Постанова № 52464983, 12.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7298/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 липня 2015 року в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 року № 2371/17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 31.10.2000 року Головним управлінням юстиції у м. Києві, перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві , є платником податку на додану вартість.

У період з 31.10.2014 року по 06.11.2014 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу ДПІ від 14.10.2014 року № 1417 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Асторг Центр» (ідентифікаційний код 39133339), за результатами якої складений Акт від 10.11.2014 року № 1801/17-01/262511857.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ним показника податкового кредиту та відповідно до заниження за звітний період липень 2014 року податку на додану вартість на суму 1 880 грн.

При цьому, в акті зазначено, що згідно поданої ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової декларації з ПДВ за звітний період липень 2014 року та за даними АІС «Податковий блок» за підсумками липня 2014 року цим платником податків задекларований податковий кредит по господарських операціях з контрагентом-постачальником ТОВ «Асторг Центр», всього на суму ПДВ 1 880 грн.

Разом з тим, згідно акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.10.2014 № 5178/7/26-50-22-05-10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторг Центр», встановлено відсутність ТОВ «Асторг Центр» за своїм місце знаходженням та факт відсутності первинної документації за місцезнаходження такого підприємства; встановлено відсутність інформації про наявні у ТОВ «Асторг Центр» складські приміщення, транспортні засоби, обладнання та устаткування і трудові ресурси, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності; встановлено формування податкових зобов'язань з ПДВ маніпулювання звітними даними (а саме до складу податкових зобов'язань віднесено суми за податковими накладними в яких ПДВ складає суми менше 10 тис. грн., а тому неможливо дослідити номенклатуру товару, згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ), та сформований висновок про те, що ТОВ «Асторг Центр» фактично здійснювало діяльність спрямовану на. здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особа. За результатами проведеної звірки реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Асторг Центр» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень 2014 року не підтверджено.

На підставі акта перевірки від 10.11.2014 року № 1801/17-01/262511857ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 2371/17-01 (форми «Р»), яким позивачеві визначено до сплати суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 350 грн., в т.ч. 1 880 грн. - основний платіж, 470 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його протиправним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб»єкт владних повноважень, довів суду, що діяв правомірно, оскільки наданими позивачем первинними документами не підтверджується зв»язок спірних операцій з його господарською діяльністю.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК Українипідприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.

Як наголошувалось вище, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «АсторгЦентр».

Так, 25.07.2014 року позивач запросив від ТОВ «Асторг Центр» комерційну пропозицію на поставку товару - смоли КарбоСтопи та герметик швів Карболан.

25.07.2014 року ТОВ «Асторг Центр» повідомив, що має змогу здійснити поставку наступних матеріалів - смоли КарбоСтопи - 1 кг х 100, 00 грн. та герметик швів Карболан - 1 шт х 200, 00 грн.

28.07.2014 року позивач надав контрагенту для підписання примірник договору купівлі-продажу № 280703, проте контрагент, в свою чергу, виставив 28.07.2014 року ФОП ОСОБА_3 рахунок на оплату товару № 2807/0111 на загальну суму 11 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 880 грн.).

28.07.2014 року позивач отримав від ТОВ «Асторг Центр» товар на суму 11 280,00 грн. Доставку даного товару здійснювало ТОВ «Асторг Центр» власним автомобільним транспортом на склад ФОП ОСОБА_3 (нежилі приміщення, що орендуються позивачем на підставі договорів оренди № 609 від 01.05.2013 р. та № 618 від 01.07.2013 року).

13.08.2014 року позивач перерахував на користь ТОВ «Асторг Центр» в якості оплати за товар грошові кошти в сумі 11 280,00 грн.

Товари, які придбавалися у ТОВ «Асторг Центр» в подальшому були реалізовані позивачем третім особам-покупцям: ТОВ «Промспецбуд», ТОВ «Успіх-Ппюс», ФОП ОСОБА_6 та ПП «Світанок ПКФ».

На підтвердження викладеного в матеріалах справи містяться копії наступних документів:

- заявки від 25.07.2014 року № 0307 про надання комерційної пропозиції на поставку матеріалів;

- комерційної пропозиції ТОВ «Асторг Центр» від 25.07.2014 року на поставку матеріалів;

- рахунку на оплату від 28.07.2014 року № 2807/0111 на суму 11 280 грн.;

- видаткової накладної від 28.07.2014 року № 881 на суму 11 280 грн. (з ПДВ);

- податкової накладної від 28.07.2014 року № 419, що виписана ТОВ «Асторг Центр»;

- платіжного доручення №691 від 13.08.2014 року з призначенням «сплата за матеріали згідно рах. № 060601 від 28.07.2014 року, у т.ч. ПДВ 1 880 грн. 00 коп.»;

- банківської виписки по особовому рахунку ФОП ОСОБА_3 за 13.08.2014 року, що містить відомості аналогічні тим, що наявні у платіжному дорученні № 691 від 13.08.2014 року;

- первинні документи по взаємовідносинам позивача з суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Промспецбуд», ТОВ «Успіх-Ппюс», ФОП ОСОБА_6 та ПП «Світанок ПКФ» за результатами продажу товарів (смоли КарбоСтопи та герметик швів Карболан) та банківські виписки з відомостями про надходження коштів за такі реалізовані матеріали;

- договорів оренди від 01.05.2013 року № 609 та від 01.07.2013 року № 618 з доданими до них актами передачі-приймання орендованого майна, актами надання послуг за місяці липень-серпень 2014 року та банківськими виписками з відомостями про здійсненні орендні платежі.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На погляд судової колегії, надані позивачем первинні документи слід прийняти у якості належних та допустимих доказів на підтвердження його взаємовідносин з ТОВ «АсторгЦентр», оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та у своїй сукупності свідчать про реальність господарських операцій позивача.

Податковий орган, обґрунтовуючи свої висновки, викладені в акті перевірки, посилається виключно на господарську діяльність контрагента позивача,в той час, як платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи договір, мали намір на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

На момент укладення договору контраґент позивача був зареєстрованим як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Крім того, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем Книги обліку доходів і витрат, які повинні вести фізичні особи-підприємці, що, в свою чергу, свідчить про її відсутність, спростовується наданою апелянтом у суді апеляційної інстанції оригіналу Книги, копія якої долучена до матеріалів справи, і яка містить відомості про задокументовані підприємцем суми витрат, що пов'язані безпосередньоз отриманням доходу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «АсторгЦентр» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому постанова суду підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та ухвалена при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позову 182,70 грн. та при поданні апеляційної скарги в сумі 913,50 грн., загалом 1096,20 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.94,195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2371/17-01 від 28.11.2014 року про збільшення грошового зобов»язання ОСОБА_3 за платежем: «податок на додану вартість» на суму 2350,00 грн., винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 сплачені судові витрати в сумі 1096 (одна тисяча дев»яносто шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.