачається, що 20.08.2013 позивач подав до ДПІ в м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість № 9051745126 за липень 2013 року відповідно до якої задекларував по рядку 18 "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду" суму (-) 679757 грн. та по рядку 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" суму 813949 грн.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем зменшено податковий кредит відповідно до розрахунку коригувань через повернуту попередню оплату товару позивачу.

З акту перевірки від 31.10.2013 № 154/2205/14013532/154 (т.1, а.с. 38-89) вбачається, що податковим органом не виявлено порушень порядку складання податкових накладних та внесення їх в Єдиний реєстр податкових накладних.

З копії зведеної інформаційної довідки (а.с. 182-183) вбачається, що загальна сума коригування податкового кредиту по договору № ДР - 64 від 22.01.2013 року по специфікаціям: № 8 від 02.07.2013 року склала - 2300000 грн., № 9 від 22.07.2013 року - 1500000 грн. № 10 від 25.07.2013 року - 1400000 грн., № 11 - 950000 грн., що підтверджується копіями рахунків на оплату, копіями актів взаємних розрахунків, копіями платіжних доручень, копіями податкових накладних, копіями квитанцій про реєстрацію розрахунку коригування в ЄДРПН по зазначеним специфікаціям, що свідчить про правильність формування позивачем в декларації податкових зобов'язань. (т. 2, а.с. 184-256).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, зазначив, що послідуюче повернення сум попередньої оплати контрагенту в зв'язку з невиконанням повної оплати відображене в бухгалтерському обліку позивача та здійснено відповідне корегування податкової звітності, а тому не має підстав для визнання порушенням податкового законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності з дотриманням п. 198.6 статті 198 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що по спірним правовідносинам придбання мінеральних добрив позивачем у ПСП «УкрРосХим» відбувалось для «Агрохим» (Луганськ), ТОВ «Агро ферта», ТОВ «Агрофірма «Козацька» та ТОВ «Крим Агрохим плюс». Поставка продукції в липні 2013 року не здійснилась через порушення покупцями термінів оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до постачальника мінеральних добрив ПСП «УкрРосхим» з пропозицією в зв'язку з даними обставинами (відсутність повної оплати за товар покупцем) змінити умови договору: продовжити терміни оплати чи зменшити обсяги замовленої продукції у відповідності з оплаченими сумами. Вказана пропозиція була відхилена постачальником через особливості придбання та транспортування мінеральних добрив (вагонні поставки від заводів-виробників, необхідність попереднього з необхідністю попереднього замовлення продукції у замовлення продукції у заводу).

Колегія суддів зазначає, що поставка вказаним вище покупцям мінеральних добрив відбулась протягом 2013 року в інших податкових періодах - серпень-грудень 2013 року.

Вищевказане підтверджується копіями накладних на відвантаження, залізничними накладними щодо транспортування даної продукції, договорами, аналітичним обліком по бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з покупцями» за 2013 та 2014 роки, аналізу по рахунку 31 «Поточний рахунок в банку» за 2013 рік.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору із контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 818/8803/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.