Ухвала суду № 52461727, 29.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2015 рокусправа № 808/6564/14(ДО/808/343/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 р. по справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2014 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 04 червня 2014 року №0000722202 про сплату 33 452,13 грн. податку на додану вартість та 16 726,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій визнати протиправним та скасувати.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Артемівською обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, № НОМЕР_1 від 04.06.2014.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" зареєстроване як юридична особа 08.02.1995 року Артемівською міською радою та перебуває на податковому обліку Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Посадовими особами Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в період з 30.04.2014 року по 08.05.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ", з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємством по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Євротехмаш», за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, ТОВ «МЕТКОМ», ТОВ «Транслем», за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, ТОВ «Ікон Преміум» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт №266/15/00290601 від 16.05.2014р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року №0000722202 про сплату 33453,13 грн. податку на додану вартість та 16726,57 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: п.198.3 ст.198; п.200.1 ст. 200 розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 33453,13 грн., у тому числі по податкових деклараціях: лютий 2014 33453,13 грн.

Подані позивачем первинна та повторна скарги до Головного управління Міндоходів у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України відповідно, рішеннями Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Державної фіскальної служби України були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договору зберігання 01/11 від 22 листопада 2013 року та додаткової угоди до договору про надання послуг з зберігання №01/11 від 22.11.2013 б/н від 22.11.2013 ТОВ «МЕТ-КОМ» приймає на зберігання майно поклажодавця - ТДВ «СІНІАТ».

Згідно договору про надання послуг від 01 листопада 2013 року №01/11 та додаткової угоди від 31 березня 2014 №1 до договору про надання послуг від 01.11.2013 №01/11 ТОВ «МЕТ-КОМ» надає позивачу послуги з перевантаження і кріплення вантажу в вагони та оплати зборів за простій вагону під розмитнення.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: акти про виконання робіт по договору про надання послуг; акти про виконання робіт по договору зберігання; складські квитанції; відомості плати за користування вагонами; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; виписки банку; договори.

Згідно договору на виконання платних робіт від 14 січня 2014 року №14/01 про виконання робіт (послуг) ТОВ «ТРАНСЛЕМ» надало послуги з організації робіт з підготовки до атестації робочих місць лабораторії.

На підтвердження виконання вказаного договору ТДВ «СІНІАТ» надано: акт здачі-приймання виконаної роботи (послуги); податкову накладну; виписки банку; договір.

Згідно договору поставки від 02 січня 2014 року № 02/01 ТОВ «Ікон Преміум» поставляло товар, а саме брус 70*70*1200 мм з пазом.

Виконання вказаного договору підтверджується накладними; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; виписками банку; договором.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Так, факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «МЕТ-КОМ», ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та ТОВ «Ікон Преміум» наведеними вище відповідними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час проведення перевірки та досліджувалися ним, що не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому, як вбачається з встановлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, у розглядуваному випадку висновок податкового органу про те, що операції з придбання ТДВ «СІНІАТ» послуг від підприємств ТОВ «МЕТ-КОМ», ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та ТОВ «Ікон Преміум» не спричиняють реального настання правових наслідків, мотивований порушеннями, допущеними контрагентами позивача, тобто третьою особою, а саме здійснення контрагентами позивача фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля з метою надання податкової вигоди третім особам.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок податкового органу сформований висновки актів перевірки та довідок щодо контрагентів позивача, в яких встановлено допущені контрагентами позивача порушення норм податкового законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної вважає за необхідне зазначити, що висновки актів перевірки та довідок контрагентів позивача, в яких встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, серед наведених витягів з актів перевірки контрагентів позивача, є посилання на пояснення директора контрагента позивача, надані в ході кримінального провадження, щодо формальності створеного підприємства.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю. А тому формальна відмова особи від будь-якого відношення до створених нею підприємств не може розглядатися як обставина достатня для висновку про достовірність даного факту.

Крім того, на пояснення надані під час допиту в ході кримінального розслідування, є необґрунтованими, адже згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Тому, з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі, в ході розслідування якої були здобуті відповідні показання свідків, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв дані доводи відповідача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, оскільки вони ґрунтуються на висновках, які є похідними від актів перевірки контрагентів позивача та матеріалів допиту свідків в рамках порушеної кримінальної справи, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим