Ухвала суду № 52464886, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 826/8932/15

Суддя доповідач Губська О.А.

У Х В А Л А

15 жовтня 2015 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Губська О.А., перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Центр» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 року № 0000171503.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши апеляційну скаргу суд ухвалою від 4 вересня 2015 року залишив її без руху, оскільки її було оформлено з порушенням вимог частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства, а саме апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подано поза межами десятиденного строку, встановленого приписами названої статті.

Так, оскаржувану постанову судом першої інстанції було ухвалено 3 серпня 2015 року у порядку письмового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що копія даної постанови направлена на адресу відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана останнім 6 серпня 2015 року (а.с. 188).

Водночас, апеляційну скаргу подано 19 серпня 2015 року, про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку її подання.

Згідно з наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2015 року апелянт отримав 10 вересня 2015 року.

13 жовтня 2015 року на виконання вимог названої ухвали апелянт надіслав до апеляційного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги в якому просив поновити строк оскарження постанови суду першої інстанції, за змістом якого, поважність причин пропуску строку подання апеляційної скарги відповідач мотивує надходженням великої кількості позовних заяв та великою завантаженістю відповідача, а також зазначив, що працівником юридичного управління не знаючи про помилку під час реєстрації вхідної кореспонденції було позбавлено можливості вчасно оскаржити зазначене рішення.

Проте суд вважає такі доводи необґрунтованими та не визнає вказані причини пропуску строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою на рішення суду першої інстанції поважними.

Суд зауважує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Центр» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Повернути апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Губська